Рішення

від 29.01.2015 по справі 908/71/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/10/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 908/71/15-г

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Карпенко М.І.» (адреса - 70024, Запорізька область, Вільнянський район, с. Максимівка, вул. Феленка, 24)

до відповідача Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізької області № 1» (адреса - 70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача : Кравченко В.В., довіреність б/н від 27.01.2015р.

від відповідача : Шевченко О.В., довіреність №4/8-154 від 28.01.2015р.

Суть спору:

06 січня 2015 року Позивач - Селянське (фермерське) господарство «Карпенко М.І.» (далі за текстом СФГ «Карпенко М.І.») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізької області № 1» (далі за текстом Підприємство Дружелюбівського виправного центру №1) про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2015р. порушено провадження у справі №908/71/15-г, судове засідання призначено на 29.01.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 29.01.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою представників Сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між Сторонами Договору про виконання сільськогосподарських робіт від 15.09.2011р. Позивачем здійснено сільськогосподарські роботи з посіву озимих зернових культур на площі 580,00 га, що підтверджується актом виконаних робіт від 26.10.2011р. на загальну суму 98600,00 грн. Заборгованість до теперішнього часу не сплачена. Виконавцем на адресу Замовника надсилалася письмова претензія від 10.04.2014р. № 01/П/54 на суму 98 600,00 грн., яку адресатом отримано та проігноровано. Відповідачем порушено строки оплати, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з Підприємства Дружелюбівського виправного центру №1 на користь СФГ «Карпенко М.І.» 98 860,00 грн. основного боргу, 19 236,46 грн. пені, 8 695,71 грн. 3% річних, 19 029,80 грн. інфляційних збитків та покласти на Відповідача судові витрати.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що Договір Сторонами укладено 15.09.2011р. Акт виконаних робіт підписано 26.10.2011р. Тобто в даному випадку минув строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

За викладених підстав Підприємство Дружелюбівського виправного центру №1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне .

15.09.2011р. між Підприємством Дружелюбівського виправного центру №1 - Замовник та СФГ «Карпенко М.І.» - Виконавець укладено Договір на виконання сільськогосподарських робіт (далі за текстом Договір), за умовами розділу 1 якого Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану Виконавцем роботу з посіву озимих зернових культур.

Згідно п. 2.1. Договору, Сторони домовилися, що об'єм робіт здійснюється Виконавцем на площах Замовника у таких обсягах: посів озимих зернових на площі 580,00 га, вартість - 98600,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору, розрахунок з Виконавцем здійснюється у безготівковій або іншій не забороненій законом формі. Остаточний розрахунок - до 30.11.2011р.

Після закінчення робіт сторони складають Акт про виконані роботи. Цей акт є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.4. Договору).

Цей Договір набирає чинності у день його підписання і діє до 31.12.2011р. та до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).

26.10.2011р. Сторонами підписано Акт виконаних робіт на суму 98 600,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати робіт не виконав.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією №01/П/54 від 10.04.2014р. щодо оплати заборгованості. Однак, відповіді на претензію не надано.

Таким чином, станом на день розгляду спору заборгованості Підприємства Дружелюбівського виправного центру №1 перед СФГ «Карпенко М.І.» за Договором становить 98 600,00 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

В п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «»Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, у п. 3.3. зазначеної постанови роз'яснено, що умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Сторонами в п. 3.3 Договору узгоджено, що остаточний розрахунок має бути здійснено до 30.11.2011р. Таким чином, 01.12.2011р., є моментом виникнення у СФГ «Карпенко М.І.» права на позов та саме з 01.12.2011р., почався перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до штемпеля на поштовому конверті позов до суду СФГ «Карпенко М.І.» надіслано лише 30.12.2014р., тобто після спливу встановленого трирічного строку позовної давності.

Враховуючи, що Відповідачем заявлено клопотання про застування строку позовної давності, відтак в задоволенні позовних вимог СФГ «Карпенко М.І.» про стягнення з Підприємства Дружелюбівського виправного центру №1 на користь СФГ «Карпенко М.І.» 98 860,00 грн. основного боргу, відмовляється.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, просить стягнути з останнього 19 236,46 грн. пені, 8 695,71 грн. 3% річних, 19 029,80 грн. інфляційних збитків.

За приписами ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «»Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу)

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин, в задоволенні позовних вимог СФГ «Карпенко М.І.» про стягнення з Підприємства Дружелюбівського виправного центру №1 на свою користь 98 860,00 грн. основного боргу, 19 236,46 грн. пені, 8 695,71 грн. 3% річних, 19 029,80 грн. інфляційних збитків відмовляється.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Карпенко М.І.» до Державного підприємства «Підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізької області № 1» про стягнення заборгованості відмовити.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.02.2015р.