Постанова

від 06.02.2007 по справі 14/330-06-9969а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/330-06-9969А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р. Справа № 14/330-06-9969А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Яриловець Д.А.,

від відповідача Седличек В.Є., Васильченко О.В.

розглянула апеляційну скаргу

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області

від 23.11.2006р.

у справі № 14/330-06-9969А

за позовом Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області”

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.08.2006р.                          № 00002913323/0.

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2007р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 06.02.2007р.

Вказані ухвали надіслана сторонам 12.01.2007р., тобто останні повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні 06.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Державна установа „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” звернулась до господарського суду Одеської області із уточненою адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.08.2006р. № 00002913323/0.

Постановою місцевого господарського суду від 23.11.2006р. (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено, визнано нечинним названий вище акт індивідуальної дії, стягнуто з Державного бюджету України на користь Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” 3,4 грн. судового збору.

Судове рішення вмотивоване тим, що відповідачем не надано доказів обґрунтованості висновків, зроблених в акті перевірки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що ним за наслідками перевірки відповідно до податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ за невключення до вартості платних послуг сум ПДВ. На думку СДПІ, позивач неправомірно застосував приписи п.п.3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України „Про ПДВ”, оскільки Державна установа „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” не є органом ані виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування, а лише являється неприбутковою установою з ознакою неприбутковості за кодом 0002. Також відповідач вказує на те, що ст.4 спеціального закону з питань оподаткування ПДВ базу оподаткування встановлює виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними або врегульованими цінами (тарифами). В засіданні апеляційного господарського суду представник відповідача в усному порядку доповнив доводи скарги, відзначивши, що установа надає не тільки обов'язкові для придбання послуги, але і інші, проте під час перевірки переліку послуг не представлено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, колегія судів встановила наступне:

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкових декларацій з ПДВ Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області”, за результатами якої складено акт від 17.08.2006р. № 270/13.32-3/00485227/15.

Зазначеним актом встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1, п.п.3.2.6 п.3.2 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ” установою занижено податкове зобов'язання з ПДВ, а саме в декларації за червень 2006р. у рядку 3 „Операції, що не є об'єктом оподаткування” показано обсяг продажу в сумі 293 191 грн., у той час як органи з карантину рослин не є органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, тобто вказані кошти підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ. При цьому, базою оподаткування є затверджений тариф.

На підставі акту перевірки, за вищеназване порушення, згідно із п.п. „в” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, відповідно до п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2006р. № 00002913323/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 61 569,9 грн., у т.ч. 58 638 грн. основного платежу та 2931,9 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення суперечить нормам українського законодавства, Державна установа „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” звернулась до господарського суду Одеської області із уточненим адміністративним позовом про визнання його нечинним, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині цієї постанови.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту, об'єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваної постанови з огляду на таке:

З акту перевірки та пояснень представників органу ДПС вбачається, що в основу позиції останнього покладено висновок щодо помилковості віднесення Державною установою „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” на підставі п.п.3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України „Про ПДВ” операцій з надання платних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України „Про розцінки на інспектування підкарантиних матеріалів та платних послуг підприємствам, установам, організаціям та громадянам” від 24.11.1993р. № 953, до операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.2.6 п.3.2 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції, чинній в червні 2006р., передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з оплати вартості державних платних послуг, які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та обов'язковість отримання (поставки) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо.

Колегія суддів, проаналізувавши зазначений вище припис законодавства та зміст нормативно-правових актів, якими врегульовано правовий статус позивача, у тому числі Конституції України, Законів України „Про державну службу”, „Про карантин рослин”, Положень про Міністерство Аграрної політики України, про Державну службу з карантину рослин України, вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано віднесено Державну установу „Державна інспекція з карантину рослин Одеської області” до державних органів виконавчої влади, чим спростовано невірний зворотній висновок акту перевірки.

Між тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права –визнання акту індивідуального характеру нечинним не може бути застосований судом, оскільки за своїм правовим значенням вимога про визнання нечинним може застосуватися лише щодо нормативно-правового акту.

В даному випадку господарський суд першої інстанції всупереч приписів ст.162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, задовольняючи позовні вимоги, не прийняв постанову про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим допустив порушення процесуального закону.

Не приймаються до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі, відносно того, що ст.4 Закону України „Про ПДВ” базу оподаткування встановлює виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними або врегульованими цінами (тарифами), оскільки вказана редакція цього Закону України не була чинна в періоді, за який здійснено визначення податкового зобов'язання.

Стосовно усних тверджень представника відповідача про те, що установа надає не тільки обов'язкові для придбання послуги, апеляційний господарський суд зазначає, що даний факт не досліджувався під час перевірки і не підтверджується актом перевірки, складеним органом ДПС. Окремо судова колегія відзначає, що предметом розгляду в рамках даної адміністративної справи є податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками акту перевірки, отже, в судовому порядку всебічному дослідженню та вивченню підлягають саме факти, встановлені в ході перевірки.

Оскільки суд першої інстанції вирішив справу правильно по суті, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, з огляду на положення ст.201 КАС України оскаржена постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.160,162,195,196,198,201,205,207 КАС України,                        колегія суддів

     Постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 23.11.2006р. зі справи № 14/330-06-9969А змінити.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 28.08.2006р. № 00002913323/0.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.Т. Пироговський

Судді

В.І. Картере

В.І. Жеков