Постанова

від 09.02.2015 по справі 910/21106/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа№ 910/21106/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Любаренко Д.О., довіреність № б/н від 14.01.2013;

від відповідача - Шушняк Н.О., довіреність № 460 від 15.12.2014;

від третьої особи - Коростильова Володимира Борисовича - представник не прибув;

від третьої особи - ТОВ "АСБ "Щит" - Попеску М.В., довіреність № б/н від 01.12.2014,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "ЮС-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/21106/14 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом приватного підприємства "ЮС-Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Коростильова Володимира Борисовича та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "АСБ "Щит" про розірвання договору та стягнення 32 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЮСЦЕНТР" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс" про розірвання договору № 6/1 від 30.04.2014 та стягнення 32 000,00 грн.

Згодом, позивачем до суду першої інстанції подано заяву про заміну позивача приватного підприємства "ЮСЦЕНТР" (код 36885497) його правонаступником - приватним підприємством "ЮС-ЦЕНТР" (код 34601762).

Зазначена заява була задоволена судом першої інстанції та замінено позивача - приватне підприємство "ЮСЦЕНТР" (код 36885497) на його правонаступника - приватне підприємство "ЮС-ЦЕНТР" (код 34601762).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/21106/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що договір, який просить розірвати позивач вже є розірваним, оскільки відповідач надіславши позивачу повідомлення скористався своїм правом передбаченим договором на одностороннє його розірвання.

Враховуючи припинення зобов'язань за договором з червня 2014 року суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення 32 000,00 грн. заборгованості за охоронні послуги за період з червня по вересень 2014 року відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/21106/14 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на направлення відповідачем повідомлення про розірвання договору на адресу іншої юридичної особи, яка на час направлення повідомлення не була стороною договору, а саме - ПП "ЮС-ЦЕНТР" (правонаступник).

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 09.02.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи - ТОВ "АСБ "Щит" надав пояснення по суті спору.

Третя особа - Коростильов Володимир Борисович не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, Коростильов В.Б. був присутній у судовому засіданні 26.01.2015 та розписався про ознайомлення з датою та часом наступного судового засідання, призначеного на 09.02.2015.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліко-Житлосервіс", як замовником та приватним підприємством "ЮСЦЕНТР", як виконавцем (код за ЄДРПОУ 36885497), правонаступником якого є приватне підприємство "ЮС-ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 34601762) 30 квітня 2011 року укладено договір №6/1.

Згідно предмету даного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується забезпечити охорону і збереження майна на об'єкті замовника за адресою вул. Ломоносова, буд. 58 (Блок А) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа наступного місяця на підставі акта здачі-приймання послуг.

Пунктом п. 4.1 договору передбачено, що у випадку порушення замовником п. 2.2. цього Договору виконавець має право припинити охорону об'єкту через тридцять календарних днів після письмового повідомлення про це замовника.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір через тридцять календарних днів після письмового повідомлення про це виконавця (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору він автоматично вважається пролонгованим на наступний строк якщо жодна з сторін не виявила наміру припинити його дію.

Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його написання сторонами та діє до 31.11.2011р.

Відповідач 30.04.2014 року направив на юридичну адресу приватного підприємства "ЮСЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 36885497) лист №156 про розірвання договору №6/1 від 30.04.2011 року на підставі п. 4.2 договору, що підтверджується копією фіскального чеку (а.с. 65-66) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 67).

Отже, договір вважається розірваним у відповідності до положень п. 4.2 даного договору з червня 2014 року.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить розірвати договір №6/1 від 30.04.2011 року та стягнути з відповідача заборгованість за охоронні послуги за період з червня по вересень 2014 року, тобто за період після розірвання в односторонньому порядку даного договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім цього, статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вже зазначалось, п. 4.2 договору передбачено право замовника на розірвання в односторонньому порядку договору, письмово повідомивши про це виконавця.

Відповідач 30.04.2014 року направив на адресу місцезнаходження приватного підприємства "ЮСЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 36885497) лист №156 про розірвання договору №6/1 від 30.04.2011 року на підставі п. 4.2 договору, що підтверджується копією фіскального чеку (а.с. 65-66).

Зазначене повідомлення було отримано замовником, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 67).

Отже, договір вважається розірваним у відповідності до положень п. 4.2 даного договору з червня 2014 року.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного з червня 2014 року зобов'язання сторін за договором №6/1 від 30.04.2011 року є припиненими.

Тому, у зв'язку з тим, що договір було розірвано до подачі позову до суду, у задоволенні вимоги про його розірвання слід відмовити за необґрунтованістю, адже неможливо розірвати вже розірваний договір.

Доводи апелянта про направлення відповідачем повідомлення про розірвання договору на адресу юридичної особи, яка не є учасником даного спору, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

У повідомленні про розірвання договору від 30.04.2014 № 156 відповідачем було вказано особу отримувача - ПП "ЮС-ЦЕНТР" замість ПП "ЮСЦЕНТР", яке на той час було стороною договору.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу змісту листа, доказів його направлення та інших матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вказане повідомлення було направлено чинній на той час стороні договору - ПП "ЮСЦЕНТР", а найменування підприємства отримувача було вказано помилково через схожість назв та існування інших договорів також і з ним.

Так, в листі вказано адресу місцезнаходження ПП "ЮСЦЕНТР" - м. Київ, вул. Крейсера "Аврора", буд. 9, кв. 64, а також вказано код за ЄДРПОУ саме ПП "ЮСЦЕНТР" - 36885497.

В листі вказується про розірвання, зокрема і спірного договору №6/1 від 30.04.2011 року.

Саме між зазначеною юридичною особою - ПП "ЮСЦЕНТР" та відповідачем і було укладено договір №6/1 від 30.04.2011 року.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с. 16 ) місцезнаходженням цієї юридичної особи є м. Київ, вул. Крейсера "Аврора", буд. 9, кв. 64.

Також, місцезнаходження ПП "ЮСЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 36885497) за адресою: м. Київ, вул. Крейсера "Аврора", буд. 9, кв. 64 підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду спору в апеляційній інстанції.

Отже, відповідачем було направлено ПП "ЮСЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 36885497) повідомлення про розірвання договору за належною адресою.

З огляду на викладене, посилання апелянта на акт прийому-передачі документів від 21.05.2014, які помилково були отримані іншою юридичною особою - ПП "ЮС-ЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 34601762) є необґрунтованими та не підтверджують обставин неотримання належною особою - ПП "ЮСЦЕНТР" (код за ЄДРПОУ 36885497) повідомлення про розірвання договору.

Крім цього, зазначений акт надано позивачем вже на стадії апеляційного провадження без обґрунтування при цьому причин неможливості подання зазначеного доказу до суду першої інстанції.

Тому, за положеннями ст. 101 ГПК України апеляційний суд не праві приймати цей доказ для оцінки та встановлення на його підставі фактичних обставин справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку з отриманням замовником листа про розірвання договору, такий договір є розірваним та відповідно його не може бути розірвано ще й в судовому порядку.

Відповідач заявив про те, що починаючи з 01.06.2014 послуги від ПП "ЮСЦЕНТР" не отримував.

Позивач не спростував наведені заперечення відповідача та не довів надання послуг за договором.

Крім того, на додаткове підтвердження неможливості надання з червня 2014 року охоронних послуг приватним підприємством "ЮСЦЕНТР" через припинення дії договору №6/1 від 30.04.2011 року слід зазначити наступне.

Починаючи з 01.06.2014 року охоронні послуги на об'єктах, що обслуговує ТОВ "Ліко-Житлосервіс", в тому числі і на спірному, надає ТОВ "АСБ "ЩИТ". Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: договором від 28.05.2014 №2, актом приймання передачі об'єкту під охорону від 01.06.2014 та актами виконаних робіт за період з червня по вересень 2014.

Доводи позивача стосовно того, що вказаний договір укладено з порушенням законодавства, оскільки відповідач не є власником спірного майна та не мав права укладати договір, судом відхиляються.

Представник відповідача проти вказаних доводів заперечив, повідомивши, що ТОВ "Ліко-Житлосервіс" здійснює обслуговування автостоянки за адресою: м Київ, вул. Ломоносова, 58. На підтвердження вказаної обставини надано акт прийому-передачі підземної автостоянки від 01.09.2009, за яким ТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг", як власник, передав підземну автостоянку в обслуговування ТОВ "Ліко-Житлосервіс" - відповідачу у справі. При цьому, представник відповідача надав пояснення, що здійснюючи обслуговування автостоянки підприємство відповідача мало правомочності на укладення договору охорони, адже воно зобов'язане забезпечити схоронність об'єкту.

Слід зазначити, що первісним позивачем - ПП "ЮСЦЕНТР" договір на охорону паркінгу №6/1 від 30.04.2011, на підставі якого заявлено позов, також укладено з ТОВ "Ліко-Житлосервіс".

У будь-якому разі наведені доводи позивача не впливають на результат розгляду даного спору.

Так, вказаний договір від 28.05.2014 №2 з ТОВ "АСБ "ЩИТ" на час розгляду апеляційної скарги не визнано недійсним. Також, це питання не відноситься до предмету спору у даній справі та відповідно вказаний договір не може бути визнано судом недійсним при розгляді цієї справи в порядку ст. 83 ГПК.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач, окрім вимоги про розірвання договору, також просить суд стягнути з відповідача заборгованість за охоронні послуги за період з червня по вересень 2014 року, тобто за період після розірвання в односторонньому порядку даного договору.

Оскільки, договір №6/1 від 30.04.2011 року є розірваним з червня 2014 року, тому зобов'язання за вказаним договором, в тому числі, щодо надання позивачем послуг з охорони є припиненими також з червня 2014 року.

Враховуючи припинення зобов'язань за договором з червня 2014 року підстави для стягнення 32 000,00 грн. заборгованості за охоронні послуги за період з червня по вересень 2014 року відсутні.

Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами факту надання відповідачу послуг з охорони, а також прийняття відповідачем таких послуг у період з червня по вересень 2014 року.

За наведених обставин - направлення за місяць повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.06.2014, що передбачено договором; передачу об'єкту під охорону іншій юридичній особі 01.06.2014, у сукупності з ненаданням позивачем належних доказів здійснення послуг у спірний період, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "ЮС-Центр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/21106/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи № 910/21106/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко