Ухвала

від 09.02.2015 по справі 826/19895/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19895/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року у справі за поданням державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт", -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року подання державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням про арешт заявником застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків, яке перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: місто Київ, вулиця Шутова, 16, офіс 10.

В матеріалах справи міститься копія наказу заявника від 15 грудня 2014 року № 3883 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" (далі - наказ № 3883) , а саме щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Акцепт" за період із 01 вересня по 31 грудня 2011 року.

Підставою для прийняття заявником рішення про арешт став недопуск його посадових осіб уповноваженим представником платника податків до проведення документальної позапланової виїзної перевірки (також далі - перевірка) платника податків, ініційованої листом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 грудня 2014 року № 2531/7/26-15-10-05-12.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, п.п. 94.3-94.6, 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Водночас, відповідно до п. 2 ч.4 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11, зокрема роз'яснив, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Це стосується в тому числі випадку оскарження наказу про проведення перевірки, невиконання якого покладено в основу внесеного подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Так, з матеріалів справи, в тому числі зі змісту апеляційної скарги, судовою колегією встановлено, що відповідач заперечує законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, що свідчить про наявність спору про право.

Означене також підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року, якою відкрите провадження в адміністративній справі № 826/20121/14 за позовом приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №3883 від 15.12.2014.

Оскільки наявність спору про право унеможливлює розгляд відповідних вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, на чому акцентував увагу Вищий адміністративний суд України в п.5 Інформаційного листа від 22.04.2011 р. N 571/11/13-11.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 6 ст. 183-3 КАС України, він має право звернутися із вказаними вимогами до адміністративного суду, в загальному порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі за поданням державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві закриттю із скасуванням постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 183-3, 195, 199, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року - скасувати.

Провадження у справі № 826/19895/14 за поданням державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна приватного підприємства "Наталі-Макет-Прінт" - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.