Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/27513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/27513/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп»

про стягнення 34 254, 79 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Крилов А.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (далі -відповідач) про стягнення 34 254, 79 грн., з яких: 32 816, 00 - основна заборгованість, 1 384, 65 грн. - пеня та 324, 14 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був двічі повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» укладено договір поставки № ТД/МК-015, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у визначений даним договором строк відповідачу у власність товар. Найменування товару, його кількість, одиниці вимірювання обумовлюються сторонами в специфікаціях окремо на кожну поставку, специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його за встановленими сторонами цінами.

Фактична кількість поставленого товару фіксується у видаткових накладних.

Згідно п. 5.2. договору, відповідач перераховує передплату на поточний рахунок позивача в розмірі 50 % від вартості партії товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату партії товару.

Умовами п. 5.3 договору передбачено, що остаточна оплата в розмірі 50 % здійснюється відповідачем протягом 30 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, за прострочення платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення зобов'язань, за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми. Зобов'язання з оплати вважається виконаним з моменту списання грошових коштів з рахунку відповідача.

Даний договір укладений строк до 31.01.2014 р. і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 11.1 договору).

25.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» підписано специфікацію № 2 до договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

20.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» підписано специфікацію № 3 до договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 68 816, 00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 80 від 25.04.2014 р., видатковими накладними № 95 від 19.05.2014 р., № 100 від 21.05.2014 р. та рахунком на оплату № 140 від 20.06.2014 р., видатковими накладними № 157 від 21.07.2014 р., № 165 від 29.07.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 36 000, 00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (оплата по рахунку № 80 від 25.04.2014 р. - платіжними дорученнями № 936 від 29.04.2014 р., № 1571 від 20.08.2014 р. на суму 17 000, 00 грн. та на суму 2 000, 00 грн. відповідно, оплата по рахунку № 140 від 20.06.2014 р. - платіжне доручення № 1276 від 24.06.2014 р. на суму 17 000, 00 грн.), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 32 816, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 32 816, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 384, 65 грн. - пені та 324, 14 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 68 816, 00 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 816, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 384, 65 грн. - пені та 324, 14 грн. - 3 % річних.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 384, 00 грн. - пені та 324, 14 грн. - 3 % річних.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 45, 00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 827, 00 грн., однак сплатив - 1 872, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (03680, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б, кімната 08 ,ідентифікаційний код - 36149299), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, буд. 5, ідентифікаційний код - 38323370) 32 816 (тридцять дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 384 (одну тисячу триста вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - пені, 324 (триста двадцять чотири) грн. 14 коп. - 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МЕЛ КОМ» (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, буд. 5, ідентифікаційний код - 38323370) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.