Рішення

від 26.01.2015 по справі 179/639/14-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/639/14-ц

провадження № 2/179/37/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Солодовій І.М.

за участю

представника позивача Вагур В.С.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Лідія» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заяваселянського (фермерського) господарства «Лідія» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що 14 вересня 2007 року між був позивачем та ОСОБА_5 укладений договір оренди належної їй земельної ділянки площею 4,08 га, строком на 15 років з моменту реєстрації - 14.09.2007 року та з ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,08 га, який зареєстрований 21.08.2008 року строком - 15 років з моменту реєстрації.

У 2012 році вказані земельні ділянки були зайняті ОСОБА_2, які він використовував на протязі 2012-2013 років для вирощування сільськогосподарських культур без правовстановлюючих документів. Договори щодо використання земельних ділянок між сторонами не укладалися.

В результаті неправомірних дій відповідача позивачеві було завдано збитки на суму 7 930 грн. 80 коп., у відповідності до розрахунку розміру шкоди заподіяної ОСОБА_2 - СФГ «Лідія» внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Позивач вважає, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, якими користується СФГ «Лідія», тому прохає суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 7 930 грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 10 квітня 2014 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третіх осіб - відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та Заплавську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 09 січня 2015 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, прохав суд врахувати ті підстави, що вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований належним чином, термін дії договору становить до 15 років. Позивач зазначив, що на даний час відповідач не використовує вказані земельні ділянки, однак самовільно здійснював їхній обробіток протягом 2012-2013 років, у зв'язку із чим прохав стягнути матеріальні збитки в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, оскільки вважає, що в його діях не було жодних порушень та самовільного використання земельної ділянки через те, що він обробляв землю за проханням своїх родичів та своїми діями не завдавав матеріальну шкоду визначену позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, вказавши про те, що у позивача відсутній оригінал договору оренди земельної ділянки, оскільки вони у трьох екземплярах та знаходяться у власників земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому докази договірних правовідносин у позивача відсутні. Крім того, представник відповідача посилався на те, що вказані земельні ділянки не використовуються СФГ «Лідія», ними користується ПП АФ «Хлібодар», тому позовні вимоги необґрунтовані.

Представник третьої особи - відділу Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області в судовому засіданні надала для огляду оригінали договорів оренди земельних ділянок, укладених між СФГ «Лідія» та ОСОБА_7, ОСОБА_5 та пояснила, що вказані договори укладено строком на 15 років із дня державної реєстрації - 14.09.2007 року, їхні оригінали знаходяться в одному примірнику в архіві відділу Держземагенства.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяви, в яких зазначили, що їхні земельні ділянки оброблялися відповідачем за їхнім проханням, доходи отримані від реалізації сільськогосподарської продукції були ними використані для власних потреб.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_5 належить земельна ділянка розміром 4,08 га, згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП № 095829 від 06.09.2002 року. ОСОБА_6 належить земельна ділянка розміром 4,07 га, згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП № 055137 від 11.10.2004 року.

Між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,08 га та його зареєстровано 21 серпня 2008 року відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» (а. с. 111-121). Позивач та ОСОБА_6 уклали договір оренди земельної ділянки розміром 4,07 га, який зареєстровано 21 серпня 2008 року відділом ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» (а. с. 122-127).

Пунктом 2.3 договорів оренди земельної ділянки передбачено, що договори укладено строком на 15 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

На підставі актів встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), її приймання та передачі орендодавцем орендареві і передачі орендареві на зберігання межових знаків земельних ділянок на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.07.2007 року зазначені земельні ділянки передано в натурі орендареві.

Статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що виникнення права на земельну ділянку право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі».

Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Незважаючи на те, що позивач на підставі договору користується земельними ділянками, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6, термін дії договорів оренди земельної ділянки закінчується 21.01.2008 року, відповідач самовільно протягом 2012-2013 років, не маючи на це жодних підстав використовує вказані земельні ділянки.

Цей факт встановлено на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 грудня 2013р. (а. с. 18), актом обстеження земельної ділянки № 136/1 від 18.12.2013 року та 20 березня 2013 (а. с. 17), протоколом про адміністративне правопорушення № 1/14 від 18.12.2013 року (а. с. 19), у зв'язку із чим, 26 грудня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 338 (а. с. 51).

У вказаних актах вказано, що ОСОБА_2 фактично використовував без правовстановлюючих документів земельні ділянки загальною площею 8,15 га, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В даному разі, згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є самовільне зайняття земельної ділянки. Це будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування /оренду/ або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом ст. ст. 211, 212 Земельного Кодексу України, громадянин та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, знищення межових знаків.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала, у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. А також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 вказаної статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на відшкодування.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками. При цьому розмір заподіяних збитків позивачем доведено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Згідно розрахунку шкоди заподіяної ОСОБА_2 - СФГ «Лідія» внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, які розташовані на території Заплавської сільської ради, складеного на підставі Методики, розмір заподіяної шкоди становить 7 930 грн. 80 коп. (а. с. 21).

Судом встановлено, що відповідач самовільно використовував земельні ділянки, якими користується позивач на підставі договорів оренди земельних ділянок, у зв'язку із чим останньому було завдані збитки, позовні вимоги законні та обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. (а. с. 1), тому витрати по справі слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 189, 317, 321, 1166, 1167, 1212, 1213 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 3, 4, 114, 118, 119, 122, 208-209, 213 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги селянського (фермерського) господарства «Лідія» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь селянського (фермерського) господарства «Лідія» (Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Кременівка, код ЄДРПОУ 21925682):

· матеріальні збитки, завдані самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі - 7 930 грн. 80 коп.;

·

· судовий збір в розмірі - 487 грн. 20 коп.

·

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук