Постанова

від 04.12.2008 по справі 2а-260/2008

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2А-260/2008р

Справа № 2А-260/2008р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

4 грудня 2008 року                                  Южноукраїнський

міський суд Миколаївської області

у складі:   головуючого - судді Савіна О.І.

при секретарі - Сапоговій Т.В.,

 розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ  Миколаївської об­ласті справу в порядку

адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м.

Южноукраїнськ Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для

звернення до Адміністративного суду та стягнення недопла­ченої щомісячної

державної соціальної допомоги "Дітям війни" за 2006-2008 роки та її

подальшої щомісячної виплати,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008

року ОСОБА_1  звернувся до суду з

позовною заявою до Управління Пенсій­ного фонду України в м. Южноукраїнськ про

поновлення пропущеного строку для звернення до Адміністративного суду та

стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям

війни" за 2006-2008 роки та її подальшої щомісячної виплати.

Свої вимоги

позивач мотивує тим, що  відповідно до

ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону  з 1

січня 2006 року йому повинно було виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії

у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але протягом 2006-2007 років таке

підви­щення йому не виплачувалось взагалі, а у 2008 році виплачувалось у значно

меншому розмірі. Таку невиплату щомісячного підвищення до пенсії Управління

Пенсійного фонду України в м. Южноу­країнськ обґрунтовувало тим, що положеннями

Законів України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та "Про

Державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про

соціальний за­хист дітей війни" було зупинено. Вважає, що такі дії

Пенсійного Фонду України в м. Южноукра­їнськ є протиправними та такими,

"що суперечать Конституції та Законам України, оскільки рі­шенням

Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, вищезазначені

поло­ження Законів України "Про Державний бюджет на 2006-2007р.р."

визнані неконституційними. Про порушення своїх прав дізналася лише після

висвітлення зазначених подій засобами масової інформації у листопаді 2007 року.

Тому, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом

порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії Управління Пенсійного фон­ду

України в м. Южноукраїнськ неправомірними та. з урахуванням розмірів

мінімальної пенсії за віком, що існували протягом 2006-2008 років, згідно

Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування", стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй, як

дитині вій­ни, щомісячну грошову допомогу у вигляді підвищення до пенсії за

період з 1 січня 2006 року по вересень 2008 року включно в сумі 3602,70 грн.

В судове

засідання позивач не з'явився, однак направив письмову заяву, в якій свої  позовні вимоги  підтримав в повному обсязі та просить слухати

справу в його відсутність у зв'язку зі станом здоров'я.

Представник  Управління Пенсійного фо­нду України в м.

Южноукраїнськ Миколаївської області  до

суду не з'явився, направивши пись­мову заяву, в якій просить розглядати справу

у відсутність їх представника. В своїх письмових за­переченнях на позов  ОСОБА_1. Управління Пенсійного фонду України

в м. Южноукраїнськ позов не визнало посилаючись на те, що протягом 2006-2007

років, щомісячне підвищення до пен­сії дітям війни Управлінням Пенсійного фонду

України в м. Южноукраїнськ не нараховувалось і не виплачувалось  на підставі Законів України «Про Державний

бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,

якими дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було

зупинено. З 01.01.2008 року, на підставі Закону України "Про Державний

бюджет на 2008 рік" та Закону України "Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захис­ту", Управління Пенсійного фонду України в

м. Южноукраїнськ, нараховувало та виплачувало особам віднесеним до категорії

дітей війни, підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошо­вого утримання

чи соціальної допомоги, розміром 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність. Такий розрахунок було зроблено з погляду на те, що

Законом Украї­ни "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено

розміру пенсії за віком, з якої має обчис­люватися 30-ти відсоткове підвищення

до пенсії дітям війни, а норми Закону України "Про зага­льнообов'язкове

державне пенсійне страхування" щодо встановлення мінімального розміру

пенсії за віком, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, що

призначаються згідно з цим Законом. Крім того, пенсія за віком виплачується за

рахунок коштів Пенсійного фонду Украї­ни, які використовувати на інші цілі

забороняється цим же Законом. В той же час, Законом Украї­ни "Про

соціальний захист дітей війни" передбачається фінансування встановлених

ним держав­них соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету

України, до якого кошти Пенсій­ного фонду України не включаються. Вважає, що

підстав для поновлення пропущеного позивач­кою строку для звернення до суду за

захистом своїх прав немає та просить відмовити в задоволен­ні її позову.

Дослідивши матеріали справи,

враховуючи позиції сторін, суд вважає, що позовні вимоги Рогачова О.М.

підлягають  задоволенню в повному обсязі

з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,

що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

№2195-IV від 18 листопада 2004 року, позивач 

ОСОБА_1   має статус ди­тини

війни, що не заперечує й представник відповідача, а тому, згідно ч. З ст. 72

КАС України, ця обставина може не доказуватись перед судом.

Відповідно до ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», з 01 січня 2006 ро­ку, дітям війни пенсії

або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що

виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за

віком.

Однак, у 2006-2007 роках.

Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнськ, не виплачувало

позивачу, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,

підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В

своїх діях посилається на Закони України «Про державний бюджет України»

відповідних років, якими дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» було зупинено.

В той же час, погодитись з таким

посиланням представника відповідача неможна оскільки, зі змісту положень

Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про

Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як

плану фор­мування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет

регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно

встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема

і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не

можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встанов­люватися

інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів

Украї­ни.

Метою і особливістю Законів про

Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень

інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед

громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг,

компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті Законів про Державний бюджет

України мають буди дотримані принципи соціальної, правової держави,

верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені

пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення

права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки предмет Закону про

Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному

Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків,

пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Закона­ми України.

Саме з наведених вище підстав,

рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі N 1-29/2007 за

конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідно­сті

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої

статті 56, час­тини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,

12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,

111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа

про соціальні гарантії громадян) зазначене вище положення Закону України

"Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не

відповідає Конституції України -є неконституційним.

Таким чином, судом встановлено, що

позивач, який має статус «дитини війни», має право на щомісячне підвищення до

пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Визначаючи суму заборгованості

Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїн­ськ, суд виходить з

положень ч. З ст. 99 КАС України, яка передбачає, що для захисту прав, сво­бод

та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші

строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше,

обчислюються з дня, ко­ли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, судовому захисту, на

підставі ст. 257 ЦК України, підлягають права позивача на отримання щомісячної

грошової допомоги за 2006-2008 роки.

При цьому суд враховує положення

абзацу 8 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загально­обов'язкове державне

пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, оскільки виключно цим

Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Абзацом 1 ч. 1 ст. 28

цього Закону ви­значено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у

чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили праце­здатність, визначеного

законом. Частина 3 цієї ж статті встановлює, що мінімальний розмір пенсії за

віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується

виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, суд вважає

доводи представника відповідача про те, що порядок ви­значення розміру

мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загально­обов'язкове

державне пенсійне страхування", не може застосовуватися до визначення

розміру під­вищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни", безпідс­тавними, оскільки пенсію позивачу

вже призначено згідно з Законом України "Про загально­обов'язкове державне

пенсійне страхування", а ст. 6 передбачає не призначення нової, а підви­щення

раніше призначеної пенсії. З викладеного слідує, що абзац 1 ч. 1 ст. 28 та ч. З

ст. 28 Зако­ну України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" не конкурують між собою і для визначення підвищення пенсії,

передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" має застосовуватися абзац 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону.

Статтею 65 Закону України "Про

Державний бюджет на 2006 рік" для осіб, які втратили працездатність

затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі:

з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Статтею 62 Закону України "Про

Державний бюджет України на 2007 рік" для осіб, які втра­тили

працездатність затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на

місяць у розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 01 квітня 2007 року - 406 гривень,

з 01 жовтня 2007 року - 411 гривень та установлено, що для визначення

мінімального розміру пенсії за віком відповідно до аб­зацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону

України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" засто­совується

прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом

п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Таким чином, розмір мінімальної

пенсії за віком у період з 01 січня 2007 року по 01 квітня 2007 року складав

380 грн., з 01 квітня 2007 року по 01 жовтня 2007 року - 410 грн. 06 коп.

(406x1 %+406), а з 01 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. (411х1%+411).

Статтею 58 Закону України "Про

Державний бюджет на 2008 рік" для осіб, які втратили пра­цездатність

затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі:

з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1

жовтня - 498 гривень.

Таким чином, розмір підвищення

пенсії позивачу має становити :

у 2006 році:

 з 01 січня по 01 квітня - 105 грн. (350x30%),

з 01 квітня по 01 жовтня - 107.70

грн. (359x30%),

 з 01 жовтня по 01 січня наступного року -

109,80 грн. (366x30%);

у 2007 році:

з 01 січня по 01 квітня - 114,00

грн. (380.00x30%),

з 01 квітня по 01 жовтня - 123.02

грн. (410.06x30%),

з 01 жовтня по 01 січня насту­пного

року - 124,53 грн. (415,11x30%);

у 2008 році:

з 01 січня по 01 квітня - 141 грн.,

 з 01 квітня по 01 липня - 144, 30 грн.,

з 01 липня по 01 жовтня - 144.60

грн.

Оскільки, позивачу у 2008 році

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнськ виплачено підвищення до

пенсії розміром 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, то розмір недоплаченого підвищення до пенсії становитиме: з 01

січня по 01 квітня - 94 грн., з 01 квітня по 01 липня -96,20 грн., з 01 липня

по 01 жовтня - 96,40 грн.

Отже, загальна сума не отриманого

підвищення до пенсії, що підлягає стягненню з відпові­дача на користь позивачки

становить: за 2006 рік - 1290 гривень 60 копійок, за 2007 рік - 1453 гри­вні 71

копійка, за 2008 рік - 859 гривень 80 копійок, а всього - 3604 гривні 11

копійок.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України

"Про виконання рішень та застосування практики Європей­ського Суду з прав

людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист

прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї і

практику Євро­пейського Суду - як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1

до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно во­лодіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспі­льства

і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного

права". Розгля­даючи борги у сенсі поняття "власності", яке

міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише

власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у на­ціональному

законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як

"майнові права" і, таким чином, як "власність".

Виходячи з цього, при розгляді

справи "ОСОБА_2 проти України" (заява .4263134/00) Європейсь­кий суд

з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки

випла­чувати своїм робітникам із державного бюджету. Держава може вводити,

призупиняти чи закінчу­вати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в

законодавство, однак, якщо чинне право­ве положення передбачає виплату певних

надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не

можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними

(п. 23 рішення суду).

У зв'язку з цим, Європейський Суд

не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів -

закону України, відповідно якому встановлено надбавки з бюджету і які є

діючими, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік,

де положення остан­нього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex

specialis.

Крім того, суд не прийняв аргумент

Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не

можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань (п. 26 рішення суду).

Виходячи з наведеного, відмова

відповідача здійснити підвищення до пенсії позивача від­повідно до ст. 6 Закону

України "Про соціальний захист дітей війни" є незаконною, а вимоги

останньої такими, що підлягають повному задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС

України  стягненню з відповідача на

користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 9-12, 15, 158-163 Кодексу адміністративного судо­чинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 поновити пропущений строк

для звернення до Адмініс­тративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в м.

Южноукраїнськ Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для

звернення до Адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної

державної соціальної допомоги "Дітям війни" за 2006-2008 роки та її

подальшої щомісячної виплати - задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного

фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області щодо відмови у

здійсненні підвищення до пенсії особам, що мають статус "діти війни"

- неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської області виплатити ОСОБА_1  недоплачене як дитині війни підвищення до

пенсії за період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 року, розміром - 3604 (три

тисячі шістсот чоти­ри) гривні 11 копійок.

Зобов'язати Управління Пенсійного

фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської об­ласті в подальшому

здійснювати виплату ОСОБА_1  підвищення

до пен­сії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист

дітей війни" №2195-IV від 18.11.2004 року, у розмірі 30 % мінімальної

пенсії за віком, встановленої Законом України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, розмір якого з 01 жовтня

2008 року до наступного підвищення мінімальної пенсії за віком становить 149

гривень 40 копійок щомісячно.

Стягнути з Управління Пенсійного

фонду України в м. Южноукраїнськ Миколаївської об­ласті  на користь ОСОБА_1  державне мито 

розміром - 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанову може бути оскаржено до

апеляційного адміністративного суду Одеського апеля­ційного округу через

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом двадцяти днів з дня

подання заяви про її оскарження, що має бути поданою протягом десяти днів з дня

складання постанови у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку на подання заяви про її оскаржен­ня, у разі подання

цієї заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги на постано­ву,

а у разі подання апеляційної скарги - відразу після закінчення апеляційного

розгляду справи.

Постанову у повному обсязі складено 4 грудня 2008 року.

Суддя:                                                                                                                           О.І.

Савін