Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/27513/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/27513/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Крилов А.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Воробйова В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р.

у справі № 910/27513/14 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп", м. Київ

про стягнення 34 254,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" про стягнення з відповідача на свою користь 34 254,79 грн., з яких 32 816,00 основна заборгованість, 1 384,65 грн. пеня та 324,14 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. у справі №910/27513/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "МЕЛ КОМ" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "МЕЛ КОМ" 32 816 грн. 00 коп. заборгованості, 1 384 грн. 00 коп. пені, 324 грн. 14 коп. 3% річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору, повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "МЕЛ КОМ" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 45 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, недоведені.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні надав заяву про припинення апеляційного провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, яка обґрунтована тим, що відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 32 816,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні проти припинення провадження у справі заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" укладено договір поставки № ТД/МК-015 (Договір)

Згідно умов Договору, позивач зобов'язався передати у визначений даним договором строк відповідачу у власність товар. Найменування товару, його кількість, одиниці вимірювання обумовлюються сторонами в специфікаціях окремо на кожну поставку, специфікація є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його за встановленими сторонами цінами.

Фактична кількість поставленого товару фіксується у видаткових накладних.

У відповідності до п. 5.2. Договору, відповідач перераховує передплату на поточний рахунок позивача в розмірі 50 % від вартості партії товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату партії товару.

У п. 5.3 Договору сторони передбачили, що остаточна оплата в розмірі 50 % здійснюється відповідачем протягом 30 банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання видаткової накладної (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, за прострочення платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення зобов'язань, за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми. Зобов'язання з оплати вважається виконаним з моменту списання грошових коштів з рахунку відповідача.

Даний договір укладений строк до 31.01.2014 р. і вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 11.1 договору).

25.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" підписано специфікацію № 2 до договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

20.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мел Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" підписано специфікацію № 3 до договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 68 816, 00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 80 від 25.04.2014 р., видатковими накладними № 95 від 19.05.2014 р., № 100 від 21.05.2014 р. та рахунком на оплату № 140 від 20.06.2014 р., видатковими накладними № 157 від 21.07.2014 р., № 165 від 29.07.2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 36 000, 00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (оплата по рахунку № 80 від 25.04.2014 р. - платіжними дорученнями № 936 від 29.04.2014 р., № 1571 від 20.08.2014 р. на суму 17 000, 00 грн. та на суму 2 000, 00 грн. відповідно, оплата по рахунку № 140 від 20.06.2014 р. - платіжне доручення № 1276 від 24.06.2014 р. на суму 17 000,00 грн.), в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 32 816, 00 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Так, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 68 816,00 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без зауважень.

Відповідач, в свою чергу, оплати поставленого товару на час розгляду справи в суді першої інстанції в повному обсязі не провів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду першої інстанції доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № ТД/МК-015 від 26.02.2014 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32 816, 00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції належним чином перевірено наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних та вірно встановлено, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 384, 00 грн. пені та 324,14 грн. 3 % річних.

До своєї заяви про припинення апеляційного провадження представник відповідача надав платіжні доручення, з яких вбачається, що відповідачем на користь позивача сплачено 32 816,00 грн. заборгованості.

Однак зазначене не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення або припинення апеляційного провадження.

Так, згідно роз'яснень, які викладені у п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями, частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

А тому, сплата суми заборгованості після прийняття рішення судом першої інстанції не є підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. у справі № 910/27513/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27513/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

П.В. Авдеєв