Постанова

від 06.02.2015 по справі 826/18995/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2015 року 08:25 № 826/18995/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс» (надалі - Позивач/ТОВ «Компанія Профікс») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №157426552201 від 13.11.2014 p.;

2. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №157526552201 від 13.11.2014 р.;

3. Судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки, що призвело до помилкових висновків, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), про причини неявки у судове засідання інформації не подавав, клопотання про перенесення дати судового розгляду не надходило. Водночас, подав письмове заперечення, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Поряд із цим, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Компанія Профікс»), який повідомив про порядок надання послуг та виконання умов укладених Позивачем договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст.128 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представника Позивача та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія Профікс» (код ЄДРОПУ 24575426) зареєстроване 25.10.1996 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 06.11.1996 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №325213 є комп'ютерне програмування.

Поряд із цим, у період з 15.09.2014 р. по 10.10.2014 р. на підставі направлень №1905/26-55-22-01, №1906/26-55-22-01, №850/26-55-17-02, №1908/26-55-22-03, №1903/26-55-22-06, №851/26-55-17-08 від 15.09.2014 р., письмового повідомлення №663/22-01 від 18.08.2014 р. та наказу №2429 від 15.08.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та ст.77 ПК України, Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія Профікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складений акт №959/26-55-22-01/24575426 від 16.10.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Профікс» (код ЄДРОПУ 24575426) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №959), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь пп.14.1.36 та пп.14.1.97 п.14.1 ст.14, абз.«д» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2013 р. на загальну суму 1 580 098,00 грн.;

ь ст.185, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 та п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ), що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 397 589,00 грн., т.ч.: за березень 2013 р. - на суму 8 842,00 грн.; за квітень 2013 р. - на суму 14 889,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 89 966,00 грн.; за червень 2013 р. - на суму 14 833,00 грн.; за вересень 2013 р. - на суму 67 064,00 грн.; за жовтень 2013 р. - на суму 44 465,00 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 72 841,00 грн.; за грудень 2013 р. - на суму 84 689,00 грн.;

ь пп.«г» та пп.«е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.171.2 ст.171, пп.«а» п.176.2 ст.176 та п.177.6 ст.177 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 1 133,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №959 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.11.2014 р., а саме:

ь за формою «Р» №157526552201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 596 384,00 грн. (з яких 397 589,00 грн. - за основним платежем та 198 795,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «П» №157426552201, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 580 098,00 грн. за 2013 р.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Компанія Профікс» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивач здійснював господарські операції на підставі укладеного із ТОВ «Інвестенергія Нью» договору №ГС04-0213 від 25.02.2013 р. про надання консультаційних послуг (надалі - Договір консультаційних послуг), згідно із яким ТОВ «Інвестенергія Нью» (Постачальник) зобов'язується надати ТОВ «Компанія Профікс» (Покупцю) продукцію і послуги (розробка та модернізація прикладного програмного забезпечення, оптимізація поставок, розробка банківських систем; послуги по розробці «NPX»; розвиток автоматизованої банківської системи (АБС), систем багатоканального обслуговування та систем сховища даних, послуги по супроводженню).

На підтвердження виконання вимог укладеного Договору суду надані підписані сторонами протоколи замовлення Покупця та акти приймання-передачі наданих послуг з повним переліком виконаних ТОВ «Інвестенергія Нью» за період березень-грудень 2013 р. на загальну суму 4 498 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 749 800,00 грн.) (том І, а.с.173-196)

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки, які посвідчують факт здійснення ТОВ «Компанія Профікс» перерахування коштів за отримані від ТОВ «Інвестенергія Нью» послуги за вказаними вище актами приймання-передачі консультаційних послуг (том І, а.с.205-236).

Поряд із цим, з огляду на зміст Акту перевірки №959 Відповідачем було встановлено, що отримані від ТОВ «Інвестенергія Нью» послуги використовувались ТОВ «Компанія Профікс» (Виконавець) як для ведення власної господарської діяльності, так і для перепродажу для контрагентів-покупців (Замовники) на підставі укладених наступних Договорів про надання послуг, зокрема:

ь Договори про надання послуг з підключення та доступу до платіжної системи S.W.I.F.T., згідно із якими ТОВ «Компанія Профікс» (Сервіс Бюро/Виконавець) зобов'язується надати Користувачам/Замовникам послуги з підключення та доступу до платіжної системи S.W.I.F.T., а саме: із АТ «Брокбізнесбанк» - Договір №117ССБСАГ-0408 від 30.04.2008 р. (додаток №3, а.с.57-72); із ТОВ КБ «Експобанк» - Договір №119ССБ-0408 від 24.04.2008 р. (додаток №4, а.с.1-14); із ПАТ «Банк Золоті Ворота» - Договір №62ССБСАГ-1105 від 23.11.2005 р. (додаток №1, а.с.140-154); із ПАТ «Єврогазбанк» - Договір №135ССБ-1109 від 09.11.2009 р. (додаток №5, а.с.107-116); із ПАТ «Банк Форум» - Договір №168ССБ-0612 від 27.07.2012 р. (додаток №3, а.с.145-155); із ЗАТ «Терра Банк» - Договір №132ССБ-0609 від 21.08.2009 р. (додаток №4, а.с.184-200); із ПАТ «Фінростбанк» - Договір №147ССБ-1010 від 22.10.2010 р. (додаток №3, а.с.1-15); із ПАТ «Автокразбанк» (ПАТ «АКБ Банк») - Договір №145ССБ-0610 від 26.07.2010 р. (додаток №2, а.с.1-12); із ТОВ «КБ «Даніель» - Договір №107ССБ-0709 від 02.10.2007 р. (додаток №5, а.с.150-165);

ь Договори про надання послуг з інтеграції програмного забезпечення АБС, згідно із якими Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, надати Замовникам, а Замовники зобов'язуються прийняти та оплатити наступні послуги у сфері інформатизації: аналіз та проектування (етап-1), розроблення індивідуального програмного забезпечення (етап-2), тестові випробування та передача програмного забезпечення для промислової експлуатації (етап-3), послуги з технічної та консультаційної підтримки використання програмного забезпечення (етап-4), а саме: із АТ «Брокбізнесбанк» - Договір №49ОДД-0611 від 18.07.2011 р. (додаток №3, а.с.73-86); із ТОВ КБ «Експобанк» - Договір №10ГС-0105 від 25.07.2005 р. (додаток №4, а.с.92-147); із ПАТ «Креді Агріколь Банк» - Договір №08ТД-0811 від 10.11.2011 р. (додаток №1, а.с.1-35);

ь Субліцензійний договір, згідно із яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику субліцензії на продукт (програмне забезпечення електронних обчислювальних машин (комп'ютерів)) у встановлених цим Договором межах, а Замовник набуває субліцензії, здійснюючи їх оплату на умовах даного Договору, а саме: із ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - Договір №BSS-002/S-Ret.U від 03.05.2012 р. (додаток №2, а.с.162-190);

ь Договір про умови реалізації специфічних замовлень Замовника щодо розробки (створення) та модернізації програмного забезпечення, згідно із яким Виконавець зобов'язується надавати послуги з розроблення та постачання програмного забезпечення згідно з замовленнями Замовника, що використовується для автоматизації господарської діяльності Замовника, а також послуги з надання консультацій з питань інформатизації, а саме: із ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Договір №07ТД-0610 від 01.07.2011 р. (додаток №5, а.с.1-11);

ь Договори про надання послуг по підключенню і доступу до системи MoneyGram, згідно із якими ТОВ «Компанія Профікс» (Сервіс Бюро/Виконавець) зобов'язується надати Користувачам/Замовникам послуги з підключення та доступу до платіжної системи MoneyGram в порядку та на умовах, передбачених цими Договорами, а саме: із ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Договір №4МГСБ-0905 від 27.12.2005 р. (додаток №5, а.с.12-35); із ПАТ «Індустріально-Експортний Банк» ПАТ «Креді Агріколь Банк») - Договір №103МГСБ-0810 від 10.11.2010 р. (додаток №1, а.с.79-87); із ПАТ «Банк Форум» - Договір №65МГСБФ-0408 від 23.04.2008 р. (додаток №3, а.с.156-172);

ь Договори про надання послуг з програмно-технологічної підтримки програмного забезпечення для автоматизації банківської діяльності системи «NPX», згідно із якими Виконавець у порядку та на умовах, встановлених цими Договорами, надає Замовникам послуги у сфері інформатизації в частині програмного забезпечення для автоматизації банківської діяльності системи «NPX», а саме: із ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Договір №08ТД-0113-109 від 30.01.2013 р. (додаток №5, а.с.36-43);

ь Договори про надання послуг по супроводженню системи обліку господарських операцій, згідно із якими Виконавець зобов'язується якісно, в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, надавати послуги по забезпеченню програмної, технічної та консультаційної підтримки програмного комплексу в складі Системи бухгалтерського обліку господарських операцій «ProFIX/Suite» та Підсистеми «Облік ПДВ», «Банківська Операційна Система ProFIX TM /BANK», комп'ютерної програми «ProFIX/SSP» та Підсистеми «Розрахункова Палата Банку ProFIX TM /TELEBANK», а Замовники зобов'язуються прийняти та оплатити належним чином надані послуги, а саме: із АТ «Брокбізнесбанк» - Генеральний договір №28ГС-0309 від 30.04.2009 р. (додаток №3, а.с.87-136); із ПАТ «Сітібанк» - Генеральний договір №32ГС-0110 від 01.06.2010 р. (додаток №2, а.с.82-136); із ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Договір №116ВБС-1110 від 01.03.2012 р. (додаток №5, а.с.44-56); із ТОВ КБ «Експобанк» - Договір №02ССП-0613 від 03.07.2013 р. та №72РП-0807 від 19.11.2007 р. (додаток №4, а.с.80-91, 148-166); із ПАТ «Банк Золоті Ворота» - Договір №118ВБ-0911 від 19.10.2011 р. (додаток №1, а.с.117-139); із ПАТ «АКБ Банк» - Угода №18ВБ-1002 від 10.02.2003 р. (додаток №2, а.с.13-22);

ь Договори на розробку та ведення централізованого програмного комплексу для формування обов'язкової банківської звітності, згідно із якими Замовники доручають, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по розробці та веденню централізованого програмного комплексу для формування обов'язкової банківської звітності, для автоматизації операцій валютного контролю перед виконавчими органами України, а також надати послуги з технічної та технологічної підтримки, супроводженню після його передачі, а саме: із АТ «Каліон Банк України» (ПАТ «Креді Агріколь Банк») - Договір №5ТД-0609 від 27.08.2009 р., Договір №6ТД-1109 від 14.12.2009 р. (додаток №1, а.с.23-65, 66-78).

На підтвердження надання ТОВ «Компанія Профікс» контрагентам-покупцям послуг та робіт Позивачем надані суду акти приймання-передачі робіт (послуг) на загальну суму 2 113 266,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 352 211,00 грн.) за кожним із укладених Договорів про надання послуг, зокрема: АТ «Брокбізнесбанк» - на загальну суму 199 409,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 234,92 грн.) за квітень 2013 р. (додаток №3, а.с.140-142); ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - на загальну суму 262 226,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 43 704,44 грн.) за березень та вересень 2013 р. (додаток №2, а.с.191-193); ПАТ «Сітібанк» - на загальну суму 120 223,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 037,22 грн.) за травень 2013 р. (додаток №2, а.с.146-159); ПАТ КБ «Правекс-Банк» - на загальну суму 597 230,47 грн. (в т.ч. ПДВ - 99 538,41 грн.) за березень, квітень та червень 2013 р. (додаток №5, а.с.69-80); ТОВ КБ «Експобанк» - на загальну суму 211 264,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 210,72 грн.) за березень-червень, вересень-грудень 2013 р. (додаток №4, а.с.47-79); ПАТ «Креді Агріколь Банк» - на загальну суму 273 848,70 грн. (в т.ч. ПДВ - 45 641,45 грн.) за квітень, червень 2013 р. (додаток №1, а.с.103-110); ПАТ «Банк Золоті Ворота» - на загальну суму 30 140,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 023,36 грн.) за березень-червень 2013 р. (додаток №1, а.с.155-170); ПАТ «Єврогазбанк» - на загальну суму 65 593,77 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 932,32 грн.) за березень-червень 2013 р. (додаток №5, а.с.117-128); ПАТ «Банк Форум» - на загальну суму 102 731,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 122,11 грн.) за березень-червень, вересень-грудень 2013 р. (додаток №3, а.с.173-204); ЗАТ «Терра Банк» - на загальну суму 82 863,38 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 810,55 грн.) за березень-червень, жовтень-грудень 2013 р. (додаток №4, а.с.201-221); ПАТ «Фінростбанк» - на загальну суму 87 534,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 589,16 грн.) за березень-червень, вересень-грудень 2013 р. (додаток №3, а.с.16-31); ПАТ «АКБ Банк» - на загальну суму 77 494,91 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 915,82 грн.) за березень-червень, вересень-грудень 2013 р. (додаток №2, а.с.44-67); ТОВ «КБ «Даніель» - на загальну суму 2 702,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 450,41 грн.) за листопад 2013 р. (додаток №5, а.с.166-183).

При цьому, в матеріалах справи наявні банківські виписки, які свідчать про факт перерахування зазначеними вище контрагентами-покупцями коштів за отримані від ТОВ «Компанія Профікс» роботи та послуги за укладеними Договорами про надання послуг.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Компанія Профікс» встановлено відображення Позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних суму ПДВ розміром 749 800,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ТОВ «Інвестенергія Нью» податкових накладних (том І а.с.197-204).

Водночас, як вбачається з Акту перевірки №959, ТОВ «Компанія Профікс» у перевіряємому періоді задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму ПДВ у розмірі 352 211,00 грн. на підставі виписаних Позивачем податкових накладних наступним контрагентам-покупцям, а саме: АТ «Брокбізнесбанк» - на суму 33 234,92 грн. (додаток №3, а.с.137-139); ПАТ «Банк Кредит Дніпро» - на суму 43 704,44 грн. (додаток №2, а.с.194-196); ПАТ «Сітібанк» - на суму 20 037,22 грн. (додаток №2, а.с.137-145); ПАТ КБ «Правекс-Банк» - на суму 99 538,41 грн. (додаток №5, а.с.57-68); ПАТ «Креді Агріколь Банк» - на суму 45 641,45 грн. (додаток №1, а.с.95-102); ТОВ КБ «Експобанк» - на суму 35 210,72 грн. (додаток №4, а.с.15-46); ПАТ «Банк Золоті Ворота» - на суму 5 023,36 грн. (додаток №1, а.с.171-186); ПАТ «Єврогазбанк» - на суму 10 932,32 грн. (додаток №5, а.с.129-139); ПАТ «Банк Форум» - на суму 17 122,11 грн. (додаток №3, а.с.205-231); ЗАТ «Терра Банк» - на суму 13 810,55 грн. (додаток №4, а.с.222-235); ПАТ «Фінростбанк» - на суму 14 589,16 грн. (додаток №3, а.с.32-42); ПАТ «АКБ Банк» - на суму 12 915,82 грн. (додаток №2, а.с.23-43); ТОВ «КБ «Даніель» - на суму 450,41 грн. (додаток №5, а.с.184-192).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.156 та пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №959, за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Компанія Профікс» задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 10 011 383,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період Відповідачем встановлено їх завищення на суму 352 211,00 грн.

Водночас, Позивачем у перевіряємому періоді задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 14 737 124,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту податковим органом встановлено його завищення на суму 749 800,00 грн.

Згідно із зазначеним, за результатами перевірки податковим органом повноти нарахування ТОВ «Компанія Профікс» ПДВ (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Відповідачем встановлено його заниження на загальну суму 397 589,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_2, ТОВ «Компанія Профікс» є виробником програмної продукції та підприємством, що здійснює обслуговування встановленого власного програмного забезпечення й програмного забезпечення інших виробників, що підтверджується наданими Позивачем свідоцтвами Національного банку України про відповідність вимогам НБУ програмного забезпечення «Операційний день банку» та «Система «Клієнт-банк», посвідченнями Swift та Microsoft (том ІІ, а.с.2-4, 10, 14-16).

При цьому, суд приймає до уваги твердження представника Позивача та свідка ОСОБА_2 про те, що з метою досягнення цілей власної господарської діяльності у ТОВ «Компанія Профікс» виникає необхідність залучення субпідрядників, одним з яких є ТОВ «Інвестенергія Нью». Між тим, рішення щодо замовлення саме у ТОВ «Інвестенергія Нью» послуг і робіт та укладення із цим контрагентом Договору надання консультаційних послуг було прийняте Позивачем на підставі отриманої від вказаного контрагента пропозиції з інформацією про ціни на інформаційно-консультаційні послуги у сфері інформатизації від 18.01.2013 р. (том ІІ, а.с.45-46), в якій Постачальником був запропонований перелік комплексу інформаційно-консультаційних та інжинірингових послуг, супутніх впровадженню систем автоматизації банківської діяльності та складних інформаційних систем.

