Рішення

від 02.02.2015 по справі 2-576/12

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-576/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.

за участю прокурора Козленко А.С.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської обласної державної адміністрації, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, третя особа - Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок у власність держави,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської обласної державної адміністрації, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області та фізичних осіб, в якому посилається на грубі порушення законодавства при виділенні та зміні цільового призначення земельних ділянок, які розташовані на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, тому відповідно до ст. ст. 56-60 ЗК України, ст. ст. 87-89 ВК України та ст. 5 ЛК України не можуть надаватись у приватну власність громадян. Неправомірність виділення спірних ділянок із земель державної власності встановлена в межах перевірки дотримання вимог земельного законодавства та розслідування кримінальної справи. Враховуючи викладене прокурор просив визнати незаконними розпорядження райдержадміністрації, які стали підставою для видачі державних актів, визнати недійсніми видані фізичним особам правовстановлюючі документи на земельні ділянки, договори купівлі-продажу земельних ділянок та скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію права власності.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що прокуратурі в зв'язку за наслідками перевірки стало відомо про виділення спірних земельних ділянок Обухівською райдержадміністрацією на ім'я фізичних осіб, які фактично не підлягали передачі у власність, оскільки ділянки відносяться до земель водного і лісового фонду. Потім через тиждень після виділення відбулося декілька наступних відчуджень. Виділення земельних ділянок було проведено незаконно, чим порушені інтереси держави. При вибутті ділянок із власності держави було порушено процедуру виділення, не розроблявся проект відведення, не виконано умови погодження проекту уповноваженими органами, частина ділянок відносяться до меж міста Києва, стосовно деяких відповідачів взагалі не приймалось рішення про виділення земельної ділянки.

Представник позивача Київської міської ради Глобенко Л.В. позов підтримала, посилаючись на перебування частини земельних ділянок у межах міста Києва, на те, що проект виділення не розроблявся, не проведені геодезичні роботи, межі не погоджувались.

Представники інших позивачів в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_43 ОСОБА_53 проти позову заперечив повністю, посилаючись на недоведеність позовних вимог, добросовісність набуття відповідачем земельної ділянки за договором купівлі-продажу, належну реєстрацію договору.

Представник відповідача Обухівської райдержадміністрації в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав.

Інші особи, що беруть участь у справі на стадії розгляду справи по суті в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, заяв, клопотань чи заперечень не подали.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши представників сторін, прокурора, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21 грудня 2009 року № 1694 затверджено проект землеустрою, передано земельні ділянки загальною площею 75,0648 га у власність відповідачам (фізичним особам) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, вилучено із користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-Інвест», ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ» земельні ділянки загальною площею 75,0648 га відповідно до нотаріально засвідчених згод про вилучення земельних ділянок із їх користування в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (т.1 а.с.34).

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_42, ОСОБА_43 та інші відповідачі отримали державні акти на право власності на передані їм у власність земельні ділянки, які згодом продали.

У подальшому 22, 23, 24, 26, 29 та 30 березня 2010 року, на підставі договорів купівлі-продажу громадяни, яким розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 року №1694 передано безоплатно у власність земельні ділянки, відчужили їх іншим особам.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 продала земельну ділянку ОСОБА_42 (договір від 22.03.2010 № 686); ОСОБА_40 продав земельну ділянку ОСОБА_43 (договір від 22.03.2010 №642); ОСОБА_41 продала земельну ділянку ОСОБА_43 та ОСОБА_44 (договір від 22.03.2010 №649); ОСОБА_14 (договір від 29.03.2010 №1625), ОСОБА_15.(договір від 29.03.2010 №1639), ОСОБА_17 (договір від 29.03.2010 №1464), ОСОБА_18 (договір від 30.03.2010 №1618), ОСОБА_19 (договір від 30.03.2010 №1775), ОСОБА_20.(договір від 30.03.2010 №1733), ОСОБА_21 (договір від 30.03.2010 №1782), ОСОБА_22 (договір від 30.03.2010 №1796), ОСОБА_23 (договір від 30.03.2010 №1740), ОСОБА_24 (договір від 30.03.2010 №1698), ОСОБА_25 (договір від 26.03.2010 №1412), ОСОБА_26 (договір від 29.03.2010 №1632), ОСОБА_27 (договір від 30.03.2010 №1691), ОСОБА_28 (договір від 29.03.2010 №1618), ОСОБА_29. (договір від 30.03.2010 №1677), ОСОБА_30 (договір від 30.03.2010 №1670), ОСОБА_31 (договір від 30.03.2010 №1705), ОСОБА_32 (договір від 30.03.2010 №1684), ОСОБА_33 (договір від 29.03.2010 №1478), ОСОБА_34 (договір від 26.03.2010 №1398), ОСОБА_35 (договір від 29.03.2010 №1471), ОСОБА_37 (договір від 29.03.2010 №1485), ОСОБА_37 (договір від 30.03.2010 №1754) продали свої земельні ділянки ОСОБА_45; ОСОБА_39 продав земельну ділянку ОСОБА_46 (договір від 23.03.2010 №851); ОСОБА_5 (договір від 24.03.2010 №1049), ОСОБА_7 (договір від 24.03.2010 №1056) продали земельні ділянки ОСОБА_47; ОСОБА_11 (договір від 23.03.2010 №785), ОСОБА_12 (договір від 23.03.2010 №792), ОСОБА_3 (договір від 23.03.2010 №764), ОСОБА_6 (договір від 23.03.2010 №771), ОСОБА_8 (договір від 23.03.2010 №778) продали земельні ділянки ОСОБА_48; ОСОБА_13 продав земельну ділянку ОСОБА_49 та ОСОБА_50 (договір від 22.03.2010 №658); ОСОБА_16 продав земельну ділянку ОСОБА_50 (договір від 22.03.2010 №665); ОСОБА_10 продав земельну ділянку ОСОБА_51 (договір від 24.03.2010 №1011).

Відповідно до висновку Держкомзему України від 12.03.2012 року №26-7/836 відведення 38-ми земельних ділянок проведено безпідставно, роботи із землеустрою (складання проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок) та геодезичні роботи (винесення в натуру земельних ділянок громадян) не проводились, а отже розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2009р. № 1694 прийнято з порушенням чинного законодавства України (т.1 а.с.108-121).

Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» визначена обов'язковість землеустрою. Відповідно до пунктів «б», «в» частини першої вказаної норми Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, а також надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 затверджений Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Пунктами 4 та 7 цього Порядку визначено, що розробником проекту відведення земельної ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Розробник проекту у встановлений договором строк розробляє проект землеустрою, який включає текстові та графічні матеріали, обов'язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки.

Розпорядженням Обухівської райдержадміністрації 21.12.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 38 громадянам, який начебто розроблено товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕОВЕРВ». Однак, як вбачається з матеріалів справи, листами від 26.09.2011 року та 08.02.2012 року №30 ТОВ «ГЕОВЕРВ» повідомило про укладення договору від 22.10.2009 року по розробці проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 38-ми громадянам загальною площею 75,0648 га в адміністративних межах Обухівського району Київської області, але у зв'язку з несплатою авансу за виконання робіт у повному обсязі вказаний проект із землеустрою не розроблявся. Будь-які інші договори про виконання землевпорядних робіт щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Обухівського району Київської області з початку діяльності і до цього часу ТОВ «ГЕОВЕРВ» не укладались і роботи не виконувались (т.1 а.с.122-123).

Стаття 28 Закону України «Про землеустрій» відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів передбачених документацією із землеустрою несуть розробники цієї документації відповідно до закону.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку, затвердженого замовником.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" передбачено, що проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником.

З висновку Держкомзему України від 12.03.2012 року № 26-7/836 вбачається, що перевіркою держземінспекції Держкомзему України встановлено, що всупереч вказаних вимог законодавства технічне завдання на розробку проекту землеустрою замовниками не погоджено. Також в даному листі зазначено, що станом на 2009 рік площа смт. Козин становила 426,3 га, що визначено Проектом формування території та встановлення меж Козинської селищної Ради народних депутатів, смт. Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області, затвердженим рішенням Обухівської районної ради народних депутатів від 28.11.1997 року № 106.10ХХІІ.

Відповідно до вказаного Проекту формування території, на підставі рішень Козинської селищної ради та її виконавчого комітету упродовж 2002-2004 років надано у користування (оренду) земельні ділянки за межами населеного пункту смт. Козин для житлового та громадського будівництва, будівництва індивідуальних забудовників та водноспортивного комплексу тощо ТОВ «ЛОТОС», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «ДАНА», ТОВ «ОК-ІНВЕСТ», ЗАТ «ТІЗ-ТОПАЗ» за рахунок земель водного фонду та за рахунок угідь представлених сіножатями, лісами та лісовкритими площами, чагарниками.

Відповідно до ст. 5 ЛК України, ст.ст. 55-56 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Відповідно до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку держземінспекції Держкомзему України (лист від 12.03.2012) при розпорядженні земельними ділянками за межами населених пунктів Козинською селищною радою перевищено власні повноваження, визначені пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 2 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га).

Частиною 3 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що із земель водного фонду земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, науково-дослідних робіт громадянам та юридичним особам уповноваженими органами влади можуть передаватись лише на умовах оренди.

Відповідно до проекту формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів, смт. Козин і с. Рудики Обухівського району Київської області за рішеннями Козинської селищної ради та її виконавчого комітету земельні ділянки, які передані у власність 38-ми громадян представлені водними об'єктами (озеро, канали), болотами, прибережними захисними смугами, сіножаттями, лісами, лісовкритими площами, чагарниками.

Згідно плану-схеми розташування спірних земельних ділянок, вони представлені двома масивами, які розмежовані водним об'єктом.

Відповідно довідки Управління земельних ресурсів у Обухівському районі від 02.12.2009 року №05-02/4733, згідно даних державної статистичної звітності за формою 6-зем та відповідно до кадастрових планів земельних ділянок загальною площею 75,0648 га, які намічені до передачі у власність 38-ми громадянам, вказані земельні ділянки обліковуються як землі інших закладів, установ, організацій (номер рядка 58), землі без рослинного покриву, або з незначним рослинним покривом - піски (номер стовпця 69) (т.1 а.с.126).

Відповідно до планово-картографічних матеріалів проекту із землеустрою та висновку Управління водного господарства у м. Києві та Київській області спірні земельні ділянки межують із смугою відведення меліоративного каналу, а також з водними об'єктами (т.1 а.с.130; 133-138).

За змістом ст. 87 ВК України, зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою КМУ від 08.05.1996 року №486, відповідно до п.5 якої, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Крім того, відповідно до ст.88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Разом з тим, відповідно до п.2.9 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року №434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови КМУ від 08.05.1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст. 88 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій»), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, суд вважає, що у справі достатньо доказів перебування спірних земельних ділянок в межах водоохоронної зони на землях водного фонду.

З огляду на викладені обставини, врахувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що при прийнятті розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2009 № 1694 було також порушено ст.ст. 87-89 Водного кодексу України та ст.ст. 58-60 Земельного кодексу України.

Представник відповідача, заперечуючи факт віднесення частині спірних земельних ділянок до земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення, доказів, які б спростовували доводи позивача з цього приводу суду не надав.

Так, згідно вимог ч.4 ст. 59 ЗК України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Окрім того, при передачі у власність спірних земельних ділянок порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель.

Зокрема, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду тощо.

Водночас законодавством визначено порядок використання різних категорій земель, при цьому застосування певних видів використання земель однієї категорії не можуть бути застосовані до земель інших категорій.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України одним із видів використання земель сільськогосподарського призначення є ведення особистого селянського господарства.

У той же час відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть надаватися у користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Водночас види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Враховуючи те, що земельним та водним законодавством острови та прибережні захисні смуги віднесені до нормативно визначених сталих об'єктів водного фонду із встановленим режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо, переведення цих земель до інших категорій неможливе.

У цьому випадку райдержадміністрація, встановивши для спірних земельних ділянок водного фонду вид використання у вигляді ведення особистого селянського господарства, фактично змінила їх категорію на землі сільськогосподарського призначення без прийняття відповідного рішення щодо проведення такої зміни.

Враховуючи вищевикладене, Обухівська районна державна адміністрація всупереч вимог закону, перевищуючи повноваженнями, розпорядилась земельними ділянками водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність.

Крім того, відповідачами ніяк не спростовано надані прокурором докази віднесення частини спірних земельних ділянок до меж іншої адміністративно-територіальної одиниці - міста Києва, на територію якого повноваження обухівської райдержадміністрації не поширюються.

Визначені окремими органами умови погодження проекту і зауваження відповідно до ст.ст. 28, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» розробником проекту усунуті не були, тому належний позитивний висновок фактично не отриманий, а райдержадмінстрація не мала права приймати оспорюване розпорядження.

Статтею 21 ЦК України, передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Способами захисту прав на земельні ділянки, що передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, є визнання прав на них, визнання недійсними угод та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 21.12.2009 року № 1694 має бути визнано незаконним та скасовано, а позовні вимоги в цій частині задоволені.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Припинення права власності особи на земельну ділянку можливе шляхом скасування правового титулу як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

До прийняття розпорядження та видачі державних актів спірні земельні ділянки перебували у державній власності.

Таким чином державні акти на право власності на земельні ділянки також видані з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на час видачі оспорюваних актів Обухівська райдержадміністрація не мала повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками, а державні акти, в яких підставою їх надання вказано голови Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1694, видано всупереч вимогам ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118,121, п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 87-89 Водного кодексу України та 58-60 Земельного кодексу України, що також вказує на недійсність даних актів.

Згідно ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а згідно статті 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане; вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Факт незаконності набуття зазначеними громадянами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Прокурор посилається на те, що спірні ділянки передані у власність фізичним особам, які не мали можливостей та бажання використовувати їх для ведення особистого селянського господарства, що не спростовано будь-якими доказами та узгоджується із визнаним сторонами фактом невикористання будь-яким із відповідачів виділених земельних ділянок.

Зважаючи на те, що договори купівлі-продажу та договори дарування спірних земельних ділянок спрямовані на протиправне відчуження об'єкта права Українського народу земель водного фонду, які не підлягають передачі з державної до приватної власності, указані правочини необхідно визнати недійсними.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 658 ЦК України право продажу належить власнику.

Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, які б вказували на вибуття спірних земельних ділянок з власності держави у власність фізичних осіб з волі власника - держави, у визначеному законом порядку чи на підставі рішень уповноважених органів держави як власника.

Враховуючи викладені вище встановлені судом обставини, суд вважає доведеними посилання позову на неправомірність набуття відповідачами права на землю та недійсність виданих на ім'я відповідачів та третіх осіб - фізичних осіб державних актів, а відтак і на неправомірність подальшого розпорядження ними такими земельними ділянками, які за відсутності належно набутого відповідно до закону права власності на підставі недійсних державних актів за нотаріально посвідченими договорами продавали спірні земельні ділянки, що вказує на протиправність такого розпорядження чужою (державною) власністю.

Суд вважає, що відповідачі неналежно набули права власності на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу та договорів дарування, так як право власності на спірні земельні ділянки не належало попереднім власникам-відповідачам, їх державні акти на право приватної власності на землю визнані недійсними, а тому суд вважає за необхідне також визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію актів на право власності на спірні земельні ділянки, оскільки ці вимоги, окрім іншого, є похідними від попередньо зазначених.

При цьому підстав для покладення на будь-яких орган державної влади у сфері земельних ресурсів обов'язків скасувати державну реєстрацію суд не вбачає, оскільки визначений позовом орган втратив подібні повноваження, до органів реєстраційної служби позов не пред'являвся, тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені, а скасування судом державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки є достатнім способом захисту прав держави.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскаржуваним розпорядженням і діями щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та подальшого їх відчуження порушено право власності держави на землі водного фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земель водного фонду їх збереження.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Заперечення представника відповідача проти позову в частині посилання на віднесення спірних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення суд вважає недоведеними і непереконливими, оскільки належними і допустимими доказами не спростовано подані на підтвердження обставин позову письмові докази перебування спірних ділянок в межах визначеної законом водоохоронної зони та лісового фонду. При цьому суд вважає суттєвим, окрім іншого, те, що під час судового розгляду жоден учасник процесу не повідомив відомості про фактичне користування спірними ділянками будь-яким із набувачів, проведення сільськогосподарських робіт, огородження чи інші ознаки використання їх як земель сільськогосподарського призначення в будь-який період, більш того, не повідомлено навіть відомостей про виїзд власників на місце. Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними обставини обізнаності фізичних осіб - власників спірних земельних ділянок із фактичним місцерозташуванням спірних земельних ділянок, реалізації ними інших прав власника майна, окрім розпорядження, тобто недоведеними обставини володіння та користування ними спірними земельними ділянками, що узгоджується із доводами позову. Доводи про добросовісність набуття дійсними на час вирішення спору власниками права власності на спірні земельні ділянки суд вважає необгрунтованими, оскільки це не узгоджується із зібраними у справі доказами, спростовується встановленими судом обставинами, які вказують на неправомірне вибуття земельних ділянок із власності держави не неправомірне їх відчудження поза волею власника - держави.

Таким чином, загалом позовні вимоги ґрунтуються на законі, однак суд вважає необґрунтованими вимоги про визнання права власності за державою із визначенням і розмежуванням повноважень щодо спірних ділянок між органами влади та місцевого самоврядування, які діють у спірних правовідносинах від імені держави, оскільки чинним законодавством, зокрема Конституцією України та ЗК України не встановлено підвидів або різновидів права державної власності на землю в залежності від уповноваженого на розпорядження нею органу, тому визнання недійсними правовстановлюючих документів на землю, визнання недійсними угод відчудження земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності фізичних осіб на спірні ділянки, відновлює попередній стан і статус ділянок, достатньою мірою захищає інтереси держави і забезпечує судових захист інтересів держави.

При вирішенні спору, виконуючи приписи прийнятої у цій справі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2014 року, суд встановив відсутність додаткових доказів визначення розмірів та меж водоохоронної зони з прибережною захисною смугою станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження від 21.12.2009 року, однак вважає, що, як вже вмотивовано вище, таке визначення не є обов'язковою умовою виникнення у земельних ділянок відповідного правового статусу, відповідний проект розробляється лише у разі необхідності, тому земельні ділянки відносяться до земель водного фонду за критерієм нормативної відстані від урізу води, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладені в ухвалах від 13.11.2013 року у справі № 6-123ц13, від 21.05.2014 року у справі № 6-16цс14 .

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги частково ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві, заперечення відповідача та третьої особи не доведені належними і допустимими доказами, тому позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 19, 121 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-59, 60, 61, 209, 212-214 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 21, 52, 55-60, 118, 121, 122, 125, 126, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 31, 204, 215, 216, 328, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 5, 87, 88, 89, 91 Водного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, ст.ст. 9, 32 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст.4,7,14 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 20,26,28,29 Закону України «Про землеустрій», п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 3, 21, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21 грудня 2009 року №1694 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність 38-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства:

· серії ЯИ №477270, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0036 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477256, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0022, площею 1,9998 га;

· серії ЯИ №477257, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0023 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477268, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0035 площею 1,9996г а;

· серії ЯИ №477258, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0024 площею 1,9998 га;

· серії ЯИ №477269, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0034 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477259, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0025 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477260, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0026 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477267, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0033 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477261, виданий ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0027 площею 1,9998 га;

· серії ЯИ №477262, виданий ОСОБА_13 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0028 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477266, виданий ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0032 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477265, виданий ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0031 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477263, виданий ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0029 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452690, виданий ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0018 площею 1,9999 га;

· серії ЯИ №477285, виданий ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0019 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477264, виданий ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0020 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477251, виданий ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0021 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477253, виданий ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0030 площею 1,9997 га, у якому прізвище власника зазначено Крижанівський;

· серії ЯИ №477254, виданий ОСОБА_22 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:015:0021 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №477255, виданий ОСОБА_23 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:015:0020 площею 1,8575 га;

· серії ЯИ №477271, виданий ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0010 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №477272, виданий ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0011 площею 1.9997 га;

· серії ЯИ №477252, виданий ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0012 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452735, виданий ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0013 площею 1,9996га;

· серії ЯИ №452736, виданий ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0014 площею 1,9997 га,

· серії ЯИ №452737, виданий ОСОБА_29 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0016 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452738, виданий ОСОБА_30 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0015 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452739, виданий ОСОБА_31 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0017 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №452740, виданий ОСОБА_32 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0005 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №452741, виданий ОСОБА_33 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0008 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452742, виданий ОСОБА_34 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0009 площею 2,0002 га;

· серії ЯИ №452743, виданий ОСОБА_35 на ділянку 3223155400:03:010:0006 площею 1,9997 га;

· серії ЯИ №452744, виданий ОСОБА_37 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0007 площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №452745, виданий ОСОБА_38 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0042 площею 1,3016 га;

· серії ЯИ №452746, виданий ОСОБА_39 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0041 площею 1,9048 га;

· серії ЯИ №452747, виданий ОСОБА_40 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0043, площею 1,9996 га;

· серії ЯИ №452748, виданий ОСОБА_41 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0044 площею 1,9997 га.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області:

· від 23.03.2010 року №764 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0036 площею 1,9997 га, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_48;

· від 22.03.2010 року №686 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0022 площею 1,9998 га між ОСОБА_4 та ОСОБА_42;

· від 24.03.2010 року №1049 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0023 площею 1,9996 га між ОСОБА_5 та ОСОБА_47;

· від 23.03.2010 року №771 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0035 площею 1,9996 га між ОСОБА_6 та ОСОБА_48;

