Постанова

від 06.02.2015 по справі 813/7081/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року Справа № 813/7081/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.

представник позивача Сабан М.Р.,

представника відповідача Квасниця Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Груп» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0002202201,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Груп» звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0002202201.

Позовні вимоги обґрунтовує хибністю висновків щодо порушення публічного порядку правочинами, укладеними між ТзОВ «Семикс» та ТзОВ «Прем'єр Груп», оскільки такі ґрунтуються лише на припущеннях, обумовлених неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, оскільки такий перебуває у стадії припинення. Посилається на те, що між сторонами укладений договір №02-П-2013 від 21.08.2013 р., за яким позивачем прийнято та оплачено товар. Цей товар доставлено позивачу у відповідності до товарно-транспортної накладної. Стверджує, що усі первинні документи відповідають вимогам законодавства, господарська операція здійснювалась у межах основної господарської діяльності позивача виготовлення поліграфічної етикеткової продукції, а отриманий товар був використаний у власній господарській діяльності позивача - реалізований контрагентам.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав із аналогічних мотивів.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача (а.с.145-146), судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнія (а.с.102-106). Посилається на підставність висновків акту перевірки, використання висновків акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року» від 03.04.2014 р. №1012/26-55-22-07/38348306, згідно із яким відсутня інформація щодо основних фондів контрагента позивача, відсутність його за місцем знаходження, непричетність посадових осіб до ведення фінансово-господарської діяльності. Тому, саме по собі документальне оформлення господарської операції без її реального здійснення не надає права на податковий кредит.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 15.07.2014 р. по 21.07.2014 р. проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 р. №787/13-50-22-01-17/23273893 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Груп» (код ЄДРПОУ - 23273893) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість за весь період взаєморозрахунків з ТзОВ «Ерідл» (ЄДРПОУ - 38370808), ПП «Ворк Супорт» (ЄДРПОУ - 38326675), ТзОВ «Семикс» (ЄДРПОУ - 38348306), ТзОВ «Брокбудкепітал» (ЄДРПОУ - 37550960), ТзОВ «Еколайн-СТ» (ЄДРПОУ - 37882209)». Актом встановлено порушення п. п. 198.1 - 198.3, 198.6. ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43689 грн. у січні 2014 р.

На підставі акту винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0002202201 на суму платежу 43689 грн. та 21845 грн. штрафної (фінансової) санкції. Це рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, однак, було залишено без змін вищестоящими податковими органами.

Зі змісту акту встановлено, що таке заниження податку на додану вартість на суму 43689 грн. виявлено за наслідками господарської операції з ТзОВ «Семикс», які, на думку відповідача, не здійснювались.

Як встановлено з матеріалів справи, 21.08.2013 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ «Семикс» (постачальник) укладений договір поставки, згідно із яким постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, перелік, асортимент якого, ціна та інші характеристики визначаються у специфікаціях. Відповідно до специфікації - додатку до договору поставки, сторонами було обумовлено поставку фольги, пластини магнієвої, проявника, ножів висічних на суму 262133,76 грн. з ПДВ на умовах EXW - Львівська область, Пустомитівський район, с. Годовиця, зі строком поставки 27.01.2014 р.

Матеріали справи свідчать, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується видатковою накладною від 27.01.2014 р. №РН-13002, відповідною податковою накладною, товарно-транспортною накладною №270114-1М від 27.01.2014 р., у якій місце поставки відповідає умовам специфікації, чим спростовуються посилання відповідача на відмінність місця поставки та місця реєстрації постачальника.

Розрахунок за отриманий товар проведений повністю, що підтверджується договором про відступлення права вимоги №03-14 від 28.02.2014 р. між ТзОВ «Семикс», ТзОВ «Еколайн-СТ», ТзОВ «Прем'єр Груп», платіжними дорученнями №336 від 11.03.2014 р. та №424 від 24.03.2014 р..

Використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується технологічними картами-нарядами (а.с.74-76), виробничими картами замовлення (а.с. 74-76), актами списання (а.с.78-87), доказами оплати, а саме договір про відступлення права вимоги(а.с.70-71) та платіжними дорученнями № 336 від 11.03.2014 року; № 424 від 24.03.2014 року (а.с. 72-73). Ця операція здійснювалась у межах основної діяльності позивача.

Поставка даного товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № 270114-1М від 27 січня 2014 року, у якій зазначається місце отримання товару вулиця Садова 6, село Годовиця Пустомитівського району Львівської області.

Твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про переміщення товару від ТзОВ «Семикс» юридична адреса якого місто Київ, вулиця Щорса, будинок 26, офіс 119 до вулиці Садової 6, в селі Годовиця Пустомитівського району Львівської області та які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної не є безумовним доказом відсутності факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товарно-транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

В судовому засіданні в якості свідка допитано водія ТОВ «Прем'єр Груп» ОСОБА_3. Свідок дав показання наступного змісту.

27 січня 2014 року йому було дано доручення отримати вантаж за адресою: село Годовиця Пустомитівського району Львівської області. По прибуттю за вказаною адресою йому було завантажено коробки з продукцією згідно з описом який містився в товаро - транспортній накладній.

Представник позивача зазначив, що постачання товару до села Годовиця Пустомитівського району Львівської області здійснювалося контрагентом. Додатково звернув увагу, що оскільки постачання визначено угодою обов'язком постачальника, не вважав за потрібне з'ясовувати чий був транспорт, який поставляв товар.

Суд також звертає увагу, що системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені документи цим вимогам відповідають, доказів зворотнього суду не надано.

Посилання відповідача на суперечність правочину інтересам держави та його нікчемність, не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Доказів невідповідності вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України суду не доведено. Згідно із п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Однак, зазначені обставини суду не доведені. Посилання відповідача на висновки акту перевірки, акт перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Семикс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року» від 03.04.2014 р. №1012/26-55-22-07/38348306, судом не враховуються, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, посилання на неможливість встановити місцезнаходження постачальника товарів (робіт, послуг) позивачу, а також посилання на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань його взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом в підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій, крім того, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності його діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою, по-сьоме, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України,

Законодавство не обумовлює безспірного характеру висновків акту перевірки, а зазначені у них обставини підлягають доведенню на загальних підставах.

Згідно із п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а вразі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно із п. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно із п. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно із п. 198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно із п. 201.6 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002202201 від 11.08.2014 року прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002202201 від 11.08.2014 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем п.п. 198.1,198.2,п.198.3,п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002202201 від 11.08.2014 року.

3. Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Груп» (Львівська обл., м. Львів, вул. Пасічна, 162; ЄДРПОУ 23273893) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 10.02.2015 року.