Рішення

від 30.01.2015 по справі 911/4926/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2015 р. Справа № 911/4926/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Київської області державної адміністрації. до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» 2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» 3)Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності

за участю представників:

від прокуратури: Качкалда В.В.

від позивача 1: Сажієнко І.О.

від позивача 2: Хільчук О.О.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від відповідача 3: Яценко І.В.

від третьої особи: Бабій О.В., Будниченко О.В.

суть спору:

Бориспільський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (позивач 1) та Київської обласної державної адміністрації (позивач 2) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (відповідач 3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га, із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.12.2009, який зареєстровано в реєстрі за № 3703, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит», про витребування на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» земельну ділянку загальною площею 9,6043 га із кадастровим номером 32208870000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення - для ведення підсобного селянського господарства, вартістю 1 553 976 грн. 00 коп. та про визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 204955 від 25.12.2009 на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» на земельну ділянку загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 32208870000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, для ведення підсобного селянського господарства, вартістю 1 553 976 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що відповідач 1 не був власником спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, має бути визнаний недійсним в судовому порядку. На переконання прокурора, всі подальші дії щодо оформлення зазначеної вище земельної ділянки є незаконними, а відтак виданий відповідачу 3 державний акт на право власності на дану земельну ділянку підлягає визнанню недійсним, а сама земельна ділянка підлягає витребуванню на користь позивача 1 з незаконного володіння відповідачем 3.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.12.2014.

05.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача 1 надійшов супровідний лист б/н від 05.12.2014 (вх. № 27307/14 від 05.12.2014), до якого додано документи по справі.

До господарського суду Київської області від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 27375/14 від 05.12.2014), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

08.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшло клопотання № 010-5/349 від 08.12.2014 (вх. № 27498/14 від 08.12.2014) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Присутній у судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача 2 надав суду письмові пояснення по справі № 11-26/17147 від 04.12.2014.

Представник прокуратури у судовому засіданні 08.12.2014 подав клопотання про продовження строку вирішення спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 27543/14 від 08.12.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/4926/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд даної справи, в тому числі і клопотання Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 010-5/349 від 08.12.2014 (вх. № 27498/14 від 08.12.2014) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на 22.12.2014 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідача 1 та відповідача 2 і неналежним виконанням учасниками провадження вимог суду.

До господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення з документами по справі № 105-7248вих-14 від 16.12.2014 (вх. № 28708/14 від 22.12.2014) та клопотання про об'єднання справ в одне провадження № 105-7349вих.-14 від 19.12.2014 (вх. № 28707/14 від 22.12.2014).

22.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли доповнення № 010-5/364 від 22.12.2014 (вх. № 27830/14 від 22.12.2014) до клопотання № 010-5/349 від 08.12.2014 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», відмовлено у задоволенні клопотання прокуратури про об'єднання справ у одне провадження, розгляд справи відкладено на 19.01.2015 та зобов'язано учасників провадження надати суду певні документи.

До господарського суду Київської області після судового засідання від третьої особи надійшло клопотання № 101-5/350 від 08.12.2014 (вх. № 28866/14 від 22.12.2014) про залучення до участі у справі № 911/4926/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України.

19.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення та документи по справі № 207вих-15 від 16.01.2015 (вх. № 994/15 від 19.01.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи № 010-5/350 від 08.12.2014 (вх. № 28866/14 від 22.12.2014) про залучення до участі у справі № 911/4926/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України та відкладено розгляд справи на 29.01.2015, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

29.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшли письмові пояснення та документи по справ № 05-3-329вих-15 від 29.01.2015 (вх. № 2013/15 від 29.01.2015).

До господарського суду Київської області від позивача 1 надійшли письмові пояснення по справі № 303/25-306 від 27.01.2015 (вх. № 2018/15 від 29.01.2015).

29.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 3 надійшло клопотання вих. № 29/1 від 29.01.2015 (вх. № 2012/15 від 29.01.2015) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою його представника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2015 відкладено розгляд справи на 30.01.2015, у зв'язку із заявленням прокурором усного клопотанням про відкладення розгляду справи.

30.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій прокурор просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладеного 13.12.2009 між відповідачем 1 та відповідачем 2, який зареєстрований в реєстрі за № 3703.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву про зменшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117 від 13.12.2009, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, який був укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, який зареєстрований в реєстрі за № 3703.

У судовому засіданні суд розглянув позовну вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що є предметом спору у даній справі.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Судом встановлено, що оскільки, ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі № 911/1654/14 було накладено арешт на спірну земельну ділянку, загальною площею 9,6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області і, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта, 162, ідентифікаційний код 34010399), яка є предметом позову у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленої вимоги про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладання арешту на вищезазначену земельну ділянку, у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Присутні у судовому засіданні 30.01.2015 представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали з урахуванням поданої прокуратурою заяви про зменшення позовних вимог та просили суд їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 30.01.2015 представник відповідача 3 надав документи по справі (вх. № 2096/15 від 30.01.2015) та проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 1 та відповідач 2, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, жодного разу у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли, вимог суду не виконали.

Враховуючи, що неявка відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача 1 та відповідача 2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.01.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів, відповідача 3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

13.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Помислово-торгівельна група «Самшит» (відповідач 2) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який був зареєстрований у реєстрі за № 3703.

За умовами даного договору відповідач 1 зобов'язався передати відповідачу 2, а відповідач 2 зобов'язався прийняти у власність земельну ділянку, кадастровий номер : 3220887000:03:002:0117, площею 9, 6043 га., яка розташована у Київській області, Бориспільському районі, Сошниківської сільської ради.

Відповідно до п. 2 договору, земельна ділянка належить відповідачу 1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2009 р. № 181, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020932300028 від 08.02.2009 року.

Згідно з п. 3 договору відповідач 1 заявляє і гарантує, що поданий ним для укладання договору державний акт про право власності на земельну ділянку є єдиним документом, що підтверджує його право власності, дублікат зазначеного документу не видавався.

За умовами п. 5 договору цей продаж вчинено за 316 941 (триста шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) гривня, 90 копійок, які представник відповідача 2 сплатив повністю представнику відповідача 1 до підписання цього договору.

Пунктом 7 договору передбачено, що згідно з висновком експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 11.12.2009 року проведено ПП «Золотий Лев», вартість земельної ділянки становить 316 941 (триста шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна) гривня, 90 копійок.

Відповідно до п. 12 договору договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, право власності у відповідача 2 щодо згаданої земельної ділянки виникає після його державної реєстрації відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України. Додатком до договору є державний акт на право власності на земельну ділянку.

22.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (відповідач 3) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстрований у реєстрі за № 7676 та відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався передати у власність відповідачу 3, а відповідач 3 зобов'язався прийняти у власність та оплатити земельну ділянку, площею 9, 6043 га., кадастровий номер якої 3220887000:03:002:0117, що розташована на території Сошниківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове призначення земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що земельна ділянка, яка відчужується, належить відповідачу 2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 262991, виданого управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області від 08 лютого 2009 року, який передається відповідачу 3 під час підписання цього договору.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2009 Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано державний акт на право власності відповідача 3 серії ЯЗ № 204955 від 25.12.2009 на земельну ділянку загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області.

Відповідно до матеріалів справи рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі №21/009-12 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський гуртовий ринок» (відповідач 3) перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (третя особа) за іпотечним договором № 151410Z19 від 27.01.2010 було звернуто стягнення на заставне майно (предмет іпотеки), а саме: на земельну ділянку, площею 9,6043 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0117, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільский район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, початковою вартістю 3 107 951, 00 грн.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Як вбачається з листа Головного слідчого управлінням Міністерства внутрішніх справ України № 13/9/2-2524д від 07.05.2012, у провадженні Головного слідчого управлінням Міністерства внутрішніх справ України перебуває кримінальна справа за № 222-5, яка порушена щодо громадянина Гарбарука С.М. за наявності ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вищевказаного листа встановлено, що громадянином Гарбаруком С.М. було підроблено ряд державних актів на право власності на земельні ділянки, в тому числі, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991. В подальшому громадянином Гарбаруком С.М., який діяв як представник відповідача 1 за довіреністю, було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки від 13.12.2009 з відповідачем 2.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення подальшого реагування на незаконні дії з боку громадянина Гарбарука М.С., зокрема щодо укладання останнім від імені відповідача 1 з відповідачем 2 вищевказаного договору, Головне слідче управлінням Міністерства внутрішніх справ України, звернулось до органів прокуратури.

Відповідно до матеріалів справи, органами прокуратури під час здійснення перевірки було встановлено, що укладений 13.12.2009 між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, що розташована на території Сошниківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області підлягає визнанню недійсним, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом в інтересах держави до суду.

Відповідач 3, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що в провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1654/14 щодо того самого предмету спору та тих же самих відповідачів. Крім того, відповідач 3 наголошує на відсутності вироку суду по кримінальній справі № 222-5, порушеної щодо громадянина Гарбарука С.М. за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, що свідчить про не доведення органами прокуратури обґрунтованості позовних вимог, що викладені в позові та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як вже зазначалось вище, прокурором було подана заява про зменшення позовних вимог. Таким чином, судом розглядаються вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладеного 13.12.2009 між відповідачем 1 та відповідачем 2, який зареєстрований в реєстрі за № 3703.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За умовами п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі державного акту на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Таким чином, державний акт є документом встановлено зразка, яким посвідчується право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 від 13.12.2009, земельна ділянка належить відповідачу 1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2009 № 181, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 020932300028 від 08.02.2009.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор вказує на те, що відповідач 1, не будучи власником спірної земельної ділянки, не мав права укладати щодо неї будь-які правочини, зокрема відчужувати її на користь відповідача 2.

