Ухвала

від 14.01.2015 по справі 804/9079/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" січня 2015 р. справа № 804/9079/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажстройсервис»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 р. у справі № 804/9079/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажстройсервис»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

05.07.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «У» від 17.06.2013 року № 0000343207 про нарахування позивачеві пені за порішення термінів у сфері ЗЕД, 21081000 у розмірі 3702 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «У» від 17.06.2013 року № 0000352307 про нарахування позивачеві пені за порушення термінів ЗЕД, 21081000 у розмірі 340 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не порушено указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» № 319/94 від 18.06.1994 року, окрім того зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не зазначено про необхідність декларування загального розміру валютних цінностей, що належать резиденту України, та незаконно знаходяться за межами України, а лише зазначено про необхідність декларування суми коштів, перерахованих за кордон по яким на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів. Окрім того зазначає, що Постанови НБУ №475 від 19.11.2012 та № 163 від 14.05.2013 року суперечать Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 17.05.2013 року по 30.05.2013 року відповідачем у відповідності із листом-повідомленням АТ «Райффайзен Банк Аваль» №906 від 03.04.2013 року про порушення позивачем термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 010/1/12 від 01.03.2012 року, та направлення № 000433 від 17.05.2013 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту № 0103/1/12 від 01.03.2012 року, укладеного з нерезидентом Bish Motor Sales, LLC (США), за період з 12.12.2012 року по 30.05.2013 року та дотримання порядку та термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 1388/22-3-19/34314975 від 05.06.2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року в частині несвоєчасного надходження валютної виручки в законодавчо встановлений термін в сумі 23000 дол. США;

- ст. 9, ст. 10 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року , ст. 1 указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» № 319/94 від 18.06.194 року в поданій декларації про валютні цінності доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2013 року до відповідача перекручено суму валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми «У» № 0000352307 від 17.06.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД, 21081000 на суму 340 грн.;

- форми «У» № 0000343207 від 17.06.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД, 21081000 на суму 37002 грн.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем (покупець) та нерезидентом фірмою Bish Motor Sales, LLC (США) (продавець) укладено контракт № 0103/1/12 від 01.03.2012 року про купівлю-продаж сільськогосподарської техніки, за умови 100% передплати.

Згідно бухгалтерського обліку за рахунком 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за даним контрактом станом на 12.12.2012 року рахується дебіторська заборгованість в розмірі 31000 дол. США. (граничний строк надходження товару для суми 4000 дол. США - 24.12.2012 року, для суми 17000 дол. США - 12.03.2013 року, для суми 10000 дол. США - 01.04.2013 року).

12.12.2012 року з валютного рахунку № 26004366577 відкритого позивачем в АТ «Райффайзен Банк Аваль», перераховано валютні кошти в розмірі 23000 дол. США.

В свою чергу від нерезидента було отримано товар на суму 23000 дол. США та повернені кошти в розмірі 31000 дол. США.

Станом на 30.05.2013 року за даними бухгалтерського обліку, за рахунком 632 «Розрахунки з постачальниками» за даним контрактом сальдо дорівнює нулю.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У відповідності до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 3 постанови Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операції експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» № 475 від 16.11.2012 року та пунктом 1 постанови Національного Банку України «Про зміну строків розрахунків за операції експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №163 від 14.05.2013 року встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 року здійснюються в строк, що не перевищує 90 календарних днів.

В зв'язку з цим строк розрахунків за операцією передплати позивачем на суму 23000 дол. США за платіжним дорученням №9 від 12.12.2012 року складає 90 календарних днів, тобто граничний строк повернення товару 12.03.2013 року.

Повернення валютних цінностей у сумі 23000 дол. США відбулось в три етапи - 26.03.2013 року повернуто 2800 дол. США, 23.05.2013 року повернуто 11950 дол. США та 29.05.2013 року повернуто 8250 дол. США.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо несвоєчасного отримання валютних цінностей в сумі 23000 дол. США, що еквівалентно 183839 грн. та щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми «У» № 0000343207 від 17.06.2013 року.

Окрім того відповідно до ст. 9 та ст. 10 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15093 від 19.02.1993 року валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15093 від 19.02.1993 року встановлено, що до резидентів, не резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Так п. 2.7 постанови Національного банку України «Про затвердження положення про валютний контроль» № 49 від 08.02.2000 року встановлено, що порушення резидентами порядку декларування тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

В поданій позивачем декларації про валютні цінності доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.04.2013 року до відповідача № 10700205 від 23.04.2013 року «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення контрактів» вказано прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 23000 дол. США, в той час, як станом на 01.04.2013 року прострочена дебіторська заборгованість складала 20200 дол. США, що є порушенням порядку декларування, визначеним п. 2.7 постанови Національного банку України «Про затвердження положення про валютний контроль» № 49 від 08.02.2000 року.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачеві штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і перебуває за її межами, а також щодо правомірності винесення в зв'язку з цим податкового повідомлення-рішення форми «У» № 0000352307 від 17.06.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажстройсервис" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 р. у справі № 804/9079/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун