Постанова

від 27.02.2020 по справі 813/7081/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №813/7081/14

адміністративне провадження №К/9901/33064/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 (головуючий суддя Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Ніколін В.В.) у справі № 813/7081/14 за позовом ТзОВ "Прем`єр груп" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Груп (надалі позивач, Товариство) звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0002202201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 65534,0 грн. (за основним платежем - 43689 грн, за штрафною санкцією - 21845 грн).

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу про укладення між ТзОВ Семикс та ТзОВ Прем`єр Груп правочинів, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків, є неправомірними, оскільки такі ґрунтуються лише на припущеннях, обумовлених неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача. Зазначає, що усі первинні документи відповідають вимогам законодавства, господарська операція здійснювалась у межах основної господарської діяльності позивача виготовлення поліграфічної етикеткової продукції, а отриманий товар був використаний у власній господарській діяльності позивача - реалізований контрагентам.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002202201 від 11 серпня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом у період з 15.07.2014 р. по 21.07.2014 р. проведена позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 р. №787/13-50-22-01-17/23273893 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Груп (код ЄДРПОУ - 23273893) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток з підприємств та податку на додану вартість за весь період взаєморозрахунків з ТзОВ Ерідл (ЄДРПОУ - 38370808), ПП Ворк Супорт (ЄДРПОУ - 38326675), ТзОВ Семикс (ЄДРПОУ - 38348306), ТзОВ Брокбудкепітал (ЄДРПОУ - 37550960), ТзОВ Еколайн-СТ (ЄДРПОУ - 37882209) .

Перевіркою встановлено порушення п. п. 198.1 - 198.3, 198.6. ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43689 грн. у січні 2014 р.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0002202201, яким збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість на 65534,0 грн, з яких за основним платежем - 43689 грн, за штрафною санкцією - 21845 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної фіскальної служби України, яке Рішенням від 10.09.2014р. №21501/10/13-01-10-08-05/1357 та від 07.10.2014р. №4543/6/99-99-10-01-15, відповідно, залишили без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ Семикс полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаним контрагентом фактично не відбувались, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями.

Відповідачем при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства використано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Семикс , а також висновку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2014 про відсутність ТзОВ Семикс за місцезнаходженням; непричетність посадових осіб до ведення фінансово-господарської діяльності; результати почеркознавчої експертизи №141 від 27.03.2014.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.08.2013 р. між позивачем (покупець) та ТзОВ Семикс (постачальник) укладений договір поставки, згідно із яким постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, перелік, асортимент якого, ціна та інші характеристики визначаються у специфікаціях. Відповідно до специфікації - додатку до договору поставки, сторонами було обумовлено поставку фольги, пластини магнієвої, проявника, ножів висічних на суму 262133,76 грн. з ПДВ на умовах EXW - Львівська область, Пустомитівський район, с. Годовиця, зі строком поставки 27.01.2014 р.

На виконання умов даного договору 27.01.2014 р. позивачем прийнято та оплачено товар згідно видаткової накладної від 27.01.2014 р. №РН-13002, товарно-транспортної накладної №270114-1М від 27.01.2014 р.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковою накладною від 27.01.2014 р. №РН-13002, податковою накладною, товарно-транспортною накладною №270114-1М від 27.01.2014 р., у якій місце поставки відповідає умовам специфікації - вул.Садова 6, с.Годовиця Пустомитівського району Львівської області.

Розрахунок за отриманий товар проведений повністю, що підтверджується договором про відступлення права вимоги №03-14 від 28.02.2014 р. між ТзОВ Семикс , ТзОВ Еколайн-СТ , ТзОВ Прем`єр Груп , платіжними дорученнями №336 від 11.03.2014 р. та №424 від 24.03.2014 р.

Також, використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується технологічними картами-нарядами (а.с.74-76), виробничими картами замовлення , актами списання, доказами оплати, а саме договір про відступлення права вимоги та платіжними дорученнями № 336 від 11.03.2014 року; № 424 від 24.03.2014 року . Ця операція здійснювалась у межах основної діяльності позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Сумнівність господарських операцій позивача з ТзОВ Семикс обґрунтовується податковим органом висновками акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ Семикс щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 року від 03.04.2014 р. №1012/26-55-22-07/38348306.

Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів зважаючи на те, що оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної Фіскальної Служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 у справі № 813/7081/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду