Ухвала

від 05.02.2015 по справі 825/2174/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2174/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О. Є. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Туки С. М., Качанка О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігіввовна-плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Чернігіввовна - плюс" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842200 від 07.02.2013 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2014 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р. та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача після перерви у розгляді справи в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача до моменту продовження судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи без фіксації судового процесу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Чернігіввовна-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Фінансова акваторія» за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2011 р., складено акт № 172/22/32818144 від 21.01.2013 р., в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037; п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 477214, 00 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.02.2013 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 580511, 00 грн., в т.ч.: 477214, 00 грн. основного платежу та 103297, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з непідтвердження господарських операцій позивача з ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Фінансова акваторія», з посиланням на відсутність в останніх основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання) для здійснення купівлі-продажу будь-якого товару, відсутність трудових ресурсів, які б приймали участь у навантаженні - розвантаженні товарів, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в ухвалі від 02.06.2014 р. винесеній у даній справі Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що в даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Так з матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами: ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Фінансова акваторія» на підставі усних домовленостей.

ПП «Енліль-М» власними силами на склад ТОВ «Чернігіввовна-плюс», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Текстильників, поставляв товар (вовна немита), що підтверджується рахунками-фактурами: від 31.05.2010 р. № 31, від 21.10.2010 р. № 150, від 08.11.2010 р. № 205, від 09.12.2010 р. № СФ-0000223 (а. с. 106, 112, 115, 121 Т. 1); видатковими накладними: від 29.03.2010 р. № 29/03, від 31.05.2010 р. № 31, від 21.10.2010 р. № 137, від 08.11.2010 р. № 192, від 09.12.2010 р. № РН-0000202 (105, 107, 113, 116, 122 Т. 2) та податковими накладними: від 29.03.2010 р. № 29, від 31.05.2010 р. № 31, від 21.10.2010 р. № 149, від 08.11.2010 р. № 206, від 09.12.2010 р. № 217 (а. с. 105, 108, 114, 117, 123 Т. 1).

Прийом поставленого товару відбувався майстром підприємства, на якого посадовою інструкцією покладено обов'язок здійснювати прийняття товару, який поставлявся на склад (а.с. 228 Т. 2), що підтверджується актами прийому вовни немитої на склад сировини ТОВ «Чернігіввовна-плюс» (а.с. 229-232, 239-246 Т. 2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Енліль-М» надавало позивачу послуги з класирування вовни, звільнення її від обніжки, охвістя та обору та пресування у тюки вагою біля 100 кг, що підтверджується рахунками-фактурами: від 17.09.2010 р. № СФ-0000095, від 17.11.2010 р. № 206, від 27.12.2010 р. № СФ-0000224 (109, 118, 124 Т. 1), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000004, № 5, № ОУ-0000006 (а.с. 110, 119, 125 Т. 1) та податковими накладними: від 17.09.2010 р. № 105, від 17.11.2010 р. № 207, від 27.12.2010 р. № 218 (а. с. 111, 120, 126 Т. 1).

На виконання усного договору про поставку вовни немитої на адресу позивача ПП «Адріатика-Н» власними силами на вищезазначений склад поставляла вказаний товар.

Підтвердженням здійснення даних поставок є рахунки-фактури від 17.09.2010 р. № 292 та від 11.10.2010 р. № 458 (а. с. 127, 130 Т. 1), видаткові накладі від 17.09.2010 р. № 292 та від 11.10.2010 р. № 458 (а. с. 128, 131 Т. 1), податкові накладні від 17.09.2010 р. № 292 та від 11.10.2010 р. № 458 (а. с. 129, 132 Т. 1).

Прийом поставленого товару відбувався майстром підприємства, на якого посадовою інструкцією покладено обов'язок здійснювати прийняття товару, який поставлявся на склад (а.с. 228 Т. 2), що підтверджується актами прийому вовни немитої на склад сировини ТОВ «Чернігіввовна-плюс» (а.с. 233-238 Т. 2).

На виконання умов аналогічних усних домовленостей ТОВ «Фінансова акваторія» власними силами на склад ТОВ «Чернігіввовна-плюс» здійснювало поставку вовни немитої, підтвердженням чого є рахунок-фактура від 14.01.2011 р. № СФ-0000027 (а. с. 133 Т. 1), видаткова накладна від 14.01.2011 р. № РН-0000024 (а. с. 134 Т. 1) та податкова накладна від 14.01.2011 р. № 33 (а. с. 135 Т. 1).

Прийом поставленого товару відбувався майстром підприємства, на якого посадовою інструкцією покладено обов'язок здійснювати прийняття товару, який поставлявся на склад (а. с. 228 Т. 2), що підтверджується актами прийому вовни немитої на склад сировини ТОВ «Чернігіввовна-плюс» (а. с. 247-250 Т. 2).

Придбана у вищезазначених контрагентів вовна (за період з 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., за період з 01.10.2010 р. по 29.10.2010 р., за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р., за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., за період з 03.01.2011 р. по 31.01.2011 р.) подана на виробництво, що підтверджується довідками про подачу сировини на виробництво та актами списання (а. с. 189-203 Т. 1).

Отримання вовни немитої від ТОВ «Фінансова акваторія», ПП «Адріатика-Н», ПП «Енліль-М» та використання її в господарській діяльності позивача відображено в бухгалтерському обліку ТОВ «Чернігіввовна-плюс», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, журналами-ордерами і відомостями по рахунку та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (а. с. 162-188 Т. 1, а. с. 158-198 Т.2).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав ставити під сумнів реальність господарських операцій через ненадання позивачем копій товарно - транспортних накладних, оскільки поставка товару відбувалась власними силами контрагентів, які, крім того, не перебували у постійних господарських взаємовідносинах з позивачем, а тому витребування таких доказів у позивача є необґрунтованим.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що всупереч доводам відповідача про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, ним, між тим, не заперечується та не спростовується сам факт оприбуткування вовни немитої позивачем на складі.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що належним та допустимим доказом відсутності реальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами за умови встановлення фактичного існування товару має бути доведення податковим органом, що існуючий товар був доставлений позивачу контрагентами, відмінними від зазначених позивачем.

Таких доказів матеріали справи не містять, з огляду на що колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, в судовому засіданні 29.01.2015 р. представник відповідача надав в якості доказу копію вироку від 21.03.2012 р. Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 4-811/11.

При дослідженні вказаного вироку колегією суддів було встановлено, що у його мотивувальній частині надано оцінку реальності господарських відносин ПП «Енліль-М» з ТОВ «Рубікон - К» у жовтні 2009 року.

Між тим, колегія суддів зауважує, що оцінка відносин вказаного контрагента з ТОВ «Рубікон - К» жодним чином не свідчить про їх зв'язок ні з позивачем, ні з вовною немитою, що поставлялася позивачу з травня 2010 року.

Інші контрагенти позивача у вказаному вироку не фігурують, з огляду на що колегія суддів не може прийняти вказаний вирок в якості належного та допустимого доказу відсутності реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігіввовна-плюс" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 р залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2015 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Губська О.А.