Ухвала

від 03.02.2015 по справі 2а-1859/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р. Справа № 53536/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

прокурора Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу військової частини А 2314 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі за позовом заступника прокурора в м. Івано-Франківську в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до військової частини А 2314 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2011 року заступник прокурора в м. Івано-Франківську в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся до суду з позовом до військової частини А 2314, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 56 029, 33 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнено з військової частини А 2314 в дохід бюджету податковий борг в сумі 56 029, 33 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих відповідача, та за рахунок належної йому готівки.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, військова частина А 2314 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що військова частина А 2314 зареєстрована, як юридична особа 25.11.2009 року та зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом(а.с.9).

З наявних в матеріалах справи документів слідує, що станом на 28.03.2011 року у відповідача наявний податковий борг в сумі 56 029, 33 грн., а саме по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в сумі 51 454, 01 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених зобов'язань згідно поданих розрахунків та нарахованої пені на суму несплаченого боргу, та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 4574, 32 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань згідно поданих розрахунку та нарахованої пені за несплату податкового боргу(а.с.7).

З метою погашення податкового боргу відповідачу було направлено та вручено дві податкові вимоги від 16.04.2010 р. №1/889/10414/10/24-150/2787 та друга від 21.05.2010 р. №2/1102/13451/10/24-150/3559(а.с.10-11).

Зважаючи на той факт, що спірна сума податкового боргу не була сплачена відповідачем у законодавчо визначені строки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі -податок з власників транспортних засобів) є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 вказаного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Цією ж статтею визначено, що пільги на оподаткування не можуть встановлюватися чи змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкових зобовязання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 вказаного Закону для подання такої декларації.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковою інспекцією відповідачу направлялась перша податкова вимога від 16.04.2010 року № 1/889 та друга податкова вимога від 21.05.2010 року № 2/1102.

Згідно преамбули Закону України «Про Збройні Сили України» цей закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Статтею 14 зазначеного Закону визначено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Правовий аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави погодитись із висновками суду першої інстанції при визначенні того, що Закон України «Про Збройні Сили України» не є законом з питань оподаткування, а тому пільги щодо оподаткування, передбачені ст. 14 цього Закону, не можуть бути підставою для висновку, що відповідач звільнений від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відтак, враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування» є спеціальним законом з питань оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на той факт, що судом першої інстанції було встановлено відсутність доказів сплати відповідачем спірної заборгованості перед бюджетом, висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення податкового боргу в розмірі 56 029, 33 грн. є обґрунтованою.

Такий висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалах від 05.08.2013 року у справі № 2а-6298/09/2270/9 та від 18.09.2013 року у справі2а-793/10/1970.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу військової частини А 2314 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-1859/11/0970 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Судді: О.Б. Заверуха О.М. Гінда В.В. Ніколін