· від 24.03.2010 року №1056 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0024 площею 1,9998 га між ОСОБА_7 та ОСОБА_47;

· від 23.03.2010 року №778 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0034 площею 1,9997 га між ОСОБА_8 та ОСОБА_48;

· від 24.03.2010 року №1011 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0026 площею 1,9996 га між ОСОБА_10 та ОСОБА_51;

· від 23.03.2010 року №785 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0033 площею 1,9997 га між ОСОБА_11 та ОСОБА_48;

· від 23.03.2010 року №792 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0027 площею 1,9998 га між ОСОБА_12 та ОСОБА_48;

· від 22.03.2010 року №658 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0028 площею 1,9996 га між ОСОБА_13 та ОСОБА_49, ОСОБА_50;

· від 29.03.2010 року №1625 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0032 площею 1,9996 га між ОСОБА_14 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1639 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0031 площею 1,9997 га між ОСОБА_15 та ОСОБА_45;

· від 22.03.2010 року №665 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0029 площею 1,9997 га між ОСОБА_16 та ОСОБА_50;

· від 29.03.2010 року №1464 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0018 площею 1,9999 га між ОСОБА_17 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1618 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0019 площею 1,9996 га між ОСОБА_18 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1775 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0020 площею 1,9997 га між ОСОБА_19 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1733 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0021 площею 1,9997 га між ОСОБА_20 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1782 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:014:0030 площею 1,9997 га між ОСОБА_21 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1796 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:015:0021 площею 1,9996 га між ОСОБА_22 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1740 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:015:0020 площею 1,8575 га між ОСОБА_23 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1698 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0010 площею 1,9997 га між ОСОБА_24 та ОСОБА_45;

· від 26.03.2010 року №1412 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0011 площею 1,9997 га між ОСОБА_25 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1632 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0012 площею 1,9997 га між ОСОБА_26 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1691 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0013 площею 1,9996 га між ОСОБА_27 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1618 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0014 площею 1,9997 га між ОСОБА_28 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1677 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0016 площею 1,9997 га між ОСОБА_29 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1670 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0015 площею 1,9997 га між ОСОБА_30 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1705 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:012:0017 площею 1,9996 га між ОСОБА_31 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1684 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:010:0005 площею 1,9996 га між ОСОБА_32 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1478 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:010:0008 площею 1,9997 га між ОСОБА_33 та ОСОБА_45;

· від 26.03.2010 року №1398 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:010:0009 площею 2,0002 га між ОСОБА_34 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1471 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:010:0006 площею 1,9997 га між ОСОБА_35 та ОСОБА_45;

· від 29.03.2010 року №1485 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:010:0007 площею 1,9996 га між ОСОБА_37 та ОСОБА_45;

· від 30.03.2010 року №1754 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0042 площею 1,3016 га між ОСОБА_38 та ОСОБА_45;

· від 23.03.2010 року №851 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0041 площею 1,9048 га між ОСОБА_39 та ОСОБА_46;

· від 22.03.2010 року №642 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0043 площею 1,9996 га між ОСОБА_40 та ОСОБА_43;

· від 22.03.2010 року №649 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0044 площею 1,9997 га між ОСОБА_41 та ОСОБА_43, ОСОБА_44.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області :

· ОСОБА_48 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0036 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_42 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0022 площею 1,9998 га;

· ОСОБА_47 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0023 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_48 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0035 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_47 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0024 площею 1,9998 га;

· ОСОБА_48 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0034 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0025 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_51 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0026 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_48 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0033 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_48 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0027 площею 1,9998 га;

· ОСОБА_49 та ОСОБА_50 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0028 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_14 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0032 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0031 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_50 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0029 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0018 площею 1,9999 га;

· ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0019 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0020 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0021 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:014:0030 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:015:0021 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:015:0020 площею 1,8575 га;

· ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0010 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0011 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0012 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0013 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0014 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_29 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0016 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_30 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0015, площею 1,9997 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:012:0017 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_32 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0005 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_33 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0008 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0009 площею 2,0002 га;

· ОСОБА_35 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0006 площею 1,9997 га;

· ОСОБА_37 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:010:0007 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_45 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0042 площею 1,3016 га;

· ОСОБА_46 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0041 площею 1,9048 га;

· ОСОБА_43 на ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0043 площею 1,9996 га;

· ОСОБА_43 та ОСОБА_44 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0044, площею 1,9997 га.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко