Постанова

від 10.02.2015 по справі 16/83-08-2341

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 16/83-08-2341

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської міської ради на ухвалувід 05.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Одеської області № 16/83-08-2341 за позовомПриватного підприємства "Латод" до 1.Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, 2.Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області; провизнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників: позивача - Бичковська А.В. відповідача 1 - відповідача 2 - скаржника -не з'явились не з'явились не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2008 у справі № 16/83-08-2341 (суддя Желєзна С.П.) задоволені позовні вимоги Приватного підприємства "Латод" (далі-позивач) до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (далі-відповідач-1) та Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі-відповідач-2) про визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано право власності Приватного підприємства "Латод" на земельну ділянку, площею 0,12га для будівництва та експлуатації магазину-бару за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Крижанівська сільська рада, вул. Висоцького 9-а. Зобов'язано Комінтернівську райдержадміністрацію Одеської області зареєструвати та видати Приватному підприємству "Латод" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва та експлуатації магазину-бару за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Крижанівська сільська рада, вул. Висоцького 9-а.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Одеська міська рада 27.11.2014 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Мишкіної М.А., суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.) повернено скаржникові на підставі ч. 2 ст. 93 ГПК України.

На зазначену ухвалу апеляційної інстанції Одеська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 22, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 4 2 , 93, 97, 104 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 9, 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що повернення апеляційним господарським судом скарги Одеської міської ради порушує визначене Конституцією України право на апеляційне оскарження незаконного, на його думку, рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2008, яке, за твердженням скаржника, безпосередньо стосується його прав та обов'язків, втім, було прийнято без залучення останнього до участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники скаржника, а також відповідачів у справі не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2015.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення .

Отже, за приписами вказаної норми подання державним органом або органом місцевого самоврядування апеляційної скарги після спливу річного терміну з дня оголошення оскаржуваного судового рішення виключає порушення та здійснення відповідного апеляційного провадження та є підставою для повернення апеляційної скарги - незалежно від поважності причин пропуску вказаного строку. Поновлення ж вказаним органам встановленого нормами ч. 1 ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження допускається лише у межах річного терміну з дня оголошення оскаржуваного судового рішення та здійснюється за наявності підстав для поновлення цього строку.

За приписами п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, а якщо апеляційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, то відповідний строк як присічний не може бути поновлено і у таких випадках повернення апеляційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 93 ГПК (а не пункту 4 частини першої статті 97 цього Кодексу). При цьому, господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки цим особам норми ГПК, до набрання чинності названим Законом, не передбачали право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Оскільки скаржник - Одеська міська рада є особою, яка не брала участі у справі і вважає, що господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, то право на апеляційне оскарження їй було надано нормою ст. 91 ГПК України (в редакції Закону №2453-17 від 07.07.2010), при цьому, присічний строк, визначений нормою ст. 93 ГПК України, встановлений лише з 15.01.2012 з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 №4176-VI, яким ч.2 ст.93 ГПК України була викладена в новій редакції із встановленням присічного річного строку для прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, тобто, якщо б апеляційна скарга була подана до цієї дати, то процесуальний строк міг би бути відновлений апеляційним господарським судом за наявності поважних причин його пропуску.

Втім, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, Одеською міською радою, яка є органом місцевого самоврядування, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2008 подана 27.11.2014, тобто після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, а також після закінчення річного строку з дня набрання чинності Законом України від 20.12.2011 №4176-VI.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом мало бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Отже, апеляційна скарга, подана особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, має містити виклад обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, про наявність конкретного правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Втім, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Одеська міськрада, посилаючись на постанову ВР України від 07.02.2002 №3064-Ш "Про зміну меж міста Одеси Одеської області", не підтвердила жодними документами і доказами тієї обставини, що на момент ухвалення Господарським судом Одеської області рішення від 02.07.2008 відбулось збільшення площі міста, з встановленням в натурі (на місцевості) меж міста Одеси, за рахунок спірної у даній справі земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції підтримує викладений в оскаржуваній ухвалі правомірний висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Одеської міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2008 у справі №16/83-08-2341.

Посилання скаржника на обмеження апеляційним господарським судом його конституційного права щодо апеляційного оскарження судового рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки наявність права на апеляційне оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, поданої з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом, адже, за змістом однієї із основоположних засад судочинства - принципу законності, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен неухильно додержуватись норм процесуального права. Так, статтею 6 Конституції України встановлено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, а, отже, підстави для скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ,111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 у справі Господарського суду Одеської області № 16/83-08-2341 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді: С.В.Бакуліна

А.Г.Полянський