Постанова

від 04.02.2015 по справі 916/4048/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р.Справа № 916/4048/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 3301 від 26.12.2014 р.)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 04.02.2015 року:

від позивача: Нестеренко С.В., за довіреністю;

від відповідача: Спину О.І., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ»

на рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2014 року

по справі №916/4048/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоліт»

про стягнення 78186,37 грн. В судовому засіданні 04.02.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ» (далі - позивач, ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоліт» (далі відповідач, ТОВ «Неоліт»), в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ» 8186,37 грн. пені, що утворилась внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № Н-047 від 06.08.2013 р. та 70000,00 грн. збитків, завданих простроченням поставки матеріалів за договором поставки № Н-047 від 06.08.2013 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на прострочення відповідачем обумовленого сторонами в договорі строку поставки матеріалів, що в свою чергу зумовило спричинення збитків у розмірі 70000,00 грн. та стало підставою для нарахування пені відповідно до умов договору поставки № Н-047 від 06.08.2013 р. В правове обґрунтування позивач послався на вимоги ст. ст. 526, 530, 599, 629, 651, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 202, 224, 225, 265 ГК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2014 року по справі № 916/4048/14 (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ" 8186,37 грн. пені за прострочення поставки матеріалів згідно договору поставки № Н-047 від 06.08.2013р. та 1827,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд вказав про доведеність позовних вимог в частині стягнення 8186,37 грн. пені, проте зазначив про безпідставність вимог в частині стягнення 70000,00 грн. збитків, вказавши про недоведеність їх позивачем належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 05.12.2014 року по справі № 916/4048/14 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків в сумі 70000,00 грн.

Серед доводів апеляційної скарги наведено наступні: - висновок про неможливість використання позивачем вказаної техніки є помилковим та необґрунтованим з тих підстав, що відповідач наголошував на використанні фронтального навантажувача DOSAN LD-300 для розвантаження тротуарної плитки, тоді як позивач використовував фронтальний навантажувач DOSAN LD-300 для укладення тротуарної плитки; - судом не оцінено доказів на підтвердження знаходження фронтального навантажувача DOSAN LD-300 на території ТОВ «ЛЕТИЧІВСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД».

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 06.08.2013 р. між ТОВ "ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ" (покупець) та ТОВ "Неоліт" (постачальник) укладено договір поставки № Н-047, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність фігурні елементи мощення, перелік яких зазначений у Специфікації до договору (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в строки, встановлені договором.

Пунктом 1.2 договору поставки № Н-047 від 06.08.2013 року сторони узгодили, що товар закупається для виконання будівельних робіт.

Загальна вартість товару за договором складає 2701838,00грн. в тому числі ПДВ 450306,33грн. Покупець зобов'язаний здійснити передплату у сумі 2431654,25грн.. у тому числі ПДВ 405275,71грн., згідно графіку оплат (додаток №2 до договору) шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок у сумі 270183,75грн. Покупець здійснює рівними частинами (в період з 07.10.2013р. по 28.12.2013р.) протягом 60 банківських днів у відповідності до графіку перерахунку грошових коштів, вказаному у додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору (п.п. 4.1., 4.2.1,4.2.2 договору).

Початок поставки товару здійснюється на наступний день з моменту отримання передплати, згідно п.4.2.1 договору. Строк поставки визначається у відповідності із графіком поставки (додаток №3 до договору), але не пізніше 20.10.2013р. (п.3.1. договору).

У випадку невиконання однією зі сторін зобов'язань, визначених договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язань (пункт 7.2 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору та додатку № 2 до договору ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ» сплатило на користь ТОВ "Неоліт" 16.08.2013р. - 96935,00грн., 21.08.2013р. - 272475,00грн., 30.08.2013р. - 326000,00грн. та 395353,00грн., 26.09.2013р. - 300000,00грн.

Відповідач, в порушення умов договору та додатку №3 до договору, здійснив поставку матеріалів з порушенням строків поставки, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на пункт 7.2 договору, просив стягнути з відповідача 8186,37грн. пені за прострочення поставки матеріалів згідно договору поставки №Н-047 від 06.08.2013р. та 70000,00грн. збитків, завданих простроченням поставки матеріалів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Зважаючи на встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини щодо порушення відповідачем встановлених договором поставки строків, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність законних підстав для застосування до відповідача такої штрафної санкції як пеня, розмір якої за перевіреним господарським судом Одеської області розрахунком складає 8186,37 грн.

Щодо відмови судом в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 70000,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підставою для застосування заходів відповідальності у вигляді стягнення збитків в контексті положень ст. ст. 216, 217 ГК України та ст. 611 ЦК України є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна (наявність порушення з боку відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) і збитками) та суб'єктивна сторона (вина заподіювича збитків).

Закріплення в вищевказаних нормах поняття збитків викликає необхідність встановлення їх правового та доказового обґрунтування з додержанням норм процесуального права.

Оцінка доказів здійснюється судом за приписами ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої позовні вимоги в частині стягнення 70000,00 грн. збитків, спричинених внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обґрунтовує понесенням додаткових витрат з орендної плати транспортного засобу, який було орендовано позивачем за договором найму транспортного засобу № 12/08/2013 від 12.08.2013 року.

Аналізуючи умови вказаного договору найму транспортного засобу, колегія суддів зауважує, що він не містить умови щодо необхідності залучення спецтехніки - фронтальний навантажувач DOSAN LD - 300 саме для роботи з фігурними елементами мощення (предмет договору поставки № Н-047 від 06.08.2013 року), що свідчить про його можливе застосування для будь - яких інших робіт при здійсненні господарської діяльності позивача.

Крім того, стверджуючи про понесення додаткових витрат з орендної плати, позивач не надав доказів на підтвердження цих обставин, а додане до позовної заяви платіжне доручення № 364 від 30.08.2013 року свідчить про оплату оренди спецтехніки, що є обов'язком позивача за договором найму транспортного засобу № 12/08/2013 від 12.08.2013 року, який діяв до 31.12.2014 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного виконання.

Відтак, позивачем не доведено понесення збитків, і місцевий господарський суд на законних підставах відмовив ТОВ «ПІВДЕНЬСАНТЕХМОНТАЖ» у задоволенні позовних вимог про стягнення 70000,00 грн. спричинених збитків.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2014 року по справі №916/4048/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: В.М. Головей