Постанова

від 15.04.2015 по справі 911/5288/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 911/5288/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Сенько А.В., дов. від 05.01.2015,

від відповідача Лук'янова І.Ю., дов. від 26.02.2015 №26-02/20,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015

(дата підписання - 10.02.2015)

у справі №911/5288/14 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент»

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

про стягнення 759098,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 759098,51 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 63842,00 грн штрафу, 43535,34 грн пені, 7681,53 грн інфляційних втрат, 5614,64 грн 3% річних та 15181,97 грн судового збору.

В частині стягнення 638425,00 грн основного боргу провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 скасувати в частині стягнення з відповідача сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідач сплатив суму боргу (хоч і після звернення позивача з позовом до суду), немає підстав для нарахування та стягнення сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, позивач не довів, що поніс збитки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 13.03.2015) позивачу - 24.03.2015 та відповідачу - 23.03.2015, долучені до матеріалів справи.

08.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 15.04.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 скасувати в частині стягнення з відповідача сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2014 між ТОВ "Клює Сервіс Менеджмент" (постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (покупець) укладено договір поставки зернових культур № 34-14-06 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, поставляли у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - продукція), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити продукцію (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору позивач зобов'язувався постачати відповідачеві продукцію протягом 2014 року узгодженими партіями, згідно відповідних додаткових угод, до закінчення строку дії договору.

Згідно п.п. 5.1,5.2 договору оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відстрочка платежу - протягом 10 банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця (відповідача) при умові наявності всіх документів, передбачених п.4.7 договору (ТТН, видаткової накладної, посвідчення про якість та податкової наклданої).

22.05.2014 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою було погоджено ціну, обсяг та період поставки партії кукурудзи подрібненої, а саме: обсяг поставки - 400 тонн; ціна за тонну - 2500, 00 грн; період поставки - з 22.05.2014 по 10.06.2014; місце поставки - Вінницька обл., м. Бершадь, вул. Чкалова, 1.

На виконання умов договору та у відповідності до додаткової угоди №1 позивачем в період з 22.05.2014 по 31.05.2014 було відвантажено відповідачу продукцію на суму 899425,00 грн за видатковими накладними: від 22.05.2014 №11 на суму 91900,00 грн, від 23.05.2014 №12 на суму 92250,00 грн, від 23.05.2014 №13 на суму 78550,00 грн, від 26.05.2014 №14 на суму 92350,00 грн, від 27.05.2014 №15 на суму 18625,00 грн, від 30.05.2014 №16 на суму 99075,00 грн, від 31.05.2014 №19 на суму 259050,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреностей, особи у графі «Отримав(ла)» та відтиском печатки відповідача.

Позивач вказує, що оскільки останню поставку було здійснено 31.05.2014, відповідач мав розрахуватись за всю продукцію до 16.06.2014.

28.05.2014 відповідач оплатив поставлену продукцію частково - на суму 261000,00 грн.

В результаті відсутності повної оплати, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача решти заборгованості в сумі 638425,00 грн.

Після звернення позивача з позовною заявою та під час розгляду справи у місцевому господарському суді, відповідач сплатив ще 638425,00 грн боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.12.2014 №9898 на суму 319226,00 грн та від 20.01.2015 №10477 на суму 319199,00 грн.

Враховуючи, що 638425,00 грн боргу сплачені відповідачем під час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.5 та 7.6 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань.

За односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з договору сторона несе відповідальність у вигляді відшкодування завданих цими діями збитків та зобов'язується одноразово сплатити штраф на користь іншої сторони у розмірі 10% від ціни поставки.

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач наводить розрахунок та проситься стягнути з відповідача 63842,00 грн 10% штрафу, 43535,34 грн пені за період з 16.06.2014 по 30.09.2014, 7681,53 грн інфляційних втрат за період з червня 2014 року по вересень 2014 року та 5614,64 грн 3% річних за період з 16.06.2014 по 30.09.2014.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції задовольнив його та визнав таким, що відповідає чинному законодавству, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем правомірно нараховано суму пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 638425,00 грн, оскільки пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних нараховувались за період, коли існувала вище вказана сума боргу. Сплата суми боргу поза межами періоду нарахування штрафних санкцій не тягне за собою відсутність підстав притягнення боржника до цивільної відповідальності.

Позивачем не було заявлено вимог про стягнення з відповідача сум збитків, тому обґрунтування апеляційної скарги в цій частині залишається без розгляду.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення частково - щодо стягнення з нього 120673,51 грн штрафних санкцій, він мав сплатити 1% від оскаржуваної суми - 1206,73 грн, однак сплатив судовий збір з повної суми предмета спору (759098,51 грн), тому суд апеляційної інстанції повертає відповідачу 6384,25 грн надлишково сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/5288/14 - без змін.

2. Повернути Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» з Державного бюджету України 6384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн 25 коп. надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення від 20.02.2015 №11558 на суму 7590,99 грн.

3. Матеріали справи №911/5288/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай