Рішення

від 03.02.2015 по справі 915/1759/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 915/1759/14

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "То-Нар", вул. Артилерійська, 12, кв. 2, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 13851544)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері", вул. Червоноармійська, 15/2, м. Київ, 01004 (код ЄДРПОУ 31738765)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Лікон-Сервіс", вул. Артилерійська, 12/2, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 35938379)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, 83003 (код НОМЕР_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РІВНОУКРТРАНС", вул. Данили Галицького, 2, кв. 260, м. Рівне, Рівненська область, 33027 (код ЄДРПОУ 37511855)

про стягнення заборгованості в сумі 36 067, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "То-Нар" Щедров Євген Володимирович, довіреність № 19 від 30.10.2014 року;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері": Петришин Олександр Васильович, довіреність № 10-15 від 05.01.2015 року;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Лікон-Сервіс": представник не з'явився;

від відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: представник не з'явився;

від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РІВНОУКРТРАНС": представник не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "То-Нар" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Лікон-Сервіс" про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" заборгованості в сумі 35 067, 00 грн., в тому числі: вартість вантажу - 34 000 грн., витрати з оформлення вантажу, вартості послуг експедитора та страховий збір - 1 067 грн.;

- стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Лікон-Сервіс" 1 000 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.11.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.11.2014 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ "Делівері" - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РІВНОУКРТРАНС", відкладено розгляд справи на 17.12.2014 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.12.2014 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року залучено до участі у справі іншого відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, почато розгляд справи заново, відкладено розгляд справи на 03.02.2015 року.

В судовому засіданні 03.02.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві (арк. справи 2-3) та поясненнях (арк. справи 40-41) та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

23.06.2010 року між ТзОВ НВП "То-Нар" та ТзОВ "Делівері" було укладено Договір № Д-485 на транспортно-експедиторські послуги, відповідно до якого ТзОВ "Делівері" зобов'язався організувати перевезення та забезпечити супроводження вантажу ТзОВ НВП "То-Нар".

У відповідності до умов Договору вантаж у кількості 2 місць (конверт з документами + упакована палета з металевими виробами (талрепами 12 ОШВУ у кількості 200 шт., вага 361 кг) був переданий Замовником Експедитору на відділенні ТзОВ «Делівері» Миколаїв-1 (м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 112) у повній відповідності з вимогами до перевезення вантажів в АР Крим, м. Севастополь, а також у відповідності до «Правил експедирування вантажів (багажу) ТзОВ «Делівері» від 20.11.2002 року № 39 для його відправлення Експедитором у м. Севастополь, АР Крим, Україна (склад ТзОВ «Делівері» Севастополь-1, отримувач ОСОБА_7).

04.09.2014 року вантаж був прийнятий експедитором, про що свідчить Квитанція про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору № Д-485 ТзОВ "Делівері" було зобов'язано доставити вантаж отримувачу протягом 48 годин від дати, вказаної у квитанції про прийом вантажу - 09.09.2014 року.

25.09.2014 року позивачем було надіслано на адресу ТзОВ "Делівері" претензію, в якій зазначено необхідність виконання ТзОВ "Делівері" взятих на себе зобов'язань, які станом на 25.09.2014 року виконані не були.

14.10.2014 року ТзОВ "Делівері" надало ТзОВ НВП "То-Нар" відповідь на претензію, в якій повідомляло, що дійсно від ТзОВ НВП "То-Нар" було відправлено у м. Севастополь вантаж у кількості двох місць, вагою 361 кг у відповідності до Квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416. Також у відповіді зазначено, що вантаж був вилучений працівниками митниці АР Крим у пункті пропуску "Армянськ". Про цьому, ТзОВ "Делівері" не надало жодного доказу на підтвердження факту вилучення вантажу.

Відповідно до п. 4.4 Договору на транспортно-експедиторські послуги від 23.06.2010 року № Д-485 експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, при цьому розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу.

Станом на день подання позову ТзОВ "Делівері" зобов'язання з доставки вантажу не виконано.

Ціна позову 36 067, 00 грн. складається з:

- вартості вантажу, що оцінена сторонами у квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 в сумі 34 000, 00 грн.;

- інших витрат, що оцінені сторонами у квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 у сумі 2 067, 00 грн. (а саме: витрати за оформлення вантажу - 12, 00 грн., вартості послуг експедитора - 1 919, 00 грн. та страхового збору - 136, 00 грн.).

05.09.2014 року між ТзОВ НВП "То-Нар" та ТзОВ НВП "Лікон-Сервіс" було укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ТзОВ "Делівері" зі здійснення транспортного перевезення вантажу кредитора відповідно до квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 в частині відповідальності боржника за можливе пошкодження, втрату або псування вантажу, у грошовому розмірі 1 000, 00 грн.

27.10.2014 року відповідно до умов укладеного сторонами договору поруки від 05.09.2014 року № 25 ТзОВ "Лікон-Сервіс" була вручена вимога про сплату існуючої заборгованості ТзОВ "Делівері" у сумі 1 000, 00 грн. Вимога позивача на момент подання позову не виконана.

Із посиланням на вищевикладене та приписи ст. 526, 530, 543, 610, 611, 625, ЦК України та на умови Договорів представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (м. Донецьк) ухвала господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 року не направлялась (підстава - розпорядження голови господарського суду Миколаївської області № 9 від 30.07.2014 року «Про тимчасове припинення пересилання поштових відправлень до деяких населених пунктів у Донецькій та Луганській областях» у зв'язку з тимчасовою зупинкою прийому поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта» до деяких населених пунктів у Донецькій та Луганській областях) (арк. справи 101).

На виконання п. 2 вищевказаного Розпорядження 23.01.2015 року судом за допомогою засобів телефонного зв'язку було вжито заходів до передачі відповідачу ФОП ОСОБА_3 повідомлення про час та місце судового засідання. Однак, як вбачається з повідомлення вих. № 915/1759/14/619/15 від 23.01.2015 року при спробах передати повідомлення відповідачу за номером телефону 0622-345-16-54 абонент не відповідав (арк. справи 94).

Відповідач ТзОВ Науково-виробниче підприємство "Лікон-Сервіс" явку повноважного представника в судові засідання 27.11.2014 року, 17.12.2014 року, 16.01.2015 року та 03.02.2015 року не забезпечив. Вимоги ухвал суду відповідачем не виконано, відзив на позов не подано.

Про час та місце розгляду справи відповідач ТзОВ НВП "Лікон-Сервіс" повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (арк. справи 17, 97).

Третя особа ТзОВ "ТЕК "РІВНОУКРТРАНС" явку повноважного представника в судові засідання 17.12.2014 року, 16.01.2015 року та 03.02.2015 року не забезпечила.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 17.12.2014 року, направлена на адресу третьої особи вул. Данили Галицького, 2, кв. 260, м. Рівне, Рівненська область, 33027, повернута до суду поштовою установою із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 98-100).

При цьому, судом враховано наступне.

Явка повноважних представників учасників процесу не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами від 10.07.2014 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача ТзОВ НВП "Лікон-Сервіс" та третьої особи про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" в судовому засіданні 03.02.2015 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (арк. справи 46-49) та письмових поясненнях (арк. справи 74-76; 102-104 ) та просив суд позов залишити без задоволення.

В обґрунтування заперечень проти позову представником відповідача ТзОВ "Делівері" вказано наступне.

04.09.2014 року від ТзОВ НВП "То-Нар" на склад ТзОВ "Делівері" в м. Миколаєві було отримано вантаж, який був відправлений до м. Севастополь на ім'я отримувача ОСОБА_7 Даний вантаж перевозився перевізником ТзОВ "ТЕК "РІВНОУКРТРАНС" та був вилучений Кримською митницею Російської Федерації.

По факту вищевказаного транспортування було відкрито справу про адміністративне правопорушення № 10010000-70/2014.

Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ГК України перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

Відповідно до п. 4.5 Договору Експедитор не несе відповідальності за повну чи часткову втрату, ушкодження чи псування вантажу при транспортуванні, якщо вказане трапилось не з вини експедитора або внаслідок дії форс мажорних обставин (землетрус, ураган, блискавка, пожежа, повінь і т.п.).

Таким чином, в разі вилучення вантажу державними органами РФ, яке мали місце в даному випадку, позивачем не доведено в чому саме є вина відповідача-1.

Позивачем не подано суду доказів сплати за послуги експедитора та страхового збору. Платником за послуги транспортування вантажу за квитанцією є вантажоотримувач - ОСОБА_7, тобто позивач не міг зазнати збитків по оплаті послуг за транспортування вантажу.

Відповідачем зазначено, що копія квитанції наданої позивачем до суду як доказ, що підтверджує вартість вантажу і перевезення не є дійсною, оскільки не відповідає електронній копії квитанції, яка зберігається у відповідача. Крім того, копія завірена штампом СПД, без завірення підписом експедитора.

Договір поруки в силу приписів ст. 543, 544 ЦК України є неукладеним. Крім того, особи, які підписали договір поруки є пов'язаними. Сам договір завірений печатками та підписами посадових осіб підприємств, але зроблений на ксерокопії договору, про що свідчить ксерокопія печатки, поверх якої стоїть дійсна печатка, що говорить про те, що договір складено ще до відправки вантажу. Договір був укладений до відправки вантажу, тобто обов'язок як боржника на ТзОВ «Делівері» покладено ще до прибуття вантажу до пункту призначення.

Із посиланням на ст. 22 ЦК України, ст. 313, 314 ГК України, ст. 33 ГПК України представник відповідача ТзОВ «Делівері» просив суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ТзОВ "Делівері", дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ТзОВ «Делівері» (Експедитор) є підприємством, що надає транспортно-експедиторські послуги автомобільним транспортом фізичним і юридичним особам - перевезення вантажів зі складу на склад і супровід вантажів. Транспортування вантажів здійснюється як Експедитором самостійно, так і за допомогою третіх осіб, залучених ним з метою організації та забезпечення перевезення вантажу. При виконанні зобов'язань, кожна із сторін діє від свого імені та керується чинним законодавством та Правилами транспортного експедирування ТзОВ «Делівері».

01.01.2011 року між ТзОВ "Делівері" та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про співпрацю і організацію взаємовідносин , відповідно до умов якого сторони, відповідно до умов даного договору, сумісно направляють зусилля на діяльність у сфері здійснення транспортно-експедиторських послуг, співпрацюють і взаємодіють у даній сфері (п. 1.1 Договору) (арк. справи 110-112).

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 Договору у випадку неможливості однією зі сторін виконати свої зобов'язання з надання транспортно-експедиторських послуг перед замовником (вантажовідправником, вантажоодержувачем) друга сторона приймає на себе виконання такого зобов'язання. При виконанні зобов'язань, у відповідності з даним договором, кожна зі сторін діє від свого імені.

Відповідно до п. 1.6 Договору при наданні експедиторських послуг сторони керуються Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу), розроблених ТзОВ «Делівері».

Відповідно до п. 2.1 Договору для досягнення позитивного результату від господарської діяльності сторони зобов'язались виконувати спільні замовлення та замовлення один одного по предмету співпраці на пріоритетній основі; спільно залучати третіх осіб, як на тимчасовій, так і на постійній основі, до виконання робіт по прийманню, зберіганню, експедируванню, супроводженню, видачі вантажів (багажів), при цьому кожна зі сторін діє від свого імені.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 30.12.2013 року про продовження Договору про співпрацю і організацію взаємовідносин сторони дійшли згоди продовжити до 31.12.2016 року дію Договору про співпрацю і організацію взаємовідносин від 01.01.2011 року (арк. справи 113).

Відповідно до Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), затверджених наказом ТзОВ "Делівері" № 39 від 20.11.2002 року з останніми змінами затвердженими наказом № 67 від 21.12.2012 року транспортне експедирування вантажів (багажу) здійснюється на підставі Договору на надання транспортно-експедиторських послуг, що укладається між Замовником (вантажовідправником, вантажоодержувачем) і Експедитором, і (або) заявки Вантажовідправника на перевезення вантажу.

Експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення на підставі заявки Вантажовідправника, якому після прийому вантажу (багажу) надає Квитанцію про прийняття вантажу до перевезення, яка є єдиним документом, що підтверджує прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування вантажу залишається у Експедитора.

Вартість послуг з транспортного експедирування вантажів розраховується і визначається Експедитором самостійно відповідно до тарифів (арк. справи 50-55).

Умовами вищевказаних Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), затверджених наказом ТзОВ "Делівері", передбачено наступне.

Відповідно до п. 1.1 Правил вантаж (багаж) повинен здаватися вантажовідправником до перевезення в затареному, упакованому, опломбованому (опечатаному), промаркованому вигляді із зазначенням виду (типу), точної ваги (обсягу), кількості місць багажу та супровідними документами. Відповідальність за вміст, що знаходиться у вантажному місці несе вантажовідправник.

Відповідно до п. 1.7 Правил при прийманні вантажу Експедитор самостійно оцінює вартість транспортного експедирування вантажу, виходячи з даних про вагу і обсяг вантажу (багажу), наданих Вантажовідправником. Після прийняття вантажу (багажу) Експедитором до перевезення, Вантажовідправник зобов'язаний здійснити оплату вартості перевезення. При здійсненні оплати вартості послуг Експедитора Вантажоодержувачем в місці отримання вантажу (багажу), Вантажовідправник зобов'язаний повідомити про це Експедитора і надати всі необхідні відомості про Вантажоодержувача.

Після передачі вантажу на транспортування, отримання квитанції про приймання вантажу, вантажовідправник зобов'язаний перевірити правильність усіх відомостей, зазначених у квитанції та при наявності невідповідності даних повідомити оператору про внесення необхідних уточнень в квитанцію. Відповідальність за інформацію, яка міститься в квитанції, несе Вантажовідправник.

Відповідно до п. 7.1 Правил експедитор приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення повного збереження зданого до транспортного експедирування вантажу (багажу) з моменту прийняття багажу на склад від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу (багажу) вантажоодержувачу. Експедитор зобов'язаний забезпечити своєчасне відправлення вантажу в пункт призначення. У разі якщо своєчасна відправка вантажу не може відбутися з технічних або інших причин, експедитор зобов'язаний забезпечити прибуття вантажу в кінцевий пункт призначення в строк не пізніше 48 годин від зазначеного в графіку перевезень терміну прибуття вантажу.

Відповідно до п. 7.2 Правил експедитор несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу (багажу) тільки в тих випадках, коли втрата або пошкодження сталися з вини експедитора.

Відповідно до п.п. 3 п. 7.3 Правил за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу (багажу) експедитор відповідає у разі втрати вантажу (багажу), зданого до перевезення з оголошенням його цінності, в розмірі оголошеної вартості вантажу (багажу), якщо не буде доведено, що його дійсна вартість нижче оголошеної.

Відповідно до абзацу 2 п. 7.9 Правил замовник самостійно вирішує страхувати або не страхувати свій вантаж (багаж). При відсутності страхування страховий платіж не стягується і страхова сума в квитанції не вказується.

23.06.2010 року між ТзОВ "Делівері" (далі - Експедитор) та ТзОВ НВП "То-Нар" (далі - Замовник, вантажовідправник або вантажоодержувач) було укладено Договір на транспортно-експедиторські послуги № Д-485 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник (Вантажовідправник) надає для перевезення вантаж (багаж), Замовник (Вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення та супроводження вантажів (багажу) на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) № 39 від 20.11.2002 року, Правилами перевезень вантажів автотранспортом, наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (п. 1.1 Договору) (арк. справи 9).

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 Договору договір діє протягом трьох років з моменту його підписання обома сторонами. Якщо по закінченні строку дії дійсного договору жодна із сторін не заявила про його припинення, він вважається пролонгованим на той же термін та на тих же умовах.

Суду не подано жодних доказів припинення дії договору .

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Умовами Договору на транспортно-експедиторські послуги № Д-485 сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору експедитор за заявкою вантажовідправника (здійснюється у письмовій або електронній формі) організовує перевезення вантажів (багажу) транспортом і маршрутом затвердженим експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі експедитора.

Відповідно до п. 1.3 Договору Експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення згідно заявки вантажовідправника, якому надає квитанцію, що є єдиним документом підтверджуючим прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування вантажу залишається у експедитора. Вантажовідправник під час надання заявки зазначає замовника перевезення вантажу (багажу) (платника вартості послуг експедитора), що вноситься до заявки та квитанції.

Відповідно до п. 1.5 Договору вартість транспортно-експедиторських послуг за цим договором обчислюється згідно тарифів експедитора та визначається експедитором самостійно. Вартість послуг з транспортного експедирування може бути попередньо узгоджена замовником з адміністрацією експедитора у м. Донецьк.

Відповідно до п. 2.1 Договору транспортне експедирування вантажів, виконується експедитором лише на підставі заявок, що надає замовник за формою відповідно до додатку 2. Заявка та квитанція на перевезення вантажу заповнюється за місцем відправки експедитором. Вантажовідправник повинен надати вантаж (багаж) експедитору до експедирування не менш ніж за одну годину до відправлення вантажу згідно графіка перевезень, при цьому надати інформацію щодо ваги, об'єму, типу та вартості вантажу, кінцевого пункту призначення доставки вантажу, найменування вантажоодержувача, платника вартості послуг з транспортного експедирування. Після отримання квитанції про прийняття вантажу до перевезення, вантажовідправник повинен перевірити правильність відомостей та вартість послуг з транспортного експедирування вказаних у квитанції.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору експедитор зобов'язаний забезпечити своєчасне відправлення вантажу до пункту призначення, або, якщо своєчасне відправлення вантажу не може відбутися з технічних чи інших причин, забезпечити прибуття вантажу у кінцевий пункт призначення у термін не пізніше ніж протягом 48 годин від вказаного у графіку перевезень терміну прибуття вантажу.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору експедитор зобов'язаний забезпечити збереження вантажу від прийняття до транспортного експедирування і до моменту його передачі вантажоодержувачу.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору замовник зобов'язаний надати вантаж (багаж) до транспортного експедирування з дотриманням вимог передбачених Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу), а саме: вантаж (багаж) повинен бути затарований, опломбований (опечатаний), промаркований, підгрупований по вантажоодержувачах. Зданий до транспортного експедирування вантаж (багаж) обов'язково повинен супроводжуватися документами підтверджуючими кількість та вартість багажу . В разі, якщо супроводжувальні документи упаковані в одному з багажних місць, вантажовідправник повинен зробити напис - "Документи" на упаковці такого багажного місця. У разі пошкодження вантажу, або його втрати, вартість останнього визначається згідно вартості, заявленої при здаванні вантажу до транспортного експедирування , а у разі, якщо вартість вантажу не вказувалась, вартість визначається такою, що дорівнює 50 гривень.

Відповідно до п. 4.4 Договору Експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при його транспортуванні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості . Якщо вантажовідправник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 гривень.

Відповідно до п. 4.5 Договору Експедитор не несе відповідальності за повну чи часткову втрату, ушкодження чи псування вантажу при транспортуванні, якщо вказане трапилось не з вини експедитора або внаслідок дії форс мажорних обставин (землетрус, ураган, блискавка, пожежа, повінь і т.п.).

05.09.2014 року між ТзОВ Науково-виробниче підприємство "Лікон-Сервіс" (далі - Поручитель) та ТзОВ "То-Нар" (далі - кредитор) було укладено Договір поруки № 25, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" (далі - боржник) зі здійснення транспортного перевезення вантажу кредитора відповідно до квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 в частині відповідальності боржника за можливе пошкодження, втрату або псування вантажу, у грошовому розмірі 1 000, 00 грн. (п. 1.1 Договору поруки) (арк. справи 13).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники на суму 1 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору під основним договором сторони розуміють договір на транспортно-експедиторські послуги від 23.06.2010 року № Д-485, укладений між кредитором - ТзОВ НВП «То-Нар» (в основному договорі іменується замовник) та боржником ТзОВ «Делівері» (в основному договорі іменується експедитор) з усіма змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до п. 2.2 Договору від вантажем в цьому договорі сторони розуміють вантаж у кількості 2 місць (конверт з документами + упакована палета з металевими виробами (талрепами 12 ОШВУ у кількості 200 шт., вага - 361 кг).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань, що виникають за договором на транспортно-експедиторські послуги від 23.06.2010 року № Д-485 (включаючи можливі втрати, псування, пошкодження товару та інші непередбачувані випадки) у грошовому розмірі 1 000 грн.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору поручитель зобов'язаний у разі одержання від кредитора вимоги про виконання зобов'язання за договором не пізніш, ніж у триденний строк з дня її отримання виконати обов'язки, зазначені у вимозі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 року (п. 4.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено наступне.

04.09.2014 року на підставі Заявки на прийом вантажу на перевезення замовником ТзОВ НВП «То-Нар» був переданий, а експедитором ФОП ОСОБА_3 був прийнятий на відділенні ТзОВ «Делівері» Миколаїв-1 (м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 112) вантаж у кількості 2 місць (конверт з документами + упакована палета з металевими виробами (талрепами 12 ОШВУ у кількості 200 шт., вага 361 кг) (арк. справи 80).

Вантаж мав бути відправлений Експедитором у м. Севастополь, АР Крим, Україна (склад ТзОВ «Делівері» Севастополь-1, отримувач ОСОБА_7).

Факт прийняття вантажу від замовника підтверджується Квитанцією про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416.

Позивачем на підтвердження факту передачі Експедитору вантажу подано суду копію Квитанції про прийом вантажу № 140077416 від 04.09.2014 року (арк. справи 10), у якій зазначено:

- у графі «Цінність вантажу» вказано суму в розмірі 34 000, 00 (без зазначення валюти);

- в графі "Страховий збір, %» - 0, 4;

- в графі «Всього» - 136, 00 (без зазначення валюти);

- в графі «Платник» - ОСОБА_7;

- в графі «Вартість склад-склад» - 1 919, 00 (без зазначення валюти);

- в графі «Оформлення вантажу» - 12, 00 (без зазначення валюти);

- в графі «Всього» - 1931, 00 (без зазначення валюти);

- в графі «Остаточна сума» - 2 067, 00 (без зазначення валюти).

На підтвердження факту вартості вантажу (після порушення провадження у справі) позивачем ТзОВ НВП «То-Нар» було подано суду Бухгалтерську довідку № 123 від 27.11.2014 року, відповідно до якої ринкова вартість станом на 04.09.2014 року на суднові талрепи 12 ОШВУ по ОСТ 5.2314-79 виробництва України складала від 190 грн. до 250 грн. за штуку (арк. справи 44), а також Накладну № 1021ПР від 04.09.2014 року, згідно якої вартість талрепів ОШВУ ОСТ 5.2314-79 в кількості 200 шт. становить 40 000 грн. з ПДВ (арк. справи 45).

В подальшому, 25.09.2014 року позивач ТзОВ НВП «То-Нар» направив на адресу відповідача ТзОВ "Делівері" Претензію вих. № 105 від 25.09.2014 року на суму 85 904, 00 грн., у якій вимагав виплати компенсації у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення доставки вантажу від страхової суми в 34 000, 00 грн., що становить на 25.09.2014 року 1 904, 00 грн., а також компенсацію за упущену вигоду у розмірі 50 000, 00 грн. (арк. справи 11).

В свою чергу, відповідачем ТзОВ "Делівері" на вказану претензію було надано відповідь вих. № 80-3-14 від 14.10.2014 року, у якій зазначено, що відповідно до Квитанції про приймання вантажу № 1420077416 від 04.09.2014 року від Вантажовідправника ТзОВ НВП "То-Нар" м. Миколаїв на адресу Вантажоотримувача ОСОБА_7 м. Севастополь було направлено вантаж у кількості двох вантажних місць вагою 361 кг, цінність вантажу, вказана вантажовідправником, - 11 220 грн . Вантаж застрахований. Однак, при проходженні митного огляду при перетинанні кордону між материковою частиною України та Кримом в пункті митного контролю «Армянськ» співробітниками Кримської митниці вантаж був вилучений (арк. справи 12).

Позивач також звертався до відповідача ТзОВ НВП "Лікон-Сервіс" (поручителя) із вимогою вих. № 179 від 27.10.2014 року про погашення заборгованості в межах Договору поруки від 05.09.2014 року № 25, у якій вимагав виконати боргові зобов'язання боржника за Договором від 23.06.2010 року № Д-485 на транспортно-експедиторські послуги в частині відповідальності боржника за факт втрати відправленого відповідно до Квитанції від 04.09.2014 року № 1420077416 вищезазначеного вантажу у грошовому розмірі 1 000, 00 грн. (арк. справи 14).

Кошти, заявлені позивачем до стягнення, відповідачами не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Отже, предметом спору є вимога про:

- стягнення з ТзОВ "Делівері" заборгованості в сумі 35 067, 00 грн., в тому числі: вартість вантажу - 34 000 грн., витрати з оформлення вантажу, вартості послуг експедитора та страховий збір - 1 067 грн.;

- стягнення солідарно з ТзОВ "Делівері" та ТзОВ НВП "Лікон-Сервіс" 1 000 грн.

При цьому, ціна позову в сумі 36 067, 00 грн. складається з:

- вартості вантажу, що оцінена сторонами у квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 в сумі 34 000, 00 грн.;

- інших витрат, що оцінені сторонами у квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 у сумі 2 067, 00 грн. (а саме: витрати за оформлення вантажу - 12, 00 грн., вартості послуг експедитора - 1 919, 00 грн. та страхового збору - 136, 00 грн.).

Судом також враховано, що відповідачем ТзОВ «Делівері» на підтвердження факту передачі Експедитору вантажу було подано суду копію Квитанції про прийом вантажу № 140077416 від 04.09.2014 року (електронна копія експедитора) (арк. справи 56), у якій зазначено:

- у графі «Цінність вантажу» вказано суму в розмірі 11 200, 00 грн.;

- в графі "Страховий збір, %» - 0, 40;

- в графі «Всього» - 44, 88 грн.;

- в графі «Платник» - ОСОБА_7;

- в графі «Вартість склад-склад» - 633, 27 грн.;

- в графі «Оформлення вантажу» - 3, 96 грн.;

- в графі «Всього» - 637, 23 грн.;

- в графі «Остаточна сума» - 682, 11 грн.

Представник відповідача ТзОВ «Делівері» пояснив, що у Квитанції позивача вартість вантажу та послуг вказана у російських рублях, оскільки платником визначено Вантажоодержувача ОСОБА_7 Крім того, як вбачається з Тарифів Компанії, які діють з 01.09.2014 року, перевезення вантажу з Миколаївської області до АР Крим відноситься до ІІІ зони, а вартість перевезень 1 кг вантажу ІІІ зони становить 1, 55 грн. (арк. справи 77-77а).

Судом також встановлено, що позивачем було відправлено вантаж у складі двох місць (палета з вантажем + документи). З письмових пояснень представника відповідача ТзОВ «Делівері» вбачається, що при огляді вантажу співробітниками митного органу було розпаковано друге вантажне місце (конверт з документами) (арк. справи 81), в якому містилась: Накладна № 1021ПР від 04.09.2014 року з мокрою печаткою ТзОВ НВП «То-Нар», згідно якої вартість талрепів ОШВУ ОСТ 5.2314-79 в кількості 200 шт. становить 12 000 грн. з ПДВ, Опис № 1420077416 від 04.09.2014 року до Квитанції, з якого вбачається, що вартість талрепів 12 ОШВУ в кількості 200 шт. становить 10 000 грн., Сертифікат якості на талреп № 2782 від 04.09.2014 року (арк. справи 70-73).

Згідно інформації з Роздруківки з сайту відповідача ТзОВ «Делівері» про статус заявки, поданої представником позивача, згідно Квитанції про прийом вантажу № 140077416 від 04.09.2014 року (арк. справи 83):

- в графі «Статус» - в пути;

- в графі «Статус оплати» - не оплачено;

- в графі «Вартість перевезення» - 1 931 руб.;

- в графі «Вартість страхування» - 136 руб.

Подані суду квитанції дозволяють дійти висновку, що на примірнику позивача вартість вантажу та послуг зазначена у російських рублях, а у примірнику відповідача - в гривнях.

Враховуючи вищевикладене та подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як факт вартості вантажу в розмірі 34 000 грн., так і факт того, що вартість вантажу було задекларовано (оцінено) саме у вказаному розмірі.

Не доведено позивачем також і факт оплати витрат за оформлення вантажу в сумі 12, 00 грн., вартості послуг експедитора в сумі 1 919, 00 грн. та страхового збору в сумі 136, 00 грн.

Судом встановлено, що товар згідно Квитанції № 1420077416 (металеві вироби) було вилучено Федеральною службою Кримської митниці, що підтверджується Актом митного огляду № 10010012/190914/000028 від 19.09.2014 року, Протоколом вилучення речей та документів від 29.09.2014 року, Протоколом про адміністративне правопорушення від 29.10.2014 року, реєстраційний номер справи 10010000-70/2014, складеними на МАПП Армянськ т/п Красноперекопськ Кримської митниці (арк. справи 23-33; 105-109).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 ГК України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 314 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ст. 935 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ч. 1-3 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Системний аналіз ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України дозволяє дійти висновку, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) противоправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Підставою для відшкодування збитків є вина особи, яка їх заподіяла, за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями винної особи і самими збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Експедитор зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання експедитором вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення експедитором зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу за наявності його вини. Системний аналіз вищевказаних положень норм законодавства, умов договорів та поданих до справи доказів свідчить про недоведеність вини експедитора у втраті вантажу, оскільки вказаний вантаж був вилучений у нього митною службою. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, оскільки не доведено вину експедитора, як наслідок, відсутність правових підстав для стягнення вартості вантажу.

Щодо вимог про стягнення заявлених позивачем інших витрат, що оцінені сторонами у квитанції про прийом вантажу від 04.09.2014 року № 1420077416 у сумі 2 067, 00 грн., а саме: витрат за оформлення вантажу - 12, 00 грн., вартості послуг експедитора - 1 919, 00 грн. та страхового збору - 136, 00 грн., то слід зазначити наступне:

- по-перше, платником в Квитанції визначено вантажоодержувача ОСОБА_9, а не вантажовідправника ТзОВ НВП «То-Нар»;

- по-друге, суду не подано жодних доказів, які б підтверджували сплату коштів за вищевказані послуги позивачем ТзОВ НВП «То-Нар» (ст. 33 ГПК України);

- по-третє, позивачем не доведено наявність у нього збитків.

Враховуючи встановлення судом відсутності вини Експедитора, як наслідок, не настання відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення в солідарному порядку з відповідачів ТзОВ «Делівері» та ТзОВ «Лікон_Сервіс» 1 000 грн., оскільки як вбачається зі змісту ст. 553 ЦК України та п. 3.2.1 Договору поруки поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань, чого в спірному випадку не доведено.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені належними та допустимими доказами. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 09.02.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш