Постанова

від 11.02.2015 по справі 910/5503/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 910/5503/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Вільгельм А.Д.; від третьої особиМихайловського Р.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року у справі№ 910/5503/13 Господарського суду міста Києва за позовомДержавної архітектурно-будівельної інспекції України доПриватного підприємства "Компанія "Лізинг Експерт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Плюс" прознесення самочинно забудованої нежитлової будівлі за власний рахунок

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (надалі -позивач) звернулася до Приватного підприємства "Компанія "Лізинг Експерт" (надалі - ПП "Компанія "Лізинг Експерт", відповідач) з позовом про знесення самочинно збудованого закладу громадського харчування "Восточна веранда" на просп. Перемоги, 136 у Святошинському районі м. Києва за рахунок відповідача.

Відповідач позов не визнавав, стверджуючи, що він не здійснював (здійснює) будівництво на земельній ділянці за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 136.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року (судді: Марченко О.В. (головуючий), Васильченко Т.В., Дупляк О.М.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року (судді: Авдеєв П.В. (головуючий), Гончаров С.А., Куксов В.В.) відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) було здійснено заміну Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Плюс" (далі - ТОВ "Естейт Плюс", третя особа), яке було залучено до участі у справі судом апеляційної інстанції, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи щодо особи, яка є власником та замовником будівництва спірної будівлі, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, 13.04.2012 року на підставі направлення Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві провела позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: закладу громадського харчування "Восточная веранда" на просп. Перемоги, 136, у Святошинському районі м. Києва.

За результатами перевірки було встановлено факт експлуатації відповідачем самовільно збудованої будівлі закладу громадського харчування "Восточная веранда" ІІ категорії складності, який не прийнято в експлуатацію, що є порушенням ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", про що посадовою особою інспекції був складений акт відповідно до вимог, установлених Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року N 553.

19.04.2012 року заступник начальника інспекції І.Алєксєєнко видав директору ПП "Компанія "Лізинг Експерт" Опришку І.О. припис N б/н про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт), яким було заборонено з 20.04.2012 року експлуатувати заклад громадського харчування "Восточная веранда" на просп. Перемоги, 136, м. Києва до усунення виявлених правопорушень.

В подальшому, 21.05.2012 року посадовими особами інспекції знову проводилась перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва: закладу громадського харчування "Восточная веранда" на просп. Перемоги, 136, у Святошинському районі м. Києва. За результатами перевірки було встановлено, що відповідач продовжував експлуатацію закладу громадського харчування "Восточная веранда" на просп. Перемоги, 136 м. Києва; вимоги припису Інспекції від 19.04.2012 року про заборону експлуатації об'єкту, не прийнятого в експлуатацію, не виконав. У зв'язку з виявленими порушеннями позивач 22.05.2012 року видавав відповідні припис про виконання попереднього припису.

11.09.2012 року головний державний інспектор за результатами перевірки видав директору ПП "Компанія "Лізинг Експерт" Опришку І.О. новий припис про добровільне знесення самовільно збудованого об'єкта в строк до 19.10.2012 року.

У цей строк порушення усунуті не були, що підтверджено результатами перевірки, проведеної посадовими особами 31.10.2012 року, та відображено в акті перевірки.

Всі акти та приписи надсилалися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.

Задовольняючи на підставі ч.ч. 1,7 ст. 376 ЦК України позов про зобов'язання відповідача знести заклад громадського харчування "Восточна веранда" на просп. Перемоги, 136 за власний рахунок, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний об'єкт вважається самочинним будівництвом, оскільки експлуатується відповідачем без введення в експлуатацію установленому законом порядку та без оформлення прав користування земельною ділянкою, що є істотним порушенням будівельних норм.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, на відміну від ч. 4 ст. 376 ЦК України, яка встановлює, що власником земельної ділянки може бути пред'явлений позов до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення, ч. 7 цієї ж статті визначає спеціальний порядок знесення самочинного будівництва за ініціативи органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і встановлює, що за позовом цих осіб самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню їх власними силами, але за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Стаття 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", норми якого є спеціальними у цих правовідносинах, також встановлює, що орган державного архітектурно-будівельного контролю подає до суду позов про знесення самочинно збудованого об'єкта з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво, і замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Органи державної влади, на відміну від осіб приватного права, відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, позивач, як орган державної влади, має право звертатися до суду лише в у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд не перевірив, чи правильно позивач обрав спосіб захисту, і, як наслідок, прийняв рішення, резолютивна частина якого не відповідає вимогам ч. 7 ст. 376 ЦК України та ч. 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Виходячи зі змісту ч. 7 ст. 376 ЦК України, для постановлення рішення про знесення самочинного будівництва має бути встановлена особа, яка будує чи збудувала такий об'єкт, яка має відповідати за позовом. У відзиві на позов відповідач стверджував, що він не є такою особою. Суди ці заперечення не перевірили та не спростували, у рішенні суду зазначили, що відповідач є "особою, яка експлуатувала збудований заклад без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку". В судових рішеннях відсутній обґрунтований висновок з посиланнями на докази та норми законодавства про те, що саме відповідач є особою, яка здійснила (здійснює) будівництво спірного об'єкту, так само відсутній висновок про те, що особа, яка експлуатує об'єкт, може вважатися особою, що здійснила (здійснює) будівництво об'єкту. Викладення у рішенні лише доводи та доказів позивача, на користь якого прийнято рішення, без зазначення мотивів, за якими суд відхилив доводи відповідача свідчить про порушення вимог ст. 4 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судом також було порушено норми ст. 27 ГПК України, оскільки не залучено до участі у справі власника (користувача) земельної ділянки, на якій збудований спірний об'єкт, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Крім того, задовольнивши позов, суд не визначив площу приміщення, яке підлягає знесенню. Разом з тим, зважаючи на те, що відповідно до наданих на вимогу суду матеріалів з БТІ та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою просп. Перемоги, 136 розташовано багато об'єктів нерухомості, які мають інших власників, встановлення обставин, які необхідні для ідентифікації спірного майна серед інших об'єктів, має істотне значення для правильного вирішення спору.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та здійснюючи повторний розгляд справи, суд апеляційної інстанції допустив ті ж самі порушення, що й суд першої інстанції. Крім того, апеляційний суд, залучивши до участі у справі ТОВ "Естейт Плюс" у порушення вимог ст.ст. 27, 86 ГПК України не мотивував як рішення може вплинути на права та обов'язки цієї особи. У випадку встановлення факту, що ТОВ "Естейт Плюс" є особою, якій належить спірне майно, що підлягає знесенню, суд мав залучити цю особу відповідачем у справі, оскільки в такому випадку приймається рішення про права та обов'язки цієї особи.

За таких обставин, судові рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими і відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передається на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з п. 3 ст. 111 9 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , п. 3 ст. 111 9 , ст.ст. 111 10 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Плюс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року у справі № 910/5503/13 скасувати.

Справу № 910/5503/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.