Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/27950/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/27950/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР - ТЕХ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ-ТІМ» простягнення 13245 грн 74 коп. Представники: від позивача: Шиманська Н.В. - представник за довіреністю № 459 від 30.12.2014 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР - ТЕХ» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ-ТІМ» про стягнення 13 245 грн 74 коп. заборгованості за договором про поставку товару ОС/ОП № 06 від 15.01.2014, в тому числі 7 999 грн 98 коп. основного боргу, 160 грн 00 коп. 3 % річних, 796 грн 28 коп. пені, 780 грн 00 коп. штрафу та 3509 грн 48 коп. відсотків за надання товарного кредиту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім-Тім» в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про поставку товару ОС/ОП № 06 від 15.01.2014 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 7999 грн 98 коп., а також позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати отриманого товару нараховано пеню у розмірі 796 грн 28 коп., 3% річних у розмірі 160 грн 00 коп., штраф у розмірі 780 грн 00 коп. та відсотки за надання товарного кредиту у розмірі 3 509 грн 48 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27950/14, розгляд справи призначений на 15.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 розгляд справи відкладено на 05.02.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/search.html.

У судове засідання 05.02.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ-ТІМ» (покупець за договором) укладено договір про поставку товару ОС/ОП № 06, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку в Україні і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість такого товару, відповідно до накладних.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (пункт 12.1. договору).

Згідно з пунктом 4.2. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними а накладених на відпуск товару, на умовах відстрочення платежу, з врахуванням пунктів 4.3, 5.3 та 5.4 цього договору.

У відповідності до пункту 5. 3 договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати, вказаної в накладних на відпуск товару покупцю, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару.

Положеннями пункту 5.4. договору сторони погодили, що якщо на день платежу, відповідно до пункту 5.3. цього договору, встановлений НБУ офіційний обмінний курс EURO (ЄВРО) стосовно до української гривні на день відпуску товару, на 2 (два) і більше %, змінюється і вартість несплаченого товару по наступній формулі: S=(A1/Ao)*So грн., до S - вартість несплаченого товару на дату проведення оплати (грн.), So - вартість отриманого, але не несплаченого товару по накладній (грн.), Ао - вартість EURO (ЄВРО) у гривнях України, згідно з офіційним обмінним курсом НБУ на дату проведення оплати. Різниця між ціною товару на дату проведення остаточної оплати S та ціною, вказаною в накладних на відпуск товару, є відсотками за надання товарного кредиту.

Відповідно до пункту 5.5 договору у випадку, передбаченому пунктом 5.4 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість товару відповідно до розрахунку, встановленому пунктом 5.4 договору, включаючи відсотки за товарний кредит.

Датою здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника (пункт 5.6. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частин 1 та 2 статті 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору про поставку товару ОС/ОП № 06 від 15.01.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 9 114 грн 11 коп., що підтверджується підписаною видатковою накладною № АТ-02270045 від 27.02.2014, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Повноваження представника відповідача на отримання поставленого позивачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю № 9 від 26.02.2014. (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 7 999 грн 98 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 7 999 грн 98 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором про поставку товару ОС/ОП № 06 від 15.01.2014та факту наявності заборгованості у розмірі 7 999 грн 98 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 7 999 грн 98 коп.

Згідно з нормами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами в договорі не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суд вважає безпідставним коригування позивачем суми основного боргу згідно пункту 5.4. договору, у зв'язку зі зміною Нацбанком України курсу гривні до EURO, оскільки таке коригування суперечить нормам статті 99 Конституції України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 «Про удосконалення порядку формування цін». Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. В пункті 1 постанови КМУ N 1998 встановлено, що формування, установлення та застосування суб'єктами підприємництва свобідних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці.

Також, суд зазначає, що згідно пункту 5.4 договору передбачено коригування суми оплати отриманого товару з прив'язкою до зміни офіційного курсу НБУ EURO до гривні, але зазначена курсова різниця підлягає обрахуванню, враховуючи офіційний курс НБУ EURO до гривні, на дату підписання договору та на дату оплати, проте факту оплати не існує.

Крім того, за пунктом 4.1. договору загальна сума поставленого за цим договором товару складається з сум вартості отриманих покупцем партій товару, вказаних в накладних на відпуск товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність стягнення з відповідача 3 509 грн 48 коп. курсової різниці як відсотків за користування товарним кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 796 грн 28 коп. пені, 780 грн 00 коп. штрафу та 160 грн 00 коп. відсотків річних.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пунктом 8.3. договору за порушення строків і порядку розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми, за перші 10 календарних днів прострочення платежу, а у випадку прострочення понад 10 календарних днів - штраф у розмірі 10 % від суми невчасно оплаченої партії товару та пеню у вищевказаному розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 8.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 796 грн 28 коп. пені, 790 грн 00 коп. штрафу, 160 грн 00 коп. відсотків річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ-ТІМ» (02099, м. Київ, вул. Волго-Донська, буд. 71/8, кв. 4, ідентифікаційний код 37258620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР - ТЕХ» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13-Ж, ідентифікаційний код 21665318) заборгованість у розмірі 7 999 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 98 коп., 796 (сімсот дев'яносто шість) грн 28 коп. пені, 790 (сімсот дев'яносто) грн 00 коп. штрафу, 160 (сто шістдесят) грн 00 коп. відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок два) грн 93 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.02.2015

Суддя Н.Б. Плотницька