Ухвала

від 28.04.2015 по справі 179/639/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3352/15 Справа № 179/639/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ковальчук Т. А. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Ремеза В.А.

за участю секретаря Ялової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року

по цивільній справі за позовом селянського (фермерського) господарства "Лідія" до ОСОБА_2, треті особи: відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, треті особи: відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування матеріальної шкоди. Судовий збір сплачений відповідно до вимог чинного законодавства.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 14 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки площею 4,08 га, строком на 15 років з моменту реєстрації - 14.09.2007 року та з ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,08 га, який зареєстрований 21.08.2008 року строком - 15 років з моменту реєстрації.

У 2012 році вказані земельні ділянки були зайняті ОСОБА_2, які він використовував на протязі 2012-2013 років для вирощування сільськогосподарських культур без правовстановлюючих документів. Договори щодо використання земельних ділянок між сторонами не укладалися.

В результаті неправомірних дій відповідача позивачеві було завдано збитки на суму 7 930 грн. 80 коп., у відповідності до розрахунку розміру шкоди заподіяної ОСОБА_2 - СФГ "Лідія" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Позивач вважає, що відповідач самовільно зайняв земельні ділянки, якими користується СФГ "Лідія", тому прохав суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 7 930 грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 10 квітня 2014 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третіх осіб - відділ Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та Заплавську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 09 січня 2015 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просив суд врахувати ті підстави, що вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований належним чином, термін дії договору становить до 15 років. Позивач зазначав, що на даний час відповідач не використовує вказані земельні ділянки, однак, самовільно здійснював їхній обробіток протягом 2012-2013 років, у зв'язку з чим просив стягнути матеріальні збитки у повному обсязі.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь селянського (фермерського) господарства "Лідія" (Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Кременівка, код ЄДРПОУ 21925682): матеріальні збитки, завдані самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі - 7 930 грн. 80 коп.;судовий збір в розмірі - 487 грн. 20 коп.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Судом першої інстанції було встановлено, що на праві приватної власності ОСОБА_3 належить земельна ділянка розміром 4,08 га, згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 06.09.2002 року.

ОСОБА_4 належить земельна ділянка розміром 4,07 га, згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 11.10.2004 року.

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,08 га та його зареєстровано 21 серпня 200 8 року відділом ДРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" (а. с. 111-121).

Між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,07 га, який зареєстровано 21 серпня 2008 року відділом ДРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" (а. с. 122-127).

Пунктом 2.3 договорів оренди земельної ділянки передбачено, що договори укладено строком на 15 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

На підставі актів встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), її приймання та передачі орендодавцем орендареві і передачі орендареві на зберігання межових знаків земельних ділянок на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.07.2007 року зазначені земельні ділянки передано в натурі орендареві.

Статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що виникнення права на земельну ділянку право власності на земельну ділянку , а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Незважаючи на те, що позивач на підставі договору користується земельними ділянками, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4, термін дії договорів оренди земельної ділянки закінчується 21.01.2023 року, відповідач самовільно протягом 2012-2013 років, не маючи на це жодних підстав, використовував вказані земельні ділянки.

Цей факт встановлено на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 грудня 2013р. (а. с. 18), актом обстеження земельної ділянки № 136/1 від 18.12.2013 року та 20 березня 2013 (а.с. 17), протоколом про адміністративне правопорушення № 1/14 від 18.12.2013 року (а.с. 19), у зв'язку із чим, 26 грудня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 338 (а.с. 51).

У вказаних актах вказано, що ОСОБА_2 фактично використовував без правовстановлюючих документів земельні ділянки загальною площею 8,15 га, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4

У даному випадку, у відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" це є самовільне зайняття земельної ділянки. Тобто, будь які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування /оренду/ або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом ст. ст. 211, 212 Земельного Кодексу України, громадянин та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, знищення межових знаків.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є : втрати, яких особа зазнала, у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. А також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 вказаної статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на відшкодування.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками. При цьому розмір заподіяних збитків позивачем доведено на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Згідно розрахунку шкоди заподіяної ОСОБА_2 - СФГ "Лідія" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, які розташовані на території Заплавської сільської ради, складеного на підставі Методики, розмір заподіяної шкоди становить 7 930 грн. 80 коп. (а. с. 21).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач самовільно використовував земельні ділянки, якими користується позивач на підставі договорів оренди земельних ділянок, у зв'язку із чим останньому було завдані збитки, тому позовні вимоги законні та обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, встановлено, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

В.А.Ремез