Постанова

від 11.02.2015 по справі 908/3610/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" лютого 2015 р.                                                                         Справа № 908/3610/14   Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А.,  судді Лакізи В.В., при секретарі Катренко І.С. за участю представників сторін: від позивача – не з'явився; від відповідача – не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод» (вх.№101З/2), м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2014р. у справі № 908/3610/14   за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод», м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпромстрой», м. Запоріжжя, про стягнення заборгованості в розмірі 80374 грн. 86 коп., ВСТАНОВИЛА:           Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2014р. у справі             №908/3610/14 (суддя Алейникова Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кримський содовий завод», м. Красноперекопськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпромстрой», м Запоріжжя, про стягнення заборгованості у розмірі 80374,86грн. відмовлено. Рішення суду з посиланням на ст.ст. 509, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України мотивоване тим, що матеріалами справи та позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору від 24.02.2014р. №46000083446. Публічне акціонерне товариство «Кримський содовий завод» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2014р. у справі 908/3610/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Кримський содовий завод» задовольнити повністю; стягнути з ТОВ «Артпромстрой» на користь ПАТ «Кримський содовий завод»: суму попередньої оплати в розмірі 70578,25 грн., пеню за прострочення постачання товару у розмірі 5598,65 грн. та пеню за користування чужими коштами у розмірі 4197,96 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що в платіжних дорученнях у графі «призначення платежу» зазначено саме  договір №4600008346, а отже передоплата здійснювалась на підставі договору, а не на підставі рахунку-фактури. Відповідач свої зобов'язання здійснив частково, у зв'язку з чим відповідно до статті 693 ЦК України у нього виник обов'язок повернути суму здійсненої передоплати.   Сторони у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про  що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 15.01.2015р., а також повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні. Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою,  та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне. 24.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Кримський содовий завод» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпромстрой» (постачальником) укладений договір №4600008346, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нержавіючий металопрокат (надалі товар) по ціні та у кількості згідно  специфікації, на умовах, вказаних у цьому договорі (а.с.10-13).   У п.2.3 договору зазначено, що  сума договору становить 108025грн., у тому числі ПДВ 18004,17грн. Платежі по даному договору здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі. Покупець оплачує поставлений товар наступним чином: 70% передоплати згідно з підписаною специфікацією; 30% сплачуються по факту поставки товару на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару за фактично прийняту вагу. Після перерахування 70% попередньої оплати, у відповідності до 2.4 договору ціна на товар збільшенню не підлягає. Згідно із п.3.1 договору поставка товару здійснюється на протязі 7-ми календарних днів після отримання передоплати від покупця. Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань або порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку (штраф) 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. У випадку невиконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару у встановлені строки, сума попередньої оплати або сума по невиконаним зобов'язанням повертається на вимогу покупця на розрахунковий рахунок в семиденний строк. За прострочення повернення суми виникає відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.              В додатку до договору №4600008346 від 24.02.2014р. «специфікація №1»  сторони визначили найменування, кількість та ціну товару (а.с.14).   На виконання п. 2.4 договору від 24.02.2014р. №4600008346  ПАТ «Кримський содовий завод» сплачено 70 % вартості товару у розмірі 75617,51грн., про що свідчать платіжні доручення від 25.03.2014р. №62490 та від 28.03.2014р. №62750, у яких в графі «призначення платежу» зазначено «передоплата за поставлений н/ж металопрокат. Відповідно до договору №4600008346 від 24.02.2014р.»  (а.с.16-17). Листом від 03.04.2014р. ТОВ «Артпромстрой» просив ПАТ «Кримський содовий завод» доплатити 30% від суми договору, що становить 32407,50грн., та загалом складає 100% попередньої оплати (а.с.21).   ПАТ «Кримський содовий завод» листом від 08.04.2014р. повідомив відповідача, що оплата 30% буде здійснена у відповідності до п.2.4 умов договору, по факту поставки товару на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки (а.с.22). ТОВ «Артпромстрой» здійснило часткову поставку товару на загальну суму 37446,76грн., що підтверджується видатковою накладною від 25.04.2014р. №РН – 0000031 та не заперечується позивачем (а.с.20).   Після часткового отримання товару ПАТ «Кримський содовий завод», у відповідності до умов договору від 24.02.2014р.,  здійснив оплату ще 30% товару, що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2014р. №64120 (а.с.18). Відповідач у встановлений договором семиденний строк поставку товару не здійснив. 06.06.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення, на протязі двох днів, грошових коштів у сумі 70578,25грн. (а.с.25).  ТОВ «Артпромстрой» листом від 19.06.2014р. повідомило, що ним було здійснено передоплату за труби нержавіючі підприємству–виробнику та у зв'язку з суттєвою зміною цін він чекає на повернення передоплати виробником. Після її отримання буде здійснено повернення отриманої передоплати у розмірі 70578,25грн.  (а.с.26). Оскільки, за твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання з поставки товару за договором від 24.02.2014р. №4600008346  не виконав,  ПАТ «Кримський содовий завод» звернулось до господарського суду Запорізької  області з позовом про стягнення 70578,25грн. розміру авансового платежу, здійсненого за договором , 5598,65грн. пені за прострочення поставки товару та 4197,96грн. пені за користування чужими коштами (а.с.3-8). Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.11.2014р. у справі № 908/3610/14 з задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище.  (а.с.81-83). Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення частково з огляду на наступне. Предметом спору у даній справі є стягнення передоплати за договором від 24.02.2014р.№4600008346, неустойки за прострочення поставки товару та пені за прострочення повернення грошових коштів.   Спірні правовідносини сторін виникли з виконання договору від 24.02.2014р.№4600008346, який за своїм правовим змістом є договором поставки, і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України. Відповідно до частини 2 статті 2 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. За приписами частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний   передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Невиконання продавцем свого обов'язку своєчасно поставити товар у визначені строки є порушенням взятих на себе зобов'язань, що спричиняє правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до п.п.2.3,2.4 договору зазначено, що  сума договору становить 108025грн., у тому числі ПДВ 18004,17грн. Платежі по даному договору здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі. Покупець оплачує поставлений товар наступним чином: 70% передоплати згідно з  підписаною специфікацією; 30% сплачуються по факту поставки товару на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару за фактично прийняту вагу. Після перерахування 70% попередньої оплати, у відповідності до 2.4 договору ціна на товар збільшенню не підлягає. На виконання п. 2.4 договору від 24.02.2014р. №4600008346  ПАТ «Кримський содовий завод» перераховано на рахунок відповідача 75617,51грн., що становить 70% вартості товару, про що свідчать платіжні доручення від 25.03.2014р. №62490 та від 28.03.2014р. №62750, у яких в графі «призначення платежу» зазначено, «оплата за поставлений н/ж металопрокат. Відповідно до договору №4600008346 від 24.02.2014р.»   (а.с.16-17). Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем передоплати саме за договором від 24.02.2014р. №4600008346 у сумі 75617,51грн. Доказів, які б підтверджувати факт оплати товару на підставі рахунку-фактури №СФ-0000015 від 11.02.2014р., матеріали справи не містять, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що оплата була здійснена не на виконання умов зазначеного договору, а згідно рахунку-фактури. Однак, відповідач свої зобов'язання, визначені у п.3.1 договору поставки, виконав частково та поставив товар лише на суму 37446,76грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами спору. 12.05.2014р. за платіжним дорученням №64120 позивачем здійснено решту (30%) оплати у сумі 32407,50грн. з призначенням платежу – «оплата за поставлений н/ж металопрокат згідно з договором від 24.02.2014р. №4600008346» (а.с.18) За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти    господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 693ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Можливість обрання певного визначеного варіанту правової поведінки боржника є виключним правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.11.2011р.         Враховуючи можливість обрання позивачем способу захисту своїх порушених прав, який не може бути обмежений судом чи бажанням іншої сторони, позовні вимоги ПАТ «Кримський содовий завод» в частині стягнення здійсненої попередньої оплати за договором від 24.02.2014р. №46000008346 у сумі 70758,25грн. є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України). Як зазначалось вище, ТОВ «Артпромстрой» в порушення умов п.3.1 договору  від 24.02.2014р. не виконало прийняті на себе зобов'язання та не поставило товар, визначений у додатку №1 до договору від.24.02.2014р. «специфікація №1». Частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, України,суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.   Статтею 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. При цьому названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені. У частині 4 статті 231ГК України зазначено, що  у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Стаття 549 ЦК України визначає поняття штрафу на пені.  Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 статті 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо ж за умовами договору обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у частині 1 статті  549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки. Пунктом 6.1 договору від 24.02.2014р. передбачено, що  у випадку невиконання зобов'язань або порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку (штраф) 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України). Таким чином, сторони у договорі поставки погодили можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства та стягнення такого виду штрафних санкцій не є пенею у розумінні статті 549 ЦК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки, порушення якого відповідачем мало місце у спірних правовідносинах, не є грошовим зобов'язанням, а отже розмір такої неустойки встановлюється за домовленістю сторін. Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, не може бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, оскільки неустойка (визначена сторонами у договорі поставки від 24.02.2014р.) не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. За порушення ТОВ «Артпромстрой» прийнятих на себе зобов'язань кредитор просить стягнути з боржника неустойку за несвоєчасну поставку товару на суму 108025, 01грн. за період з 04.04.2014р. по 30.04.2014р. у сумі 2916,68грн. та за несвоєчасну поставку товару на суму 70578,25грн. за період з 30.04.2014р. по 06.06.2014р. на суму 2681.97грн.   Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У пункті 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на протязі 7-ми календарних днів після отримання передоплати. З матеріалів справи вбачається, що покупець зобов'язаний був здійснити попередню оплату у розмірі 70% від вартості товару, вказаній у специфікації. На виконання вимог п.2.4 договору від 24.02.2014р. позивач перерахував грошові кошти у розмірі 70% від вартості товару у сумі 75617,51грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.03.2014р. та від 28.03.2014р. Таким чином останнім днем поставки товару у відповідності до умов договору є 04.04.2014р., а отже нарахування неустойки здійснюється з наступного дня, а саме з 05.04.2014р., та до 06.06.2014р. (момент відмови ПАТ «Кримський содовий завод» від поставки товару та пред'явлення вимоги щодо повернення передоплати).    З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем період нарахування штрафних санкцій визначений без урахування вимог статті 253,254 ЦК України, що, відповідно, призвело до необґрунтованого його розрахунку, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період з 05.04.2014р. по 25.04.2014р. (часткова поставка товару) у сумі 2268,53грн. (108025,01грн .х0,1% х 21 дн. прострочення) та за період з 26.04.2014р. по 06.06.2014р. у сумі 2964,29грн. (70578,25х0,1х42дн.), загалом у розмірі 5232,82грн. В решті позову щодо стягнення неустойки за прострочення поставки товару слід відмовити. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2014р. ПАТ «Кримський содовий завод» звернувся до ТОВ «Артпромстрой» з вимогою повернути йому на розрахунковий рахунок суму отриманої передоплати у розмірі 70578,25грн. на протязі 2-х банківських днів  (а.с.25). Листом від 19.06.2014р. ТОВ «Артпромстрой» повідомило, що ним було здійснено передоплату за труби нержавіючі підприємству–виробнику та у зв'язку з суттєвою зміною цін він чекає на повернення передплати виробником. Після її отримання буде здійснено повернення отриманої передплати у розмірі 70578,25грн.  (а.с.26). З аналізу норм чинного законодавства та умов договору вбачається, що з моменту звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення суми здійсненої ним попередньої оплати, правовідносини між сторонами змінюються, а саме трансформуються в обов'язок відповідача сплатити позивачу грошову суму у розмірі 70578,25грн., тобто у грошове зобов'язання, невиконання якого допускає можливість стягнення пені у відповідності до вимог статті 549 ЦК України. Пунктом 6.2  договору від 24.02.2014р. передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань або порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю неустойку (штраф) 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. У випадку не виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару у вказаний строк, сума попередньої оплати, або сума по невиконаними зобов'язанням повертається на вимогу покупця на розрахунковий рахунок на протязі семи днів. За прострочення повернення суми виникає відповідальність, у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.    Тобто з урахуванням терміну поштового перебігу (3дні) семиденний термін, встановлений договором, з дня пред'явлення вимоги позивачем листом від 06.06.2014р. сплив 16.06.2014р. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що відповідачем несвоєчасно виконано грошові зобов'язання щодо повернення здійсненої позивачем попередньої оплати за договором від 24.02.2014р. №460000834, у зв'язку з чим позивачем  у відповідності до вимог пункту 6.2 договору правомірно нараховано пеню  за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 17.06.2014р. (початок прострочення платежу) до 15.09.2014р. (звернення позивача з позовом до суду). За таких обставин колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 17.06.2014р. по 15.09.2014р. у сумі 4049,84грн. є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення, в частині стягнення пені у розмірі 148,12грн. позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки дане нарахування здійснено з порушенням порядку нарахування, встановленого нормами чинного законодавства. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Кримський содовий завод” підлягає частковому задоволенню, рішення суду місцевого господарського суду від 26.11.2014р. у справі у справі №908/3610/14 слід скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артпромстрой"  (м. Запоріжжя, вул. Діагональна,7, офіс 21 код ЄДРПОУ 38146263) на користь Публічного акціонерного товариства “Кримський содовий завод” ( Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Проектна,1 код ЄДРПОУ 05444546) 70578,25грн. - суму попередньої оплати, 5232,82грн. неустойки, 4049,84грн. пені за період за період з 17.06.2014р. по 15.09.2014р.,  в решті  в задоволенні позову відмовити.     Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.49, ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,   судова колегія Харківського апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Кримський содовий завод” Республіка Крим, м. Красноперекопськ задовольнити частково. 2.Рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2014р. у справі №908/3610/14 скасувати та прийняти нове рішення. 3. Позов Публічного акціонерного товариства “Кримський содовий завод”, Республіка Крим,  м. Красноперекопськ задовольнити частково. 4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артпромстрой”  (м. Запоріжжя, вул. Діагональна,7, офіс 21 код ЄДРПОУ 38146263) на користь Публічного акціонерного товариства “Кримський содовий завод” (Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Проектна,1 код ЄДРПОУ 05444546) 70578,25грн. попередньої оплати, 5232,82грн. неустойки, 4049,84грн. пені, 1815,10грн. судового збору за подання позовної заяви та 907,66грн.  судового збору за подання апеляційної скарги. 5. В решті у задоволенні позову відмовити. Доручити господарському суду Запорізької  області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України. Повний текст постанови складений 10.02.2015р.     Головуючий суддя                                                   Л.І. Бородіна                     Суддя                                                                            Р.А. Гетьман               Суддя                                                                             В.В. Лакіза