Ухвала

від 03.02.2015 по справі 825/3079/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/6002/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Шеремет В.М.

відповідача : Труба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року

у справі № 825/3079/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» доКорюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Техсервіс») звернулось з позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на її правонаступника - Корюківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Полюс» за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року, ТОВ «Транс Бізнес Лайн» за період з 01.10.2012 року по 30.10.2012 року, ТОВ «Поліметал-Торг» за період з 01.10.2012 року по 30.10.2012 року, за результатами якої складено акт від 08.05.2013 року № 178/22/32680313.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 , пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14 , п. 138.1 ст. 138 , пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п. 1.2, п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а саме: занижено податок на прибуток, за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму - 347841 грн., за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року на загальну суму 184693 грн., п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 , пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14 , п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , не підтверджено податковий кредит за період з 01.09.2011 року по 30.10.2012 року на загальну суму 478370 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000082200, яким ТОВ «Техсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 770555,00 грн. (478370,00 грн. - за основним платежем та 239185,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 532534,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 92347,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень - рішень Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області прийнято рішення від 31.07.2013 року № 768/10/10-215, згідно з яким податкове повідомлення - рішення від 23.05.2013 року № 0000082200 залишено без змін, скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 року № 0000072200 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 173920 грн. та прийнято податкове повідомлення від 16.08.2013 року № 0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 624881,00 грн. (532534,00 грн. - за основним платежем та 92347,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Техсервіс» та ПП «Полюс», ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ТОВ «Поліметал-Торг» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів (договори від 05.09.2011 року № 5/09, від 08.10.2012 року № 08/10, від 10.10.2012 року № 10).

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Полюс», ТОВ «Транс Бізнес Лайн», ТОВ «Поліметал-Торг» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Корюківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Корюківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов