Постанова

від 20.01.2015 по справі 2а-0870/177/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року 16 год. 35 хв.Справа № 2а-0870/177/11 Провадження № СН/808/24/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; прокурора - Стешенка В.Є. (службове посвідчення №001906, видане 30 серпня 2012 року); представників позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 20 жовтня 2014 року) та ОСОБА_2 (довіреність від 16 вересня 2014 року); представників відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 15 серпня 2014 року) та ОСОБА_4 (довіреність від 11 серпня 2014 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного від 10.03.2011 у справі №2а-0870/177/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 №001510805/0, №001520805/0, №001540805/0, та від 31.12.2010 №001510805/1, №001520805/1, №001540805/1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.06.2014 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді від 21.07.2014 адміністративну справу №2а-0870/177/11 прийнято до провадження.

У судове засідання, призначене на 20.01.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибули представник відповідача та прокурор, заперечили проти позову, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 20.01.2015.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 69002, місто Запоріжжя, вулиця Артема, будинок №61 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Відповідно до направлення від 08.10.2010 №0845, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, згідно із пунктом 1 статті 11, частинами 1-5 статті 11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Водоканал», за результатами якої складено акт від 26.11.2010 №501/08-05/03327121 «Про результати планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Водоканал» код ЄДРПОУ 03327121 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2010» (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 15 том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 09.12.2010 №0001510805/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1235868 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 105645 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1130233 грн. 00 коп. (а.с. 143 том 1); від 09.12.2010 №0001520805/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11749 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 7833 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3916 грн. 50 коп. (а.с. 145 том 1); від 09.12.2010 №0001540805/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 59988 грн. 33 коп., в тому числі: за основним платежем - 19996 грн. 11 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39992 грн. 22 коп. (а.с. 144 том 1).

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень, на підставі рішення контролюючого органу від 31.12.2010 №13334/10/25-016 про результати розгляду скарги, прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010: №0001510805/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1032951 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1032951 грн. 00 коп. (а.с. 147 том 1); №0001540805/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 59988 грн. 33 коп., в тому числі: за основним платежем - 19996 грн. 11 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39992 грн. 22 коп. (а.с. 149 том 1); №0001520805/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11749 грн. 50 коп., в тому числі: за основним платежем - 7833 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3916 грн. 50 коп. (а.с. 148 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 26.11.2010 №501/08-05/03327121, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу та ту обставину, що податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0001510805/0, №0001520805/0 та №0001540805/0 не можуть являтись предметом спору, оскільки вони є відкликаними в силу норм пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 (далі іменується - Закон України №2181-III) (Податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження).

Так, за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 09.12.2010 №0001510805/0, №0001520805/0 та №0001540805/0, контролюючим органом винесено нові податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001510805/1, №0001540805/1 та №0001520805/1, які є остаточними та які підлягають перевірці.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 №001510805/1 суми податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1032951 грн. 00 коп., застосованих відповідно до рішення контролюючого органу про результати розгляду первинної скарги від 31.12.2010 №13334/10/25-016 (а.с. 130 том 1), слугували висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується - Закон України №334/94-ВР), а саме: підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за операціями з придбання товарів у ПП «Молин», у ТОВ НВКФ «Тех.Ін-Про», у ТОВ «Промекоінтер» та ремонтних робіт у ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ», які не мали реального характеру. Висновки про нереальні господарські операції податковим органом обґрунтовано посиланням на висновки зустрічних перевірок постачальників чи їх контрагентів щодо вчинення ними нікчемних правочинів. При цьому, нікчемність правочинів обґрунтовується посиланням на відсутність у постачальників позивача чи їх контрагентів основних фондів, недостатність трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також порушеннями при створенні підприємств та веденні фінансово-господарської діяльності; пункту 5.9 статті 5 Закону України №334/94-ВР, що полягало у безпідставному відображенні операцій з оприбуткування (вибуття) товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Молин», у ТОВ НВКФ «Тех.Ін-Про», ТОВ «Промекоінтер», вартість яких неправомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, що призвело до завищення валового доходу за 2008 рік, 2009 рік та півріччя 2010 року; підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за кредитною угодою від 21.05.1999 (програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення в м.Запоріжжі), укладеною з Європейським банком реконструкції та розвитку у періоді, на який не припадала дата виплати процентів, передбачена пунктом (г) розділу 2.02 «Інші фінансові умови позики» кредитної угоди, яка як первинний документ є підставою для формування цих витрат. Віднесення до складу валових витрат суми нарахованих процентів за кредитною угодою у терміни, не передбачені цією угодою, призвело до завищення валових витрат в сумі 388691 грн. 00 коп.; підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР, що полягало у не нарахуванні позивачем в декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року на суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок збільшення валового доходу відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту у зв'язку з виникненням визначеної у цій нормі події, пені в сумі 3762 грн. Так, в декларації з податку на прибуток позивач відобразив врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості у складі валових витрат в сумі 11234405 грн. 00 коп. за операціями з Концерном «Міські теплові мережі» у зв'язку з невиконанням умов договору від 01.10.2004 №9999 на підставі положень підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР, у зв'язку з тим, що покупець товарів затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). При цьому, податковий орган вважає, що позивач зобов'язаний був при врегулюванні сумнівної заборгованості нарахувати пеню, передбачену підпунктом 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР; підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР, що полягало у тому, що позивач (покупець) не збільшив за 3 квартал 2009 року та за 2009 рік, за І квартал 2010 року та півріччя 2010 року валові доходи на суму частини непогашеної заборгованості, що становить 3501000 грн. 00 коп., визнаної судом, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини), а саме: рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 у справі №14/94/09 про стягнення з КП «Водоканал» на користь ТОВ «Трест «Запоріжбуд» заборгованості в сумі 3890000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини з ПП «Молин» (код ЄДРІІОУ 24911858) без укладання договору на підставі договірного листа за №5059/09 від 04.09.2009. Передача товару ПП «Молин» у власність позивача оформлена видатковою накладною від 16.09.2009 №132 на скло пластик РСТ 275Л (20500702) на загальну суму у розмірі 6076 грн. 80 коп. та прибутковим ордером від 16.09.2009 №772.

Позивач здійснював розрахунки з ПП «Молин», у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових котив на розрахунковий рахунок, згідно рахунку на оплату продукції від 03.09.2009 №288 за п/д від 09.09.09 №8108 на суму 6076 грн. 80 коп.

Контролюючий орган зазначає, що ним отримано від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ПП «Молин» (код ЄДРПОУ 24911858) від 21.06.2010 №1086/23-02/24911858 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Інтерконтіненталь 2009», код за ЄДРПОУ 36323667 за період з 01.08.2009 по 30.11.2009.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно довідки від 15.04.2010 №842/26-90 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій па види діяльності, які мав право здійснювати, відповідно до довідки АА № 068485 від 18.03.2009 з Єдиного державного реєстру відсутня. Згідно з даними 1-ДФ в перевіряємому періоді на підприємстві загальна чисельність працюючих складала 2 особи. Від ВРЕР-3 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області отримано відповідь від 06.05.2010 №Ю/пв-708, в якій зазначено, що транспортні засоби за ПП «Молин» не зареєстровані. Згідно даних декларації з податку на прибуток ПП «Молин» за перевіряємий період на підприємстві відсутні основні засоби та залишки запасів па складах.

Також перевіркою ПП «Молин» встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство мало взаємовідносини з ПП «Інтерконтіненталь-2009» (код за ЄДРПОУ 36323667). Згідно інформації, наданої ВПМ ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя ПП «Інтерконтіненталь-2009» за юридичною адресою не знаходиться. Засновник ПП «Інтерконгіненталь-2009» зареєстрував підприємство за грошову винагороду, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Інтерконтіненталь-2009» не мав, документи не підписував, товар на адресу ПП «Молин» не поставлявся. Не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Інтерконтіненталь-2009», а лише перерахування грошових коштів, що свідчить про те, що правочини між ПП «Молин» та ПП «Інтерконтіненгаль-2009» здійснені без мети наслання реальних наслідків. Відповідно до баз податкових даних, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на падання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових ви трат та податкового кредиту. Контролюючий орган зазначає, що факт реальності поставки ПП «Молин» на адресу позивача товару - скло пластика - відсутній, зокрема не встановлені обставини щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, експорту. Сам по собі факт сплати коштів за цей товар не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

Позивачем також надано суду податку накладну від 09.09.2009 №132 на загальну суму у розмірі 6076 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 1012 грн. 80 коп. (а.с. 31 том 3).

Платник податків зазначає, що товар був поставлений на його адресу безпосередньо продавцем, а відтак документів на транспортування товару у позивача немає та не повинно бути.

В періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» на підставі договору постачання від 04.06.2008 №354/08 (а.с. 32 том 3). Передача товару у власність оформлена видатковою накладною від 05.06.2008 №РН-0000111 (а.с. 34 том 3) на загальну суму 12660 грн. 00 коп. Видаткова накладна підписана посадовою особою директором ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про». Позивачем здійснювались розрахунки з контрагентом у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок, згідно рахунку №СФ-196 від 13.05.2008 на підставі платіжного доручення від 11.08.2008 №202.32 за призначенням платежу «плата за насос рахунок СФ-196 від 13.05.2008».

Контролюючий орган зазначає, що згідно матеріалів, наданих Бердянською ОДПІ листом від 25.10.2010 №1157/7/2.3- 214 на запити щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків КП «Водоканал», контрагент є посередником відвантаженої продукції в адресу КП «Водоканал». Згідно письмового пояснення посадових осіб ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Модуль Білд Груп» (код ЄДРПОУ 35627855). Згідно реєстраційних документів юридична адреса ТОВ «Модуль Білд Груп»: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 41. Однак, за вказаною адресою підприємство не знаходиться. До перевірки посадовими особами ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» надано податкові та видаткові накладні ТОВ «Модуль Білд Груп», виписані від імені ОСОБА_6 Згідно пояснень ОСОБА_6, отриманих від центра по боротьбі з економічними злочинами Республіки Молдова, до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Модуль Білд Груп» і його реєстрації він не має відношення, будь-яких документів первинної, бухгалтерської та податкової звітності не підписував. Посадовими особами ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» не надано документів стосовно умов транспортування реалізованого товару. Відповідно до інформації, вказаної у видатковій накладній, умова поставки товару - самовивіз зі складу продавця.

Також Бердянською ОДПІ за результатами перевірки ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» не підтверджений факт поставки на адресу КП «Водоканал» насосного агрегату ЦМК 16/27 М у кількості 1 штука на суму 5095 грн. 84 коп. Посадовими особами ТОВ НВКФ «Тех-Ін-Про» не надано документів стосовно умов транспортування реалізованого товару. Відповідно до інформації, вказаної у видатковій накладній, умова поставки товару - самовивіз зі складу продавця.

Також відповідач зазначає, що в періоді, що перевірявся, КП «Водоканал» мав взаємовідносини з ТОВ «Промекоінтер» без укладання договору згідно договірного листа №5690 від 14.07.2008 на ім'я керівника ТОВ «Промекоінтер» (а.с. 36 том 3), з проханням відвантажити на адресу підприємства ТМЦ на загальну суму 6999 грн. 48 коп., з ПДВ.

Умови оплати - 3 банківських дні після поставки товару. На адресу КП «Водоканал». було виписано видаткову накладну від 15.07.2008 №РН-0000013 (а.с. 39 том 3), та податкову накладну №18 від 15.07.2008 на загальну суму 6999 грн. 48 коп.

Розрахунки здійснювались у безготівковій формі грошовими коштами відповідно до платіжного доручення від 30.07.2008 №63 з призначенням платежу «Оплата за круг рах. СФ-0000030 від 10.07.2008 (а.с. 37 том 3).

Відповідач зазначає, що ним отримано від ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки №123/2310/35842489 від 18.02.2010 ТОВ «ПРОМЕКОІНТЕР» (код за ЄДРПОУ 35842489), з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень 2008 року та грудень 2009 року. В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ «ПРОМЕКОІНТЕР»: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 19/84 (за юридичною адресою підприємство не знаходиться). Засновником та директором ТОВ «ПРОМЕКОІНТЕР» є ОСОБА_8. З пояснень ОСОБА_8 він став директором підприємства за грошову винагороду, ніякого відношення до підприємства не має. Згідно даних 1-ДФ на підприємстві відсутні працівники. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій па види діяльності, які мав право здійснювати суб'єкт господарювання відсутня.

В періоді, що перевірявся, позивач також мав взаємовідносини з ТОВ ТФ «Борістен» на підставі договору №5082/09 від 10.09.2009 (а.с. 49 том 3).

Виконання робіт ТОВ ТФ «Борістен» оформлено відповідними актами, перелік та реквізити яких наведено на сторінках 22, 23 Акту перевірки.

Позивачем надано суду податкові накладні на підтвердження виконання умов договору: від 21.08.2009 №210809 на загальну суму у розмірі 4512 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 752 грн. 00 коп. (а.с. 48 том 3); від 08.09.2009 №080909 на загальну суму у розмірі 3117 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 519 грн. 50 коп. (а.с. 55 том 3); від 09.10.2009 №091009 на загальну суму у розмірі 2998 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ - 499 грн. 69 коп. (а.с. 57 том 3); від 02.11.2009 №021109 на загальну суму у розмірі 2998 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ - 499 грн. 71 коп. (а.с. 59 том 3).

Відповідач зазначає, що ним отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ ТФ «Борістен» (код ЄДРПОУ 35842358) від 11.06.2010 №96/23-2/35842358 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2008 по 31.03.2010. В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична ТОВ ТФ «Борістен»: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська. 40. Станом на 11.06.2010 відповідно до акту №3584 від 11.06.2010 перевірки фактичного місцезнаходження підприємства встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою. Фактична адреса підприємства не встановлена. Згідно реєстраційних даних засновником є - ОСОБА_9. Кількість працюючих на підприємстві 2 особи. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на види діяльності, які мав право здійснювати відсутня. Згідно даних декларацій з податку на прибуток за період, що перевірявся, на підприємстві відсутні основні засоби та залишки запасів на складах. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у червні 2008 року - березні 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України №334/94- ВР (зі змінами та доповненнями).

Контролюючий орган зазначає, що умови договору поставки №5082/09 від 10.09.2009 передбачають наявність у ТОВ ТФ «Борістен» основних фондів, необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації та інші матеріальні ресурси. Однак, перевіркою встановлено відсутність на балансі підприємства основних фондів, кількість працівників лише 2 особи, відсутня інформація щодо наявності дозвільних документів для здійснення послуг, наведених у договорі.

Також позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ЗНТК» на підставі договірного листа №6480 від 16.06.2009 (а.с. 60 том 3). Роботи, виконані ТОВ «ЗНТК», оформлені актом здачі приймання робіт №304 від 23.06.2009 (а.с. 61 том 3).

Між сторонами правочину підписано податкову накладну від 23.06.2009 №230609 (а.с. 62 том 3), на загальну суму у розмірі 6980 грн. 16 коп., в тому числі ПДВ - 1163 грн. 36 коп.

Відповідач вказує, що ним отримано від ДПI у Жовтневому районі м.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЗНТК» (код ЄДРПОУ 35802928) від 11.06.2010 №93/23-2/35802928 з питань дотримання вимог податкового та іншою законодавства за період з 01.04.2008 по 15.04.2010. В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ «ЗНТК»: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40; засновником та директором підприємства є ОСОБА_10. Згідно акту перевірки фактичного місцезнаходження ТОВ «ЗНТК» від 10.02.2010 №41 встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій на вид діяльності «оптова торгівля будівельними матеріалами» відсутня. Крім того, згідно з даними 1-ДФ в 3 кварталі 2009 року на підприємстві загальна чисельність працюючих складала 2 особи. Враховуючи те, що у ТОВ «ЗНТК» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби то операції ТОВ «ЗНТК» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні Закону України №334/94- ВР. Відповідно до баз даних Державної податкової служби, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період 01.04.2008 по 15.04.2011, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ЗНТК» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Факт реальності виконання ТОВ «ЗНТК» будь-яких робіт та надання послуг, продаж товарів покупцям не підтверджений ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Сам по собі факт сплати коштів за послуги не є безумовним свідченням того, що зазначений факт мав місце.

Також позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТСЦ ЮГ» без укладання договору на підставі договірного листа № 6479 від 16.06.2009. Роботи виконані ТОВ «ТСЦ ЮГ» оформлені актом здачі приймання робіт №44 від 23.06.2009.

Контролюючий орган також зазначає, що ним отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТСЦ ЮГ» (код ЄДРПОУ 35802954) від 11.06.2010 №94/23- 02/35802954 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.05.2010. В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ «ТСЦ ЮГ»: м. Запоріжжя вул. Червоногвардійська, 40. Кількість працюючих на підприємстві 1 особа. Інформація щодо отримання підприємством дозвільних документів, патентів, ліцензій відсутня. На адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя посадовою особою ТОВ «ТСЦ ЮГ» надано письмове пояснення про втрату всіх первинних та бухгалтерських документів за період діяльності підприємства. Враховуючи те, що у ТОВ «ТСЦ ЮГ» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «ТСЦ ЮГ» не є господарською діяльністю підприємства.

З наведеного вище вбачається, що контролюючим органом сформовано висновки про нереальність здійснення господарських операцій з наведеними вище контрагентами та про недійсність правочинів щодо поставки товару та виконання робіт (надання послуг) на підставі інших актів перевірок, які складені за результатами перевірок таких контрагентів.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1- 3, 5 і 6 статті 203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218- 235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Відповідачем по справі не надано суду жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними у судовому порядку.

Також контролюючим органом не надано суду доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб контрагентів.

Суд зазначає, що податковим законодавством не передбачено право органів державної податкової служби при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для висновку про наявність порушень податкового законодавства з боку першого.

На переконання суду посилання відповідачем на висновки інших актів перевірки є недопустимим, з огляду на наступне.

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону України №334/94-ВР випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату послуг, товарів, робіт до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих послуг та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів перевірки, перевіряючим у повному обсязі було надано первинні документи КП «Водоканал», щодо оформлення яких перевіряючими не надано жодного зауваження. Крім того, перевіряючими не встановлено жодного порушення в бухгалтерському обліку щодо вказаних вище операцій.

Таким чином, висновки перевіряючих ґрунтуються виключно на доводах, встановлених іншими перевірками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо надання послуг.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 11.1 статті 11 Закону України №334/94-ВР, для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

За приписами підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-III, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На сторінках 36-38 Акту перевірки в таблиці «Зведені дані задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток» відображені звітні періоди (колонка 2), відхилення (колонки 13-16) та нарахована у зв'язку з цим сума податку (колонка 15).

Відповідно до таблиці позивачем занижено суму податку на прибуток лише у наступних періодах: за 2007 рік - 420205 грн. 00 коп., у півріччі 2009 року - 591474 грн. 00 коп., у півріччі 2010 року - 21130 грн. 00 коп. Тобто, нарахування штрафних санкцій потрібно здійснювати лише на ці суми донарахувань з урахуванням саме цих податкових періодів.

Таким чином, контролюючим органом невірно визначено суми донарахованого податку та штрафних санкцій.

Підставою для визначення платнику податків за податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 №001520805/1, слугували висновки перевірки про порушення платником податків вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР), що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за липень, серпень 2008 року, червень, серпень, вересень, жовтень 2009 року та березень 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 7833 грн. за операціями з придбання товару у ПП «Молин», у ТОВ НВКФ «Тех.Ін-Про», у ТОВ «Промекоінтер» та ремонтних робіт у ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ «ЗНТК» та ТОВ «ТСЦ ЮГ», які не мели реального характеру. Висновки про нереальні господарські операції обґрунтовані тим самим, що і протиправність формування позивачем валових витрат.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України №168/97-ВР, платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Таким чином, приписами Закону України №168/97-ВР визначений тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ у ціні товару - відсутність податкової накладної.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-III (із змінами та доповненнями), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом , на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Використання ТМЦ у господарській діяльності підприємства та виконання робіт з ремонту основних фондів, які також приймають участь в господарській діяльності підприємства, підтверджено відповідними первинними документами (про що вже зазначалося вище).

Таким чином, формування платником податків податкового кредиту за звітні періоди є правомірним, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо порушення платником податків підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР, суд зазначає наступне.

За висновками податкового органу, вказане порушення полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за кредитною угодою від 21.05.1999 (програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення в м.Запоріжжі), укладеною з Європейським банком реконструкції та розвитку у періоді, на який не припадала дата виплати процентів (5 серпня та лютого), передбачена п. (г) розділу 2.02 «Інші фінансові умови позики» кредитної угоди. Віднесення до складу валових витрат суми нарахованих процентів за кредитною угодою у терміни, не передбачені цією угодою, призвело до завищення валових витрат в сумі 388691 грн. 00 коп.

Відповідно до підпункту 5.5.1. пункту 5.5 статті 5 Закону України №334/94-ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР, на порушення якої позивачем вказує податковий орган, передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таким чином, витрати, пов'язані або з виплатою або з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за кредитами) протягом звітного періоду, у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку, відносяться до складу валових витрат.

При цьому включення витрат, пов'язаних з процентами за кредитом, до складу валових витрат у періоді, коли вони нараховані, відповідає вимогам Закону України №334/94-ВР.

Щодо порушення позивачем підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, зобов'язання у позивача перед ТОВ «Трест «Запоріжбуд», в тому числі в сумі 3501000 грн. 00 коп., виникли у зв'язку із внесенням рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2007 у справі №7/92/07 змін до контракту від 06.02.2003 №43/03 на виконання робіт.

На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 про стягнення з КП «Водоканал» на користь ТОВ «Трест «Запоріжбуд» заборгованості, КП «Водоканал» відповідно до платіжних доручень від 20.05.2009 №4293, від 03.06.2009 №397к, від 06.07.2009 №6398, від 16.10.2009 №9450, від 16.10.2009 №1007, від 04.11.2009 №1051, від 04.12.2009 №1129к, від 05.01.2010 №7, від 04.02.2010 №896 сплатив 3501000 грн. 00 коп.

Заборгованість, що виникла у зв'язку зі збільшенням зобов'язань позивача за рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2007 у справі №7/92/07, у податковому обліку позивача не враховувалась, зокрема валові витрати на таку суму позивачем не формувалися.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України Закону України №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту «б» підпункту 12.1.5. пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості має на меті привести у відповідність сформовані платником податку (покупцем) валові витрати та валові доходи у випадку, коли у такого покупця виникає така заборгованість, для визначення об'єкту оподаткування - прибутку, який відповідно до пункту 3.1 Закону України №334/94-ВР визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України №334/94-ВР на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону України №334/94-ВР; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України №334/94-ВР.

Тому, у разі, коли валові витрати на дату фактичного отримання платником податку результатів робіт платником податку (покупцем) не формувались, то при виникненні в нього непогашеної заборгованості (її частини), визнаної судом, у такого платника податку не виникає обов'язку збільшити валові доходи на суму такої непогашеної заборгованості (її частини), за правилом підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України №334/94-ВР. У протилежному випадку збільшення валових доходів на суму, яка раніше не була віднесена до валових витрат, призведе до безпідставного завищення об'єкту оподаткування платника податку (покупця) внаслідок заниження валових витрат.

Таким чином, у позивача не виникло обов'язку збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визначної судом, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 14.04.2009 у справі № 14/94/09, оскільки рішенням суду від 14.04.2009 підприємству була надана розстрочка на погашення заборгованості строком на 10 місяців.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001510805/1 та №0001520805/1 підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001540805/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 59988 грн. 33 коп., в тому числі: за основним платежем - 19996 грн. 11 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39992 грн. 22 коп., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення платником податків порядку утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 на суму у розмірі 19996 грн. 11 коп., в тому числі в 2009 році на суму 3368 грн. 70 коп., в 2010 році на суму 16627 грн. 41 коп.

В Акті перевірки вказано, що згідно оборотно-сальдових відомостей, балансового рахунку №641 станом на 01.07.2007 сальдо Кт - 385824 грн. 99 коп.; за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 - нараховано податку з доходів фізичних осіб 34277448 грн. 47 коп., перераховано до бюджету - 35880991 грн. 78 коп. На 30.06.2010 сальдо Кт - 989368 грн. 30 коп. Станом на 01.07.2007 штатна чисельність працюючих складає - 3403 особи, станом на 30.06.2010 - 3414 осіб.

В порушення пункту 7.3 статті 7, абзацу 1 підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9, пункту 16.2, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 (далі іменується - Закон України №889-IV), платником податків до заробітної плати нерезидентів при відсутності резидентського статусу застосовано ставку 15%.

Вищий адміністративний суд України, при розгляді справи зазначив, що визнаючи протиправним податкове повідомлення-рішення про визначення податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України №889-IV, достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як само зайнятої особи. Тому, однією з основних підстав для доведення фізичною особою резидентського статусу є підтвердження того, що особа має місце постійного проживання в Україні. Факт постійного проживання працівників-іноземних осіб на території України підтверджено посвідками на постійне місце проживання для іноземців та осіб без громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Запорізькій області на підставі Закону України «Про імміграцію» №2491-III від 07.06.2001 (далі іменується - Закон України №2491-III). Фізичні особи - підприємці працюють на підставі безстрокових трудових договорів і місце роботи на КП «Водоканал» є постійним їх місцем роботи, мають довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, що підтверджує податкову реєстрацію осіб за місцем проживання.

Проте, суд касаційної інстанції не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, що стало підставою для направлення справи на новий розгляд.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України №889-IV, нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.3 статті 1 Закону України №889-IV, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Перелік таких доходів наведено у підпунктах «а»- «ї» цього пункту, а також у підпунктах «а»-«в» підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України №889-IV.

Зокрема, відповідно до підпункту «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України №889-IV, до доходу з джерелом його походження з України належить будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь на території України, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України №889-IV передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону України №889-IV (пункт 7.3 статті 7 Закону України №889-IV).

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України №889-IV, якщо зазначені у підпункту 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 статті 1 Закону України №889-IV).

При цьому, іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» від 05.10.2004 №581 (далі іменується - Наказ №581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України №889-IV, є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої Наказом №581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

Враховуючи наведене, у разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом України №889-ІV, за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України №889-IV (15 відсотків). Якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, то його заробітна плата оподатковується за ставкою, вдвічі більшою за основну (30 відсотків).

Таким чином, працівникам-іноземцям потрібно додатково підтверджувати свій резидентський статус у разі, якщо надані ними документи відповідають критеріям податкового резидентства, визначеним у пункті 1.20 статті 1 Закону України №889-IV, оскільки довідка-підтвердження є підставою для оподаткування зарплати іноземних громадян за основною ставкою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-164а13.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження резидентського статусу працівників-іноземців за спірний період з 01.07.2007 по 30.06.2010.

Суд не приймає до уваги надані платником податків Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу від 03.12.2010, 27.10.2010, 27.10.2010, 25.11.2010, 01.11.2010, 21.11.2010, 04.11.2010, 29.10.2010, 04.11.2010, 29.10.2010 (а.с. 116-125 том 3), оскільки такі Повідомлення були оформлені пізніше - за період, яким не охоплювались межі перевірки - 01.07.2007 по 30.06.2010.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Тобто, вказані вище Повідомлення були оформлені на звітний податковий період (рік), що настає з моменту отримання Повідомлення.

Натомість, належних Повідомлень працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 позивачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001540805/1, а відтак, позовні вимоги в частині скасування даного рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 31 грудня 2010 року №0001510805/1 та №0001520805/1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ 03327121) суму судового збору в розмірі 02 (дві) грн. 26 (двадцять шість) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська