Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/25726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/25726/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель»

До Республіканського вищого училища фізичної культури

Про стягнення 11 157,06 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ліснича М.С. представник за довіреністю № б/н від 18.12.14.

Від відповідача: Шевчук А.І. представник за довіреністю № 1 від 08.08.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Республіканського вищого училища фізичної культури (далі - відповідач) про стягнення 11 157,06 грн., а саме: 10 344,00 грн. - основного боргу та 813,06 грн. - пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору № 24-3/04 про закупівлю товарів за державні кошти від 24.04.14., позивач поставив та передав відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.14. порушено провадження у справі № 910/25726/14 та призначено її до розгляду на 09.12.14.

В судовому засіданні 09.12.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.01.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

13.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 13.01.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.01.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.15. (з врахуванням ухвали від 22.01.15.) на підставі ст.69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів, задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача на підставі ст. 38 ГПК України доказів та відкладено розгляд справи № 910/25726/14 на 03.02.15.

В судовому засіданні 03.02.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.02.15. відповідачем було подано письмові пояснення по справі та визнано позовні вимоги частково на суму основного боргу в розмірі 10 344,00 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/25726/14.

В судовому засіданні 03.02.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.14. між позивачем (далі - Учасник) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 24-3/04 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п. 1.1) Учасник зобов'язався у 2014 році поставити та передати у власність Замовника «Коренеплоди та бульби їстівні з високим умістом крохмалю та інуліну» (ДК 016-2010 - 01.13.5) (далі - Товар), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити Товар.

У Специфікації (додатку № 1 до Договору) контрагентами було погоджено, що на підставі Договору поставляється картопля відбірна вищого ґатунку фасована в кількості 1000,00 кг загальною вартістю 10 200,00 грн.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.2, п. 10.2 з моменту підписання сторонами і скріплення їх печатками (20.04.14.) і діє до 31.05.14., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.

Сума цього Договору становить 10 200,00 грн. в тому числі ПДВ 1 700,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.05.14. було внесено зміни до Договору та викладено п. 3.1 Договору в наступній редакції: «Сума цього Договору становить 14 425,00 грн. в тому числі ПДВ 2 404,17 грн.».

Крім того, зазначеною додатковою угодою було викладено в новій редакції Специфікацію (додаток № 1 до Договору).

Таким чином, у Специфікації (додатку № 1 до Договору) в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.05.14. до Договору, контрагентами було погоджено, що на підставі Договору поставляється картопля відбірна вищого ґатунку фасована в кількості 500,00 кг загальною вартістю 4 225,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору, розрахунки за поставлену партію Товару здійснюються в безготівковому порядку згідно видаткових накладних.

Згідно з п. 4.2 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником, після пред'явлення Учасником, оформлені належним чином (підписи, печатка тощо) рахунка на оплату Товару та видаткової накладної (далі - рахунок). До рахунка обов'язково додаються видаткові накладні.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем переданого за Договором товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 5.1 Договору позивач зобов'язався поставити (передати) Товар Замовнику впродовж двох робочих днів з моменту отримання від Замовника усної чи письмової заявки.

За умовами п. 5.2 Договору, позивач зобов'язався поставити Товар на склад Замовника за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4.

Товар вважається поставленим з моменту підписання замовником видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 5.5 Договору).

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товар у межах Договору поставлявся на підставі усних замовлень, що в повному обсязі узгоджується з умовами п. 5.1 Договору.

На підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 100 від 30.04.14. на суму 6 120,00 грн. та № 120 від 12.05.14. на суму 4 224,00 грн. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, поставив відповідачу Товар на загальну суму 10 344,00 грн.

При цьому, судом під час розгляду справи було оглянуто оригінал вказаних первинних бухгалтерських документів та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін та скріплено печатками (штампами) суб'єктів господарювання.

Наразі, усні твердження відповідача стосовно того, що представлені видаткові накладні не є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару та не свідчить про отримання Замовником Товару за Договором, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.12. Вищого господарського суду України зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У п. 1 Оглядового листа № 06/767/2013 від 29.04.13. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Тобто, з наведеного вбачається, що видаткова накладна, підписана представниками обох сторін, є належним підтвердженням вчинення господарської операції.

До того ж, судом також прийнято до уваги, що у відповідності до усних пояснень відповідача, товар за справи видатковими накладними: № 100 від 30.04.14. та № 120 від 12.05.14. приймався комірником та зав. їдальнею Республіканського вищого училища фізичної культури. Твердження відповідача про відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у осіб, які приймали товар, не є належним спростуванням факту поставки продукції та не нівелює доказової сили видаткової накладної. Аналогічну позицію наведено у постанові від 22.11.13. Вищого господарського суду України по справі № 22/84.

Як відзначалось судом, зазначені вище видаткові накладні скріплені штампом Республіканського вищого училища фізичної культури. При цьому, відповідно до п. 64 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, що затверджена Постановою № 1893 від 27.11.98. Кабінету Міністрів України, обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Облік печаток і штампів ведеться у журналі за формою 11 (додаток 11), бланків - у журналі за формою 12 (додаток 12) окремо за видами бланків. Видача бланків відповідальним за їх використання особам здійснюється під розписку у відповідних журналах.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються (п. 68 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, яку затверджено Постановою № 1893 від 27.11.98. Кабінету Міністрів України).

Згідно з п. 69 Інструкції у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства України передбачено, що відповідальність за печатки, штампи, фірмові бланки та їх використання несе саме суб'єкт господарювання, а також уповноважені ним особи.

Наразі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідальних осіб підприємства до органів внутрішніх справ з заявами про втрату штампу Республіканського вищого училища фізичної культури, його підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Замовника за Договором.

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів незаконного використання штампу Республіканського вищого училища фізичної культури, господарський суд дійшов висновку, що скріплення видаткових накладних за Договором штампом відповідача свідчить про прийняття Замовником Товару на суму 10 344,00 грн. (Аналогічні висновки наведено у постанові від 26.03.14. Вищого господарського суду України по справі № 6/233/09).

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що представлені позивачем видаткові накладні № 100 від 30.04.14. та № 120 від 12.05.14. є належним доказом поставки Товару за Договором.

Крім того, податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірними видатковими накладними за Договором наявні в матеріалах справи № 910/25726/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами п. 4.4 Договору сторонами погоджено, що оплата за Товар здійснюється в продовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що Учасник виконав умови п. 4.3. Договору. У випадку, якщо Учасник не виконав умови п. 4.2. Договору оплата за поставлений Товар здійснюється в продовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати надання Замовнику всіх належним чином оформлених документів згідно п. 4.2 Договору (п. 4.5 Договору).

Положеннями п. 5.1 Договору встановлено, що оплата Покупцем відповідної партії Товару по Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту виписки відповідної видаткової накладної (п. 5.2 Договору).

У відповідності до пояснень позивача, які відповідачем не спростовані, рахунок-фактуру № 100 від 30.04.14. та рахунок-фактуру № 120 від 12.05.14. було передано відповідачу разом з видатковими накладними.

Твердження відповідача про ненадходження на рахунки Республіканського вищого училища фізичної культури бюджетних коштів ніяким чином не свідчать про відсутність в нього обов'язку оплатити Товар з огляду на викладене далі.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність покупця і ніяким чином не нівелює обов'язку останнього виконати свої грошові зобов'язання за договором № 12-1/03 від 12.03.14.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 15.05.12. Верховного Суду України по справі № 11/446 та в рішенні від 18.10.05. Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України").

Крім того, відповідачем не подано суду доказів відсутності державного фінансування.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в Договорі порядок та строки оплати поставленого Товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання Замовнику Товару за Договором, господарський суд встановив, що строк оплати Товару, поставленого за видатковими накладними № 100 від 30.04.14. та № 120 від 12.05.14. на загальну суму 10 344,00 грн. настав.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розрахувався за поставлений за спірними видатковими накладними по Договору Товар.

Оскільки відповідач отримав Товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 10 344,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений та підлягає задоволенню повністю в розмірі 10 344,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 7.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 813,06 грн. - пені.

Відповідно до п. 7.4 Договору, за порушення умов Договору Замовником (окрім обставин зазначених в п. 7.2 Договору), останній сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданого Товару.

Положеннями п. 7.2 Договору сторонами погоджено, що Замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати за Договором у випадку затримки державного фінансування видатків.

Як відзначалось судом, відповідачем не подано суду доказів відсутності державного фінансування.

Разом з тим, доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 626,01 грн. пені. В іншій частині в розмірі 187,05 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунку пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м. Київ, вул. Матеюка, б.4; ідентифікаційний код 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (03137, м. Київ, вул. Генерала Потапова, б.1/5, офіс 56; ідентифікаційний код 37098607) 10 344 (десять тисяч триста сорок чотири) грн. 00 коп. - основного боргу, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 01 коп. - пені та 1 796 (одну тисячу сімсот дев'яносто шість) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко