Рішення

від 02.02.2015 по справі 908/5444/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 17/135/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 Справа № 908/5444/14

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України"

юридична адреса : Харківська область, Кегичівський район, с. Красне

фактична адреса : 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани", 69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 88-Б

про стягнення 59 712,77 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Петренко-Мамаєва Т.С., довіреність від 23.12.14 б/н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.12.14 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (далі ТОВ АФ "Сади України") з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (надалі ТОВ "Запорізькі лани") за договором купівлі-продажу від 15.06.11 № А0400306 заборгованості в сумі 59 712,77 грн., з якої: 33 977,96 грн. - основний борг, 5096,69 грн. - штраф та 20 638,12 грн. - 30 % річних.

02.12.14 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ТОВ АФ "Сади України" до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 02.12.14 судом порушено провадження у справі № 908/5444/14, якій присвоєно № провадження 17/135/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 24.12.14.

Ухвалою від 24.12.14 судом за заявою представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 17.02.15, розгляд справи відкладено на 19.01.15.

Ухвалою від 19.01.15 судом, враховуючи клопотання відповідача, відкладено розгляд справи на 02.02.15.

В судовому засіданні 02.02.15 судом відмовлено у задоволені заяви представника відповідача датованої 02.02.15, проти якої (заяви) позивач заперечив, про відкладення розгляду справи через необґрунтованість.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше 2 місяців від дня одержання позовної заяви. При цьому, оскільки наведена вище позовна заява надійшла до суду 02.12.14, то останнім днем двохмісячного строку є 02.02.15. А оскільки жодним із представників сторін не було заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору, у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи на строк, який перевищує 2 місяці.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 02.02.15, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 15.06.11 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № А0400306, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33 977,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 15.06.12 № А0400368, копія якої міститься в матеріалах справи. Однак, зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач не виконав. Отже, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 33 977,96 грн. За порушення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 5096,69 грн. штрафу та 20 638,12 грн. 30 % річних. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 549, 694 ЦК України та ст.ст. 173, 174, 216, 218, 230 ГК України, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що позивач виконав свої обов'язки з поставки товару в повному обсязі. При цьому, зазначає, що умови договору передбачають звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов'язання через форс-мажорні обставини. Так, відповідач пояснює, що стихійні лиха влітку 2011 р. та взимку 2012 р. спричинили загибель врожаю, що призвели до неотримання відповідачем очікуваного прибутку, про що останнім отримано від торгово-промислової палати України відповідні висновки про форс-мажорні обставини. Також, відповідач вказує, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволені вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.11 між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № А0400306, за умовами якого (п. 1.1. договору) Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті: насіння гібрида кукурудзи NS-205(F1), насіння гібрида кукурудзи NS-300(F1).

Пунктами 2.2., 3.4. договору сторони передбачили, що факт передачі підтверджується видатковою накладною, належним чином оформленою.

Після підписання товаросупроводжувальних (видаткова накладна) документів повноваженими представниками сторін, претензії щодо кількості мне приймаються (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна вартість товару складає 28 314,97 грн.; ПДВ - 5662,99 грн.; усього 33 977,96 грн. і еквівалентна 4260,078 доларам США, виходячи з офіційного курсу долара встановленого НБУ на дату підписання цього договору 7,9759 грн./$ 1.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами й діє до 31.12.12, а у відношенні виконання зобов'язань, до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (п. 10.1. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи № 908/5444/14, на виконання умов спірного договору купівлі-продажу, 15.06.12 ТОВ АФ "Сади України" передало відповідачу товар - насіння гібрида кукурудзи NS-205(F1) та насіння гібрида кукурудзи NS-300(F1) на загальну суму 33 977,96 грн.

Факт здійснення поставки товару відповідачу на вказану суму підтверджується належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної від 15.06.12 № А0400368, податкової накладної від 15.06.12 № 41/2 та не заперечувався представником відповідача у наданому до матеріалів цієї справи відзиву на позовну заяву.

Пунктами 4.1., 4.2. договору сторони передбачили, що оплату у розмірі 6000 грн. Покупець здійснює в період з 01.08.12 до 20.08.12 включно. Остаточний розрахунок за поставлений товар у розмірі 27 977,96 грн. Покупець здійснює в строк з 10.10.12 до 15.10.12 включно.

При проведенні оплати після строку, зазначеного п. 4.2. цього договору оплата вважається простроченою (п. 4.4. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали цієї справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар за видатковою накладною від 15.06.12 № А0400368 в сумі 33 977,96 грн. не оплатив, чим порушив умови договору.

Факт наявності основного боргу в розмірі 33 977,96 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи.

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми основного боргу, або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога ТОВ АФ "Сади України" про стягнення з ТОВ "Запорізькі лани" за договором купівлі-продажу від 15.06.11 № А0400306 основного боргу в розмірі 33 977,96 грн. доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 29.01.13 № 189/05-4 судом відхиляються через необґрунтованість з огляду на наступне.

Пунктом 5.1. спірного договору сторони встановили, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань обумовлене обставинами, що виникли мимо волі і бажання сторін, і які не можна передбачити або уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну, цивільні хвилювання, епідемії, блокаду, ембарго, землетрус, повені, пожежі й інші стихійні лиха.

Згідно з п. 5.2. договору, сторона, у випадку настання форс-мажорних обставин, сповіщає іншу сторону протягом розумного строку, але не пізніше 10 днів з моменту їхнього настання, а також зобов'язана надати документальні підтвердження. Свідоцтво, видане торгово-промисловою палатою, є достатнім підтвердженням наявності й тривалості дії непереборної сили.

У випадку несвоєчасного повідомлення або не надання документального підтвердження сторона, що потрапила під вплив обставин непереборної сили, втрачає права посилатися на форс-мажорні обставини, як на причини невиконання своїх зобов'язань за цим договором.

Отже, виходячи з вище наведених умов договору купівлі-продажу від 15.06.11 № А0400306, відповідач був зобов'язаний сповістити позивача про настання форс-мажорних обставин та надати останньому відповідні документи на підтвердження цих обставин.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву вказує, що позивач був завчасно повідомлений про настання форс-мажорних обставин.

Разом з тим, як свідчать матеріали цієї справи, жодних доказів на підтвердження виконання ТОВ "Запорізькі лани" п. 5.2. договору від 15.06.11 № А0400306 щодо завчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідачем станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору до матеріалів справи не додано. Крім того, судом враховано той факт, що відповідач в особі уповноваженого представника чи представників не заявляв клопотання перед судом (в порядку ст. 38 ГПК України) щодо витребування господарським судом доказів у разі неможливості відповідачем самостійно надати докази стосовно завчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин).

Також, відповідачем не надано жодного обґрунтування щодо неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконавши умови п. 5.2. договору від 15.06.11 № А0400306 втратив право посилатись на форс-мажорні обставини, як на причини невиконання прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Отже, доводи відповідача в цій частині відхиляються судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Пунктом 7.1. договору визначено, що у випадку, якщо Покупець не зробить оплату в строки зазначені в цьому договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості товару.

Позивачем надано розрахунок штрафу в розмірі 5096 грн., що складає 15% від вартості поставленого товару.

Факт прострочення основного зобов'язання матеріалами справи № 908/5444/14 доведено.

Перевіривши доданий до матеріалів цієї справи розрахунок штрафу в сумі 5096 грн., суд знаходить його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно з якою господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 (із змінами внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду від 23.03.2012) визначено, що вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі викладеного, суд враховуючи тривалість часу невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання з оплати товару, поведінку винної сторони (у т.ч. не вжиття нею заходів щодо виконання зобов'язання у повному обсязі), винятковість випадку, умов договору купівлі-продажу щодо оплати товару з відстроченням платежу, а також майнові інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу в даному випадку.

Згідно із ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5).

Статтею 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч. 1). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2).

Пунктом 4.5.1. договору передбачено, що при здійсненні Покупцем оплати після строку, зазначеного в п. 4.2. даного договору Покупець у порядку ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати. Відсотки нараховуються з того дня, коли товар повинен бути оплачений і до дня фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення.

Умовами п. 4.5.2. договору сторони визначили, що оплата відсотків, передбачена п. 4.5.1. цього договору, є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч. 5 ст. 694 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 30 % річних за користування чужими коштами в сумі 20 638,12 грн. за період з 16.10.12 по 24.10.14 (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок 30 % річних за користування чужими коштами в сумі 20 638,12 грн. за період з 16.10.12 по 24.10.14, суд знаходить його вірним, а отже вимоги в цій частині задовольняться судом повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1827 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізькі лани" (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 88-Б, код ЄДРПОУ 33921029, р/р 260080546445601 в філії ЗРУ «АТ» «Фінанси та кредит», МФО 313731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (юридична адреса : Харківська область, Кегичівський район, с. Красне, фактична адреса : 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 20212313, п/р 26003414118 в АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805) - 33 977 (тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 96 коп. основного боргу, 5 096 (п'ять тисяч дев'яносто шість) грн. 69 коп. штрафу, 20 638 (двадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 12 коп. 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.02.15.

Суддя В.Л. Корсун