Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/28990/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/28990/14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецбуд"

про стягнення 5 797,15 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Пасько С.М.(дов. від 21.10.2014)

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про сервісно-технічне обслуговування № С000001599 від 25.03.2014 у розмірі 25 121,20 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі №910/28990/14 та призначено до розгляду на 15.01.2015.

15.01.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 05.02.2015 для подання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2015 не з'явився, але через канцелярію суду подав докази оплати суми основної заборгованості в розмірі 19 324,05 грн. В іншій частині позову відповідач просив відмовити.

В судове засідання 05.02.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача лише штраф у розмірі 5 797,15 грн., оскільки відповідач сплатив основну заборгованість. Суд прийняв дану заяву.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної(зменшеної) ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення(зменшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Металспецбуд» (далі за текстом - замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОСОЮЗ» (далі за текстом - виконавець, позивач) був укладений договір про сервісно-технічне обслуговування №С000001599 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. виконавець зобов'язався виконувати комплекс робіт (далі за текстом - Роботи) по сервісно- технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів замовника, а замовник зобов'язався прийняти і своєчасно сплатити вартість Робіт на умовах, визначених у Договорі.

Як свідчать матеріали справи, в рамках вищезазначеного Договору, замовнику були виконані Роботи на суму 37 571( тридцять сім тисяч п'ятсот сімдесят одну ) гривну 13 коп., що підтверджується наряд-замовленням № 110699/121003585 від 28.08.2014 та 104845/121001487 від 25.06.2014.

Виконавець належним чином і в установлений строк виконав свої зобов'язання за Договором, про що свідчить відсутність з боку Замовника будь-яких зауважень щодо якості та строку виконаних Робіт та підписання Замовником наряд-замовлення.

Згідно з п. 3.3. Договору, правовим документом, що підтверджує виконання Робіт належним чином і підставою для взаєморозрахунків, є підписаний Сторонами наряд-замовлення, який має силу Акту прийому-передачі Робіт (Акт виконаних робіт).

Відповідно до п. 4.3.1. Договору, Замовник сплачує 100% вартості Робіт, визначених в наряд-замовленні (Акті виконаних робіт), протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних Робіт уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи наведене, Відповідач повинен був оплатити Позивачу вартість виконаних Робіт:

- за наряд-замовленням № 104845/121001487 від 25.06.2014 суму заборгованості 28 247,08 грн. - в строк до 09.07.2014 включно.

- за наряд-замовленням № 110699/121003585 від 28.08.2014 суму заборгованості 9 324,05 грн. - в строк до 11.09.2014 включно.

Станом на 22.12.2014 Замовником була лише частково сплачена заборгованість за виконані роботи, які вказані в наряд-замовлення № 104845/121001487 від 25.06.2014, в розмірі 18 247,08 (вісімнадцять тисяч двісті сорок сім ) гривень 46 коп., які були виконані Виконавцем належним чином та прийняти Замовником, але в повному обсязі грошові кошти за роботи, виконані відповідно до вищезазначених наряд-замовлень на поточний рахунок Позивача вчасно не надійшли.

Таким чином, на момент звернення до господарського суду основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 19 324,05 ( дев'ятнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 05 коп.

07.10.2014 позивачем була відправлена рекомендованим листом на адресу Відповідача претензія про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 10 жовтня 2014 року, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але вимоги викладені в претензії відповідачем станом на день звернення позивача з даним позовом до суду не були виконані.

Відповідач подав докази оплати заборгованості перед позивачем, але дана оплата відбулася вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем було подано суду докази оплати позивачу основної заборгованості в розмірі 19 324,05 грн. що підтверджується платіжними дорученням № 55 від 23.01.2015.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 5 797,15 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 30% від суми прострочення, який згідно розрахунку позивача становить 5 797,15 грн.

Пунктом 7.2. договору, визначено, що у випадку порушення замовником зобов'язань щодо оплати Робіт по Договору, він зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми вартості Робіт за кожний день такого прострочення. У разі прострочення оплати понад 30 календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф в розмірі 30% від суми прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача штраф в сумі 5 797,15 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецбуд" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 13, код ЄДРПОУ 32824630) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 28, код ЄДРПОУ 30223848) штраф в сумі 5 797(п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 15 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.02.2015