Рішення

від 29.01.2015 по справі 911/5288/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2015 р. Справа № 911/5288/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент», м.Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари

про стягнення 759098,51 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Сенько А.В.

від відповідача: Лук'янова І.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 759098,51 грн.

Провадження у справі №911/5288/14 порушено відповідно до ухвали суду від 12.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 06.01.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.01.2015 року не з'явився та 05.01.2015 року надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 22.01.2015 року.

В судовому засіданні 22.01.2015 року відповідач надав докази сплати основного бору та заяву про припинення провадження у справі. У зв'язку з необхідністю дослідження викладених в заяві відповідача обстави, в судовому засіданні 22.01.2015 року оголошувалась перерва до 29.01.2015 року.

В судовому засіданні 29.01.2015 року позивач визнав факт сплати відповідачем суми основного боргу та підтримав решту позовних вимог. Відповідч протии позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відсутність факту заподіяння позивачу збитків, оскільки сума основного боргу сплачена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» (позивач, Постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки зернових культур № 34-14-06 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляли у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - продукція), а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 4.1 Договору позивач зобов'язувався постачати відповідачеві продукцію протягом 2014 року узгодженими партіями, згідно відповідних додаткових угод, до закінчення строку дії Договору.

22.05.2014 року Сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, якою було погоджено ціну, обсяг та період поставки партії кукурудзи подрібненої, а саме: обсяг поставки - 400 тон.; ціна за тону-2500, 00 грн.; період поставки - з 22.05.2014 року по 10.06.2014 року; місце поставки - Вінницька обл., м. Бершадь. вул. Чкалова, 1.

На виконання умов Договору та у відповідності до Додаткової угоди №1 позивачем в період з 22.05.2014 року по 31.05.2014 року було відвантажено відповідачу продукцію на суму 899 425 грн. за видатковими накладними: № 11 від 22.05.2014 року на суму 91 900 грн., №12 від 23.05.2014 року на суму 92 250 грн., №13 від 23.05.2014 року на суму 78 550 грн., №14від 26.05.2014 року на суму 92 350 грн., №15 від 27.05.2014 року на суму 186 25 грн., №16 від 30.05.2014 року на суму 99 075 грн., №19 від 31.05.2014 року на суму 259 050 грн. Факт поставки продукції за наведеними видатковими накладними відповідачем не заперечено та не спростовано.

Отримана продукція була оплачена відповідачем 28.05.2014 року частково на суму 261 000 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору відстрочка платежу складає 10-ть банківських днів з моменту отримання продукції на склад Покупця (відповідача).

Позивач зазначає, що оскільки останню поставку було проведено 31.05.2014 року, відповідач мав розрахуватись за всю поставлену продукцію до 16.06.2014 року.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі за поставлену продукцію не розрахувався, станом на 16.06.2014 року, як і на момент подання позову заборгованість відповідача складала склала 638 425 грн., що відповідачем не заперечувалось.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманої продукції, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі п. п. 7.5, 7.6 Договору 63 842 грн. штрафу та 43535,34 грн. пені, нарахованої за період фактичного прострочення з 16.06.2014 року по 30.09.2014 року. Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача за період фактичного прострочення з 16.06.2014 року по 30.09.2014 року 7681,53 грн. інфляційних та 5614,64 грн. 3% річних.

В ході розгляду справи відповідач надав докази сплати суми основного боргу 638 425,00 грн. за Договором №34-14-06 від 17.04.2014 року, а саме 25.12.2014 року та 20.01.2015 року, що відбулось після звернення позивача до суду (згідно вх..штампу канцелярії 09.12.2014 року).

Також, відповідач зазначив, що оскільки сума основного боргу сплачена, нарахування пені, інфляційних витрат, штрафних санкцій, 3% річних не відповідає завданим позивачу збиткам, просив зменшити неустойку та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач заперечував проти зменшення неустойки, оскільки штрафні санкції нараховані за період фактичного прострочення до сплати основного боргу і не обґрунтованою затримкою оплати отриманої продукції позивачу завдано збитки.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати отриманої від позивача продукції на суму 638 425 грн., яка була погашена після подання позову.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 7.5 Договору за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з Договору винна сторона несе відповідальність у вигляді відшкодування завданих цими діями прямих збитків та зобов'язується одноразово сплатити штраф на користь іншої сторони у розмірі 10% від ціни поставки.

Відповідно до п. 7.6 Договору за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на суму боргу за фактичний період прострочення (по 30.09.2014 року, тобто до сплати основного боргу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Штраф правомірно нарахований на суму фактичної заборгованості, що відповідає п. 7.5. Договору. Також, суд враховує, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Таким чином, вимоги про стягнення 63 842 грн. штрафу та 43535,34 грн. є правомірними, відповідають фактичним обставинам справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційні проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача про стягнення 7681,53 грн. інфляційних та 5614,64 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Проплати відповідача, здійснені після подання позову, не впливають на розрахунок позову, оскільки нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних проведені за фактичний період існування заборгованості до її сплати.

Відповідач у відзиві не надав заперечень по суті наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, у зв'язку зі сплатою основного боргу просив на підставі ст. 233 Господарського кодексу України відмовити у стягненні штрафних санкцій.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Однак, відповідач не обґрунтував поважності причин несвоєчасної оплати, допустив значне прострочення і сплатив основний боргу лише після звернення позивача до суду. Нарахований позивачем розмір санкцій узгоджений сторонами Договору та передбачений чинним законодавством. Крім того, суд враховує, що заявлені до стягнення санкції нараховані за період фактичного прострочення до 30.09.2014 року, в той час, як позов подано на початку грудня 2014 року, тобто за період, менший ніж позивач мав право нарахування. Також, чинним законодавством передбачено право суду зменшувати розмір неустойки, до якої не входять 3% річних та інфляційні.

З огляду на викладені обставини та заперечення позивача, суд не вбачає підстав для зменшення відповідальності відповідача за порушення термінів розрахунків за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 63 842 грн. штрафу, 43535,34 грн. пені, 7681,53 грн. інфляційних та 5614,64 грн. 3% річних.

Оскільки відповідач сплатив суму боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 638 425 грн., тому відповідно до п. 1 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, код 34964482) 63 842 грн. штрафу, 43535,34 грн. пені, 7681,53 грн. інфляційних, 5614,64 грн. 3% річних та 15181,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 638 425 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.02.2015 р.