Постанова

від 27.01.2015 по справі 814/3857/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 січня 2015 року Справа № 814/3857/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ науково-виробничого об'єднання "Біологічні технології", вул. Московська, 46, кв. 20, м. Миколаїв, 54017

доГоловного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області, вул. Лазурна, 1, м. Миколаїв, 54058 провизнання дій неправомірними, За участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко В.В., Титовської Т.В.,

від відповідача: не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови йому у видачі висновку державної санепідекспертизи відповідності наявних приміщень вимогам санітарних норм та правил.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у листопаді 2014 року звернувся до відповідача з вимог проведення та отримання висновку державної санепідекспертизи щодо відповідності наявних приміщень вимогам санітарних норм та правил (далі по тексту санепідекспертиза), але всупереч закону Відповідач відмовив Позивачеві у наданні висновку, посилаючись на ненадання Позивачем будівельних документів та документів, підтверджуючих право власності на нерухомість, документів, які й не мав права витребовувати, оскільки це не передбачено чинним законодавством. Відповідач безпідставно вимагав надати право установчі документи на приміщення, та надавав оцінку порушенням норм ДБК при будівництві, що не входить до компетенції Відповідача. Вважає, що такі дії Відповідача є протиправними.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, де зазначив, що оскільки Позивачем був наданий не повний перелік необхідних документів, тому саме з цих підстав (через відсутність документів на нерухомість тощо) Відповідачем цілком правомірно відмовлено Позивачеві в отриманні висновку. В судове засідання представник відповідача не заявися, просив суд відкласти розгляд справи через відсутність юрисконсульта в штаті установи. Але, відсутність у штаті установи юрисконсульта не може бути визнано судом поважною причинною, оскільки установа не позбавлена права звертатися за правовою допомогою до фахівців у галузі права, оформлюючи їх повноваження належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання представника сторони без поважної причини не є перешкодою для розгляду справи.

В судовому засіданні представники Позивача надали пояснення та наполягали на задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази що містяться у справі, судом встановлено, що Позивач звернувся до Відповідача з заявою про видачу висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи щодо відповідності наявних у Позивача приміщень вимогам санітарних норм та правил (заява від 26.11.2014 р.) До заяви були надані наступні документи: Заява про проведення робіт для потреб санепідекспертизи, специфікація, технічний паспорт, договір оренди. (а. с 10)

Відповідач 03.12.2014 р. за вих. № 2378/0-3 листом повідомив що відмовляє Позивачеві у проведенні санепідекспертизи, а як наслідок у отриманні висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи через відсутність повного переліку документів, який зазначений у п. 10 «Інформаційної картки щодо висновку державної санітарно-епідемілогічної експертизи діючих об'єктів», затвердженої 21.01.2014 р. начальником Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у Миколаївській області та погодженої головою Миколаївської облдержадміністрації 23.02.2014 р.

Суд критично оцінює таку позицію Відповідача, оскільки нормативно-правовими актами, які передбачають та регламентують процедуру отримання такого висновку та встановлюють обсяг компетенції Держсанепідслужби, а саме: Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення» не передбачено подання такого переліку документів, який зазначений у Інформаційній картці. Також слід зазначити, що Інформаційна картка не є нормативно-правовим актом, а є лише внутрішнім документом інформаційного характеру, а відтак посилання Відповідача на Інформаційну картку як на правову підставу відмови у надання висновку та проведення експертизи взагалі (тобто на Рішення державного органу) з боку суб'єкта владних повноважень є неприпустимим.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Згідно зі ст. 10 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Приписами ст. 11 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначено, що державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики затверджені наказом МОЗ України 02.02.2011 р. № 49, зареєстровано в МЮ України 09.02.2011 р. за № 171/18909 (п. 2.3) передбачають, що медична практика провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензії та за наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним, епідеміологічним, гігієнічним нормам і правилам, протипожежним нормам і правилам.

Тимчасовим порядком проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи, затвердженим наказом МОЗ України № 247 від 09.10.2000 р., державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають діючі об'єкти (ст. 11 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»), якщо щодо них раніше не проводилася експертиза і власник об'єкта чи вповноважена ним особа не має діючого позитивного висновку на цей об'єкт. Діючим об'єктом експертизи вважається об'єкт експертизи, який вже використовується або функціонує.

Згідно п. 7 Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи заявник подає заяву та отримує направлення відповідного головного державного санітарного лікаря або його заступника.

Як вбачається в з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що після вивчення поданих Позивачем документів Відповідачем не було здійснено жодних дій передбачених Тимчасового порядку.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного рішення (відмови у наданні висновку) діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Головного управління Держсанепідслужби у Миколаївській області щодо відмови у наданні ТОВ НВО "Біологічні технології" висновку державної санепідекспертизи з підстав, викладених у листі від 03.12.2014 р. вих № 2378/0-3, протиправними.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому об'єднанню "Біологічні технології" (ідентифікаційний код 31706513) судовий збір у сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови

виготовлено та підписано суддею 30.01.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська