Постанова

від 27.01.2015 по справі 820/20824/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 січня 2015 р. № 820/20824/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Макаренко О.А.,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Інжиніринг" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Інжиніринг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Транс Систем Інжиніринг") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року № 0001772201 про збільшення ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 473850, 00 грн., в тому числі 315900, 00 грн. за основним платежем та 157950, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийняте на підставі акта перевірки від 08.12.2014 р. складено № 5396/20-38-22-02-06/38277309, висновки якого про порушення з боку позивача п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, вважає безпідставними та необгрунтованими, а відтак винесене податкове повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Парус-2014» повністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 р. № 1829/26-59-22-12/38926681 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Парус-2014» і викладені в ньому висновки не можуть бути належними та допустимими доказами неправомірності віднесення ним сум до податкового кредиту по взаємовідносинам із таким контрагентом в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки такі акти не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що в ході перевірки перевіряючими правомірно зроблено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства України, оскільки при здійсненні перевірки позивача у податкового органу в користуванні був акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 р. № 1829/26-59-22-12/38926681 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Парус-2014», згідно якого, встановлено порушення ТОВ «Парус - 2014» вимог п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9, ст. 19 Закону України від 15.03.03 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (зі змінами та доповненнями) та п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень, травень 2014 року підтвердити неможливо.

Крім того, як стверджує відповідач, ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" не надано до перевірки довіреностей та товарно-транспортних накладних на отриманпй від ТОВ «Парус - 2014» товар.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав та мотивів зазначених в письмових запереченнях.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" зареєстроване юридичною особою 03.07.2012 р.та включено до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією виписки від 11.07.2014 р., перебуває на податковому обліку в Основ'янській

ОДПІ м. Харкова з 04.07.2012 р. за № 32551 та є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.2014 року № 200183508.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 33.20 установлення та монтаж машин і устатковання; 28.22 виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач власну господарську діяльність здійснює у приміщеннях, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Кузнечна, б. № 27 (офісне приміщення), фактична адреса - м. Харків, вул. Біологічна, 17.

З використанням нерухомого майна ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

При судовому розгляді справи встановлено, що 01.12.2014 року на підставі довідки № 7861\10\20-38-0419 від 21.05.2014року, виданої Основянської ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Міроненко В.В., згідно із ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 1726 від 19.11.2014 р. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Транс систем інжиніринг» за результатами якої було складено акт перевірки від 08.12.2014 р. складено № 5396/20-38-22-02-06/38277309 «Про результати проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Транс систем інжиніринг» код ЄДРПОУ 38277309 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ»Парус-2014» код 38926681, їх реальності та повноти відображення в обліку період квітень 2014 року» (далі по тексту - акт перевірки).

За наслідками перевірки, згідно висновків акта, було встановлено з боку позивача порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) за квітень 2014 року у сумі 315900, 00 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 315900, 00 грн., в тому числі за квітень 2014 року на суму 315900, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року № 0001772201 про збільшення ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 473850, 00 грн., в тому числі 315900, 00 грн. за основним платежем та 157950, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акта перевірки та підтверджується матеріалами страви ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Парус-2014", яке зареєстроване юридичною особою 07.10.2013 р. про що свідчить копія виписки з ЄДР ЮО та ФОП серії АГ № 519605 від 03.12.2013 р., включене до ЄДРПОУ згідно копії довідки АА № 1011827 Головного управління статистики у м. Києві від 03.12. 2013 р. та на час здійснення господарських операцій з позивачем був платником ПДВ, що підтверджується витягом з офіційного сайту Державної фіскальної служби України http://sfs. gov. ua, згідно якого свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою податкової 18.07.2014 року.

Під час судового розгляду судом встановлено, що між ТОВ "Транс Систем Інжиніринг" (покупець) та ТОВ "Парус-2014" (постачальник), був укладений господарський договір поставки № 140114/4 від 14.01.2014 року, предметом якого, згідно п. 1. 1. є те, що постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві ТМЦ згідно специфікації (додаток № 1) - надалі товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється на умовах: місце поставки - склад, розташований за адресою: м. Прилуки, вул. Незалежності, 21.

У п. 7 договору вказано, що сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє протягом одного року (п. 4.1. договору).

Згідно п. 1 специфікації - додатку № 1 до договору від 04.01.2014 року,- «Сторони погоджують асортимент та загальну кількість товару, що постачається по договору, у специфікації:

1. конвеєрна система типа Flex (ТЗ № 0008) кількістю у грошовому виразі 1895400, 00 грн.

Факт реального здійснення господарських операцій за зазначеним договором підтверджується копіями: видаткової накладної № 2304/009 від 23.04.2014 р., податкової накладної № 155 від 23.04.2014 р., рахунку на оплату №2304/009 від 23.04.2014 р., товарно-транспортної накладної № ПТ-027 від 23.04.2014 р., витягу з журналу реєстрації довіреностей за 01.04.14 р. - 30.04.2014 р.

Отриманий товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за квітень 2014 року.

Як встановлено в ході перевірки та підтверджується матеріалами справи, а саме - копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних, додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, податкової декларації з ПДВ, суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «Парус-2014» позивачем було включено до податкового кредиту квітня 2014 року, відображених в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень 2014 року.

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями договору з компанією ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» № 104/13 від 29.11.2013 р. на комплекс робіт з поставки, монтажу обладнання, ІТ інтеграції системи транспортування та сортування коробів готової продукції в сигаретному цеху, копією акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 24.07.2014 року з ПрАТ «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», податкової накладної №6 від 24.07.2014 року, паспорту на конвеєрну систему згідно з кресленням «BAT conveyor system.dwg».

Суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства суд дійшов до висновку, що договори були складені з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ "Парус-2014" включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на момент складання на адресу позивача податкової накладної та на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок інших податкових органів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 315900, 00 грн. до складу податкового кредиту квітня 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Парус-2014".

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 року № 0001772201 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Інжиніринг" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.12.2014 року № 0001772201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Систем Інжиніринг" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 473850, 00 грн. (чотириста сімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень), в тому числі 315900, 00 грн. (триста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень) за основним платежем та 157950, 00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.