Так, відповідно до укладеного між ТОВ «Компанія Профікс» та ТОВ «Інвестенергія Нью» Договору надання консультаційних послуг Постачальником надавались Позивачу послуги та роботи щодо розробки, модернізації та супроводження прикладного програмного забезпечення, зокрема: розробка та супроводження банківських систем на платформах «NPX» та «Flexcube», розробка систем всіх багатоканальних зон обслуговування (інтернет-банкінг, колл-центр, касові рітейлові системи), розробка сховищ даних та інше.

Разом із тим, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, сторонами були підписані необхідні Протоколи замовлення та акти приймання-передачі наданих послуг із викладеним в них детальним і повним описом всіх виконаних робіт та наданих послуги, за які, в свою чергу, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних документів, були оплачені ТОВ «Компанія Профікс».

Таким чином, зазначене вище свідчить, що всі передбачені Договором надання консультаційних послуг роботи та послуги були фактично надані ТОВ «Інвестенергія Нью» та отримані Позивачем, при передачі яких були оформлені належним чином складені податкові накладні та акти приймання-передачі, що не спростовується податковим органом в Акті перевірки №959.

Поряд із цим, як і податковим органом так і судом встановлено, що отримані Позивачем від ТОВ «Інвестенергія Нью» послуги та роботи за укладеним між ними Договором надання консультаційних послуг використовувались ТОВ «Компанія Профікс» у перевіряємому періоді для ведення власної господарської діяльності, а також для перепродажу кінцевим Замовникам, а саме: АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель», про що свідчать наявні в матеріалах справи акти про надання послуг, замовлення, податкові накладні та платіжні документи.

Більше того, про реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом-постачальником та контрагентами-покупцями також посвідчують надані суду листи Замовників з рекомендаціями та підтвердженням співпраці із ТОВ «Компанія Профікс», які використовують програмне забезпечення Позивача «ProFIX/Suite» та Підсистеми «Облік ПДВ», «Банківська Операційна Система ProFIX TM /BANK», комп'ютерну програму «ProFIX/SSP» та Підсистему «Розрахункова Палата Банку ProFIX TM /TELEBANK», а також із підтвердженнями використання програмного забезпечення для автоматизації банківської діяльності системи «NPX», S.W.I.F.T. та отримання послуг з програмно-технологічної підтримки та супроводження.

Разом із тим, з огляду на зміст Акту перевірки №959 судом встановлено, що також не спростовується Відповідачем, під час здійснення податковим органом перевірки Позивачем надавались документи на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, а також інші документи, на підставі яких здійснювалось відображення ТОВ «Компанія Профікс» показників податкової звітності за перевіряємий період, а саме: договори купівлі-продажу з додатковими угодами, договори на виконання робіт та надання послуг, договори оренди, договори ЗЕД на отримання послуг, акти приймання-передачі послуг та товару, акти виконаних робіт, платіжні відомості, виписки банку, прибуткові та видаткові накладні, касові книги та видаткові ордери, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, декларації з ПДВ та податку на прибуток підприємств, трудові книжки працівників, договори на здійснення ремонтних робіт, акти вводу основних засобів в експлуатацію, відомості нарахування амортизації в податковому обліку, аналітичні та синтетичні дані бухгалтерського обліку.

При цьому, суд акцентує увагу на те, що як під час проведення Відповідачем перевірки, так і під час судового розгляду даної справи, за аналізом отриманих від ТОВ «Компанія Профікс» документів податковим органом, а також судом не встановлено відхилень при їх складенні, не встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту та витрат податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, надані Позивачем пояснення разом із їх документальним підтвердженням дають суду підстави для висновку про реальність здійснених ТОВ «Компанія Профікс» господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Інвестенергія Нью», АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель» у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №959 та письмових заперечень Відповідача, за результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного настання правових наслідків за спірними господарськими операціями ТОВ «Компанія Профікс» із його контрагентом-продавцем ТОВ «Інвестенергія Нью» та контрагентами-покупцями АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель», підставою для якого слугували отримані матеріали стосовно ТОВ «Інвестенергія Нью», що були використані при перевірці (зокрема: службова записка в.о. начальника СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №4072/26-55-07-03 від 01.09.2014 р.; висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області №147 від 28.03.2014 р.), в яких зазначено, що за результатами проведеного почеркознавчого дослідження ТОВ «Інвестенергія Нью» містить ознаки фіктивності.

Таким чином, за висновками Відповідача, у результаті порушення Позивачем приписів господарського та цивільного законодавства, Договори, укладені з фіктивним підприємством, мають протиправний характер. Правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Компанія Профікс», по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже,згідно із ч.2 ст.228 ЦК України, є нікчемними.

Згідно із цим, відповідно до обґрунтувань податкового органу, операції з ТОВ «Інвестенергія Нью» здійснювались Позивачем з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального характеру (факту виконання робіт Постачальником для Покупця), що вплинуло на завищення власного податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 749 800,00 грн. та на штучне формування податкових зобов'язань при подальшій реалізації ТОВ «Компанія Профікс» отриманих послуг (робіт) для Замовників таких послуг (робіт) АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель».

Проте, суд, оцінюючи доводи Відповідача про фіктивність укладених Позивачем з вказаними контрагентами Договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно із цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В той же час, Відповідачем не доведено безтоварності правочинів укладених Позивачем із ТОВ «Інвестенергія Нью» та АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель», як і не надано відповідного судового рішення, яким такі правочини визнано недійсними.

З огляду на положенням ст.228 Цивільного кодексу України податковий орган не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку, а тому висновки Відповідача про нікчемність укладених Позивачем правочинів, суд вважає безпідставними.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що листом ДПА України №20289/7/16-1617 від 29.09.2010 р. вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів. Аналогічна позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. №К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. №К 9991/14602/11.

Водночас, податковий орган прийшов до висновку про те, що рух активів за спірними господарськими операціями задекларований лише на папері, а тому у Позивача відсутні підстави для податкового обліку таких операцій, відтак, несплачена ТОВ «Компанія Профікс» сума ПДВ розміром 397 589,00 грн. внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Інвестенергія Нью» та податкових зобов'язань по операціях з подальшої їх реалізації до АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель» є дохідною частиною державного бюджету.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «Компанія Профікс».

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення як ТОВ «Інвестенергія Нью», так і АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних всі контрагенти Позивача були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Інвестенергія Нью», АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер, факти таких операцій оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені між ТОВ «Компанія Профікс» та ТОВ «Інвестенергія Нью», АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель» господарські операції з надання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №959 на відсутність реальності здійснення господарської операції за зазначеними вище Договорами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за рахунок ПДВ, а також не спростовує використання ТОВ «Компанія Профікс» отриманих від ТОВ «Інвестенергія Нью» робіт та послуг у власній господарській діяльності та з метою перепродажу їх кінцевим Замовникам.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №959 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Інвестенергія Нью», АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «Сітібанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», ПАТ «Креді Агріколь Банк», ТОВ КБ «Експобанк», ПАТ «Банк Золоті Ворота», ПАТ «Єврогазбанк», ПАТ «Банк Форум», ЗАТ «Терра Банк», ПАТ «Фінростбанк», ПАТ «АКБ Банк», ТОВ «КБ «Даніель», податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятого із зазначених підстав податкового повідомлення-рішення №157526552201 від 13.11.2014 р., яке, в свою чергу, підлягає скасуванню.

В той же час, суд не може погодитись із викладеним в Акту перевірки №959 висновком податкового органу щодо завищення ТОВ «Компанія Профікс» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2013 р. на загальну суму 1 580 098,00 грн. у зв'язку із неправомірним віднесенням Позивачем до складу витрат податкового обліку витрати, пов'язані з перерахуванням коштів за отримані від ПрАТ «Інком» послуги з оренди приміщення, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у 2012-2013 р. включено до складу витрат податкового обліку витрати, пов'язані з орендою приміщень на підставі укладеного із ПрАТ «Інком» (Орендодавець) договору оренди №УН-05/2012 від 30.12.2011 р. (надалі - Договір оренди), згідно із яким Орендодавець передає, а ТОВ «Компанія Профікс» (Орендар) приймає в оренду приміщення загальною площею 1 991,66 кв.м, яке розташоване у нежитловій будівлі (виробничо-офісний центр) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 (літера Б) (надалі - Приміщення). Щомісячна орендна плата за цим Договором становить 252 276,93 грн. (крім того ПДВ - 50 455,39 грн.).

На виконання вимог Договору оренди сторонами був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2012 р. (том І, а.с.105), згідно із яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду зазначене у Договорі Приміщення на 3 та 4 поверсі нежитлової будівлі, оснащені необхідним обладнанням.

Крім того, на підтвердження факту користування ТОВ «Компанія Профікс» у червні-грудні 2013 р. вказаним Приміщенням суду надані акти про користування предметом оренди згідно Договору оренди на загальну суму 1 765 938,51 грн. (крім того ПДВ) (том І, а.с.106-112).

При цьому, в матеріалах справи наявні банківські виписки, які посвідчують здійснення ТОВ «Компанія Профікс» витрат на перерахування коштів за користування орендованим у ПрАТ «Інком» Приміщенням (том І, а.с.143-160).

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №959, що підтверджується представником Позивача, у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 51 100 277,00 грн.

Проте, за результатом перевірки повноти визначення витрат Відповідачем встановлено, що ТОВ «Компанія Профікс» у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. неправомірно віднесено до складу витрат та відображено у декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 р. (надалі - Декларація за 2013 р.) суму витрат у розмірі 1 580 098,00 грн., пов'язану з перерахуванням коштів за отримані від ПрАТ «Інком» послуги з оренди Приміщення, що призвело до їх завищення на загальну суму 1 580 098,00 грн., як наслідок, Позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1 580 098,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Поряд із цим, відповідно до абз.«д» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

При цьому, відповідно до пп.14.1.97 п.14.1 ст.14 ПК України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові операції поділяються на, зокрема, оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Поряд із цим, з огляду на зміст Акту перевірки №959 судом встановлено, що відповідно до висновків податкового органу ТОВ «Компанія Профікс» протиправно декларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток (збитки) без отримання доходу (прибутку), оскільки витрати, пов'язані з орендою Приміщення, які відбувались у перевіряємому періоді у сумі 1 580 098,00 грн. Позивач повинен був відображати по дебету рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а у разу отримання доходу від ведення господарської діяльності в наступних звітних періодах, має право віднести їх до складу витрат податкового обліку наступних періодів.

В свою чергу, положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса, оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Натомість, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи, які також надавались під час проведення перевірки, посвідчують використання Позивачем орендованого у ПрАТ «Інком» Приміщення, починаючи з 2012 р. по сьогоднішній день, у власній господарській діяльності, а саме: документи про введення в експлуатацію основних засобів, що знаходяться у Приміщенні (акти про введення в експлуатацію основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, розпорядження) (том ІІ, а.с.55-98); Договір оренди та додатки до нього; Додаткові угоди до Договору оренди; акт приймання-передачі Приміщення; акти про користування Приміщенням; податкові накладні; платіжні документи. Крім того, як вбачається з Акту перевірки №959, податковому органу також надавались Позивачем додаткові документи, такі як: прибуткові накладні, договори на виконання робіт, договори на здійснення ремонтних робіт, акти ліквідації основних засобів, тощо.

При цьому, Відповідачем не спростовується, що всі надані при перевірці документи складені належним чином, як і не спростовується факт знаходження основної частини виробничих потужностей ТОВ «Компанія Профікс» у відповідному орендованому Приміщенні.

Таким чином, у зв'язку із здійсненням перерахувань Позивачем коштів за отримані від ПрАТ «Інком» послуги оренди, що підтверджено документально, суд вважає віднесення Позивачем витрат на утримання основних засобів на загальну суму 1 580 098,00 грн., пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до складу інших витрат податкового обліку правомірним, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків щодо завищення ТОВ «Компанія Профікс» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2013 р. на суму 1 580 098,00 грн., як наслідок, суд приходить до висновку, що прийняте із зазначених обставин податкове повідомлення-рішення №157426552201 від 13.11.2014 р. є протиправність та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн., решту суми (4 384,80 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №157426552201 від 13.11.2014 p., прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №157526552201 від 13.11.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Профікс» (код ЄДРПОУ 24575426, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 15) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України, направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків, направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/18995/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін