Рішення

від 03.02.2015 по справі 917/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна , 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015 р. Справа №917/53/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро", вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с. Крем"янка, Лубенський район, Полтавська область, 37560

про стягнення 338 737, 24 грн.

Суддя Киричук О.А. ,

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів у розмірі 338 737, 24 грн., у тому числі 150 887,95 грн. основного боргу за договором поставки № ПО-3/14 від 11 грудня 2013 року, 143 343,55 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 8 185,15 грн. 36 % річних, 6 143,00 грн., 30 177,59 грн. штрафу.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання позивачем через канцелярію суду надане клопотання про розгляд справи за наявними документами без участі його повноважного представника (вх. № 1276 від 02.02.2015р.). Крім того, до клопотання позивачем додані оригінали документів, які додані до позовної заяви, які він просить, після огляду в судовому засіданні, повернути на вказану ним адресу.

Відповідач відзив на позов не надав, через канцелярію суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника ( факсограма за вх. № 1323 від 02.02.2015р.).

Суд відхилив це клопотання за відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 ГПК України.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 03.02.2015р. не унеможливлює розгляд справи № 917/53/15, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України. Такою підставою не є і нереалізація відповідачем права за ст.22 ГПК України на участь у справі.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 11 грудня 2013 року, між ТОВ "ІМПЕРІЯ-АГРО" (надалі по тексту позивач, постачальник) та СФГ "КРИНИЦЯ" (надалі по тексту відповідач, покупець), був укладений Договір поставки № ПО-3/14 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору в терміни, визначені договором, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язуються передати у власність ПОКУПЦЯ продукцію виробничо-технічного призначення (падалі - Товар), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, піну), визначену договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Насіння Вітчизняного виробництва, Міндобрива та Мікродобрива.

Загальна сума Договору визначається сукупністю додатків та /або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна (п. 2.З. Договору).

Позивач у позові вказує, що відповідно до умов Договору, додатків до нього та видаткових накладних, з урахуванням наданої знижки на товар (погодженої сторонами додатком №3 до договору) він передав, а відповідач отримав Товар на загальну суму 827 008,95 грн.

Факт поставки позивачем товару підтверджується наданими позивачем наступними документами:

1.Видаткова накладна № 204 від 13.03.2014 року, на суму 143 804,00 грн.

2.Видаткова накладна № 1245 від 07.04.2014 року, на суму 89 395,20 грн.

3.Видаткова накладна № 1244 від 07.04.2014 року, на суму 16 130,00 грн.

4.Видаткова накладна № 1231 від 07.04.2014 року, на суму 364 776,40 грн.

5.Видаткова накладна № 1229 від 07.04.2014 року, на суму 65 818,40 грн.

6.Видаткова накладна № 2236 від 23.04.2014 року, на суму 133 524,14 грн.

7.Видаткова накладна № 2235 від 23.04.2014 року, на суму 23 680,80 грн.

Позивач вказує, що ним та відповідачем були відкориговані ціни на отримані відповідачем товари, що підтверджується наступними розрахунками:

1.Розрахунок коригування №337 від 19.09.2014 р. на суму - 3 789,91 грн.

2.Розрахунок коригування №338 від 19.09.2014 р. на суму - 1 921,16 грн.

3.Розрахунок коригування №339 від 19.09.2014 р. на суму - 346,64 грн.

4.Розрахунок коригування №340 від 19.09.2014 р. на суму - 683,83 грн.

5.Розрахунок коригування №341 від 19.09.2014 р. на суму - 508,92 грн.

6.Розрахунок коригування №342 від 19.09.2014 р. на суму - 2 869,53 грн.

Як зазначає позивач, підтверджується видатковими накладними та розрахунками коригування, позивач за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 827 008,95 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Позивачем в матеріали справи надані додатки до Договору №: 1,2,3, відповідно до умов яких кінцевою датою оплати за поставлений товару є дата 25 жовтня 2014 року.

Позивач вказує, що відповідач, порушуючи умови договору та додатків до нього, у визначені договором строки не розрахувався з ним у повному обсязі за поставлений товар. В матеріали справи позивачем надані платіжні доручення в підтвердження часткової сплати відповідачем вартості отриманого ним товару на загальну суму 676 121,00 грн. ( платіжне доручення від 12.12.2013 р. на суму 105 629.20 грн., платіжне доручення від 17.01.2014 р. на суму 25 395,00 грн., платіжне доручення від 27.10.2014 р. на суму 422 516,80 грн., платіжне доручення від 27.10.2014 р. на суму 101 580,00 грн., платіжне доручення від 09.12.2014 р. на суму 21 000,00 грн.)

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу відповідача за договором поставки № ПО-3/14 від 11 грудня 2013 року становить 150 887,95 грн.

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість у сумі 150 887,95 грн. йому не погашена, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимогами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості у сумі 150 887,95 грн. суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 150 887,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.1.1. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Відповідно до п.п. 2.1., З.1., 4.1., 4.2.постанови пленуми Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачається: пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необгрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З урахуванням вищевикладеного, суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу, приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені за період з 26.10.2014р. по 19.12.2014р. у розмірі 6 143 грн. та 30 177,59 грн. штрафу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.7. Договору сторони домовились, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом З цього договору Покупець, відповідно до cm. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору (п. 7.7. Договору).

Керуючись п.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.7. договору позивач правомірно нарахував відповідачу за період з 26.10.2014р. по 19.12.2014р. 8 185,15 грн. 36% річних (розрахунок наведений у позовній заяві), у зв"язку з чим вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за приписами пункту 2.4. договору, сторони передбачили, що у разі зміни курсу гривні до долара США, Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого Покупцем товару.

Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс Долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу дол. США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати.

Відповідно до п.3.4 договору всі платежі за цим договором здійснюються Покупцем з урахуванням п. 3.3. договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В додатках до договору, сторони зафіксували, що на день їх укладення, курс гривні по відношенню до долара США на міжбанківській валютній біржі становив 8,3 грн. за 1 долар.

В наданій позивачем роздруківці (Ліга.Фінанси) міжбанківських курсів валют відображено, що станом на 19.12.2014 р. міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США (курс долара - продаж, мін.) становить 16,1700 грн. за 1 долар.

Позивач, застосовуючи формулу, узгоджену сторонами в п.3.3. договору, нарахував відповідачеві 143 343,55 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару (16,1700/8,3 - 1.95 X 150 887.95= 294 231,50 - 150 887.95= 143 343,55).

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань дооцінки вартості неоплаченого товару, приходить до висновку, що вимоги про їх стягнення у розмірі 143 343,55 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с. Крем"янка, Лубенський район, Полтавська область, 37560, код ЄДРПОУ 30827466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія - Агро" (місцезнаходження юридичної особи: вул.Велика Морська, буд.143, м.Миколаїв, 54000, адреса для листування: вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038, кодЄДРПОУ 35472893) 150 887,95 грн. основного боргу, 143 343,55 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 8 185,15 грн. 36 % річних, 6 143,00 грн., 30 177,59 грн. штрафу, 6774,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя Киричук О.А.