Рішення

від 05.02.2015 по справі 927/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 05» лютого 2015 року Справа № 927/38/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна", вул. Лук'яновича, 1, м. Тернопіль, 46020

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіселл",

вул. Піонерська, 21, м. Городня, Чернігівська область, 15100

про стягнення 10723,08 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Колісніченко К.В., довіреність № 36 від 01 жовтня 2014 року.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіселл» про стягнення 10723,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 18148-КЕ/14 від 19 червня 2014 року, своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 8940,79 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 8940,79 грн основного боргу, 317,22 грн пені, 1430,53 грн штрафу та 34,54 грн трьох відсотків річних, всього - 10723,08 грн.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання повноважного представника не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

На адресу відповідача (15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Піонерська, 21), зазначену у позовній заяві, було направлено копію ухвали суду про порушення провадження у справі від 14 січня 2015 року, яка була повернута відділенням зв'язку з відміткою «організації не існує».

Представником позивача, присутнім в судовому засіданні, надано суду спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04 лютого 2015 року, в якому зазначено, що місцезнаходження ТОВ «Оптіселл»: 15100, Чернігівська область, Городнянський район, м. Городня, вул. Піонерська, 21.

Виходячи із приписів ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним у позовній заяві особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, або, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідача було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 19 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіселл» (Покупець) було укладено договір № 18148-КЕ/14 (далі - Договір) (а.с. 10).

Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язався передавати тютюнові або інші вироби (далі - товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому Договорі. Придбаний Покупцем за цим Договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі Покупця на території України (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки на кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

За згодою Продавця Покупцеві товар може відпускатися на умовах повної передоплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар (п. 4.5 Договору).

Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день (п. 4.8 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 18 червня 2015 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару (п. 1.3 Договору).

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме поставив відповідачу тютюнові вироби на загальну суму 8940,79 грн., що підтверджується видатковими накладними № КЕ14-000297663 від 30 жовтня 2014 року, № КЕ14-000297664 від 30 жовтня 2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 19-20).

Відповідач товар отримав на підстав довіреності № 1 від 29 жовтня 2014 року, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак всупереч обумовленим в Договорі умовам і строкам оплати товару відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 10,49 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію про невиконання договірних зобов'язань № 1821/ГО від 13 листопада 2014 року, в якій просив відповідача негайно розрахуватися за поставлені тютюнові вироби. Дана претензія була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість сплачена не була.

Таким чином, на день прийняття судом рішення по справі, заборгованість відповідачем не сплачена та становить 8940,79 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 317,22 грн пені за прострочення платежу за період з 06 листопада 2014 року по 22 грудня 2014 року та 1430,53 грн 16% штрафу.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 Договору у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16 % від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Враховуючи те, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до розрахунку позивача, відповідачу нараховано та пред'явлено до стягнення 317,22 грн пені за прострочення платежу за період з 06 листопада 2014 року по 22 грудня 2014 року та 1430,53 грн 16% штрафу.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено затримку виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, суд доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу. Вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем в позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 14.11.2013р. по 28.01.2014р. в розмірі 34,54 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 3 % річних в розмірі 34,54 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіселл» (вул. Піонерська, 21, м. Городня, Чернігівська область, 15100, р/р 26000448875 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 39215458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (вул. Д. Лук'яновича, 1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46020; п/р 26000414724 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 30622532) 10723,08 грн (десять тисяч сімсот двадцять три грн 08 коп.) заборгованості в тому числі: 8940,79 грн основного боргу, 317,22 грн пені, 1430,53 грн штрафу та 34,54 грн трьох відсотків річних; 1827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05 лютого 2015 року, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06 лютого 2015 року.

Суддя Ю.М. Бобров

.