Відповідно до поданих до матеріалів справи прокурором документів вбачається, що Головним слідчим управлінням МВС України була порушена кримінальна справа № 222-5, щодо гр. Гарбарука С.М. за фактами шахрайського заволодіння земельними ділянками, та встановлено, що державний акт серії ЯЖ № 262991 від 08.02.2009 відповідачу 1 не видавався.

Крім того, Прокуратурою Київської області надано лист від Управлінням Держземагенства у Бориспільському районі Київської області № 05/3-326вих.15 від 27.01.2015, яким повідомлено про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991 не видавався, а дублікат останнього в управлінні Держземагенства у Бориспільському районі Київської області не обліковується. Копія вищевказаного листа долучена до матеріалів справи.

Також, відповідно до висновку експерта № 6600/11-11 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справ № 222-5 від 17.08.2011, який складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підпис від імені Совівського О.М. в графі «В.о. начальника Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі О.М.Совівський» на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991, виконаний не Совівським О.М., а іншою особою з наслідуванням підпису останнього.

Крім того, як вбачається з висновку експерта № 4683/11-13 від 17.08.2011 р. за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічної експертизи документів у кримінальній справі № 222-5, копію якого долучено до матеріалів справи, зображення відтиску печатки від імені Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, які міститься на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991, виготовлено з відтисків, нанесених не печаткою «Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі», а іншою печаткою (печатками).

Відповідно до положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що при складанні вищевказаних висновків судових експертиз за матеріалами кримінальної справи № 222-5 експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Таким чином, суд вважає, що надані висновки експертиз є належними та допустимими доказами у справі.

Також, як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів на запит Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області № 11766655 від 30.08.2012, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 181 від 20.01.2009, на підставі якого відповідачу 1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 262991 від 08.02.2009, не укладався.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до положень п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 передбачено, що Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057- 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7- 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Абзацом 6 п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 встановлено, що якщо сторонами правочину, пов'язаного з переходом права власності (повного господарського відання) на нерухоме майно, не дотримано вимог закону стосовно правил державної реєстрації прав на таке майно, то сама лише ця обставина не є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки зазначена реєстрація не є елементом форми правочину. Водночас необхідно мати на увазі, що згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі заявлених до них вимог не спростували, належних та допустимих доказів, які підтверджують дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117 від 13.12.2009 суду не надали.

Керуючись вищезазначеним, суд дійшов висновку, що подані прокурором докази слід вважати такими, що підтверджують обставини, які викладені в позовній заяві.

Крім того, відповідно до поданих позивачем 1 письмових пояснень по справі повідомлено про те, що позивач 1 на підставі державного акту на право користування землею 1976 р. серії Б № 025629, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею № 35, набув право на безстрокове користування для державних потреб земельною ділянкою площею 16 132, 7 га., що належить до земель оборони і, в межах якої перебуває спірна земельна ділянка, площею 9, 6043 га. Також, позивачем 1 зазначено про те, що останній право користування вищезазначеною земельною ділянкою не втрачав і на час розгляду справи продовжує її використання.

Також, позивачем 1 повідомлено про відсутність будь-яких рішень з боку Міністерства оборони України щодо відмови від права користування, а також зміни цільового призначення земельної ділянки, в межах якої перебуває земельна ділянка, загальною площею 9, 6043 із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117.

Дана обставина, також підтверджується листом Управління Державного агентства у Бориспільському районі Київської області вих. № 15 від 05.01.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з п. а ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, попередньо дослідивши докази, які були долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач 1 на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2009 з відповідачем 2, не був власником спірної земельної ділянки і тим самим, не мав права здійснювати її відчуження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.12.2009, який зареєстровано в реєстрі за № 3703, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою було подано заяву № 596 вих. -15 від 29.01.2015 (вх. № 2075/15 від 30.01.2015) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, що розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, який був укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Згідно з п. 2.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру.

З урахуванням вищезазначеної заяви про зменшення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судові витрати у дані справі покладаються в рівних частинах на відповідача 1 та відповідача 2, шляхом стягнення до Державного бюджету України сум судового збору за однієї заявленою вимогою прокуратури про визнання договору недійсним, яка за змістом є вимогою немайнового характеру.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено, що з 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач 1 та відповідач 2 не звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача 1 та відповідача 2 порівну.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Київської області державної адміністрації задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 9, 6043 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0117, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13.12.2009, який зареєстровано в реєстрі за № 3703, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця 40 років жовтня, будинок 36, ідентифікаційний код- 35411799) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, місто Київ, Святошинський район, вулиця Гната Юри, будинок 8, кімната 414, ідентифікаційний код - 33999032).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця 40 років жовтня, будинок 36, ідентифікаційний код-35411799) до Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, місто Київ, Святошинський район, вулиця Гната Юри, будинок 8, кімната 414, ідентифікаційний код - 33999032) до Державного бюджету України 609 (шістсот девять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 09.02.2015.

Суддя Т.В. Лутак