Ухвала

від 03.02.2015 по справі 816/4474/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р.Справа № 816/4474/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

за участю представників сторін: позивача - Лишевського І.І., відповідача - Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 816/4474/14

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Л-Транс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12 листопада 2014 року Приватне підприємство "Компанія "Л-Транс" (далі по тексту - позивач ПП "Компанія "Л-Транс") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005462201/2121 від 30.10.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі № 816/4474/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія "Л-Транс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0005462201/2121 від 30 жовтня 2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Компанія "Л-Транс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року по справі № 816/4474/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись на порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, п.198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, вказав на те, що на підставі акту перевірки позивача, яким встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2013 року - 31335,00 грн., винесено оскаржуване повідомлення-рішення. Стверджує про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД". А тому, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Компанія "Л-Транс" (код за ЄДРПОУ 38742599) зареєстроване 17.05.2013 року у Кременчуцькому міському управлінні юстиції за №15851020000008584. (а.с.73, том 1). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ від 18.05.2013 року за № 16031381953.

У період з 30.09.2014 року по 06.10.2014 року, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області Скрипченко А.М., проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Компанія "Л-Транс" (код за ЄДРПОУ 38742599) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 38475635) за період листопад 2013 року у зв'язку з отриманою інформацією про можливі порушення платником податків - ПП "Компанія "Л-Транс" податкового законодавства, за наслідками проведення перевірок ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" та надання пояснення без повного документального підтвердження на письмовий запит Кременчуцької ОДПІ №22960/10 від 15.09.2014 року.

За результатами перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт № 2387/16-03-22-01-08/38742599 від 10.10.2014 року (а.с.22-41, том 1).

Відповідно до висновків акту перерівки встановлено порушення п.198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся в сумі 31335,00 грн.: в т.ч. за листопад 2013 року - 31335,00 грн. Порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що Кременчуцькою ОДПІ було використано при проведенні перевірки акт Світловодської ОДПІ про результати зустрічної звірки від 10.07.2014 року №196/2200/38475635 щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" із платником податків ТОВ "Торговий дім "Ветек", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року, ТОВ "Готика ЛТД" за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року, Представництво "Сопрема Трейдінг ЛТД" за період з 01.12.2013 року по 28.02.2012 року, за висновком якого контролюючим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. (а.с.91-94,том 1).

Позивачем до Кременчуцької ОДПІ були подані заперечення №79 від 20.10.2014 року на акт перевірки (а.с.43-47,том 1).

За результатом розгляду заперечень поданих ПП "Компанія "Л-Транс", Кременчуцькою ОДПІ надано лист-відповідь за №26707/10 від 27.10.2014 року, яким заперечення ПП "Компанія "Л-Транс" були відхилені. (а.с.48-55, том 1)

30.10.2014 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005462201/2121, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Компанія "Л-Транс" за платежем податок на додану вартість в розмірі 39168,75 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 31335,00 грн. та за штрафними санкціями 7833,75 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеним договором поставки, а податковим органом не надано доказів того, що придбання товарів та послуг позивачем у ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" за вказаним договором не відбулось. Отже, зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 31335,00 грн. до складу податкового кредиту за листопад 2013 року по господарським операціям із ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення №0005462201/2121 від 30.10.2014 року прийнято Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД", та, як наслідок, заниження ПП "Компанія "Л-Транс" ПДВ в сумі 31335 грн. у зв`язку із порушенням вимог п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Вказані висновки зроблено відповідачем з посиланням на акт Світловодської ОДПІ про результати зустрічної звірки від 10.07.2014 року №196/2200/38475635 ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД". З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 31335 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД"

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" (постачальник) та ПП "Компанія "Л-Транс" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №33 від 01.10.2013 року. (а.с.10-12,том 1).

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, відповідно до умов цього Договору. Номенклатура, кількість, ціна Товару визначається сторонами за взаємною згодою на основі заявки Покупця й зазначається в специфікаціях та/або розрахункових документах (рахунках-фактурах), видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Місцем передачі товару є адреса зазначена Постачальником в товаротранспортній накладній згідно заявки Покупця. Оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку на умовах 100% передоплати, а в інших випадках оплата узгоджується відповідно до Додатків та додаткових угод до цього договору.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки нафтопродуктів №33 від 01.10.2013 року позивачем надано протокол розбіжностей від 01.10.2013 року до договору поставки нафтопродуктів №33 (а.с.13,том 1), сертифікат відповідності Серії ВВ за №UA1.163.0241763-12 з терміном дії з 27.12.2012 року по 26.11.2013 року (а.с.21, том 1), специфікацію на постачання товару в якій зазначена загальна кількість товару - 17,280 тон та загальна вартість товару - 188010,00 грн.(а.с.14,том 1), рахунок-фактура №СФ-22/11-3 від 22.11.2013 року на загальну суму 188010,00 грн., в тому числі ПДВ 31335,00 грн./а.с.15,том 1/, видаткову накладну №РН-22/11-3 від 22.11.2013 року на загальну суму 188010,00 грн, в тому числі ПДВ 31335,00 грн.(а.с.16,том 1) та акт №22/11-3 здачі - прийняття товару від 22.11.2013 року (а.с.17,том 1).

Для документального оформлення договору поставки нафтопродуктів №33 від 01.10.2013 року складено податкову накладну №70 від 22.11.2013 року на загальну суму 188010,00 грн., в тому числі ПДВ 31335,00 грн. (а.с.19,том 1).

Здійснення оплати по договору за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі на що надано до суду копію виписки від 27.11.2013 року, згідно якої слідує що позивач сплатив кошти у розмірі 188010,00 грн. (а.с.20, том 1).

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось ФОП ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00289 від 22.11.2013 року (а.с.18,том 1). Постачання товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою: м.Кременчук, вул.Чкалова, 186, де знаходяться склади позивача.

Зберігання палива дизельного підвищеної якості, поставленого від ТОВ «Екон Трейд» за видатковою накладною №РН-22/11-3 від 22.11.2013р., здійснювалось у відповідності до вимог законодавства за адресою м. Кременчук, вул. Чкалова, 186 (договір оренди №11 від 02.09.2013р.) у паливоцистерні напівпричіпі марка ППЦ, модель 20, номер шасі У69902200ХАА42014, що належить ПП «Компанія «Л-Транс» на праві власності згідно договору купівлі-продажу №1339 від 16.10.2013р., що підтверджується наданими позивачем до суду апеляційної інстанції документами: копія договору №11 від 02.09.2013р. на 2 арк. в 1 прим.; копія акту приймання передачі від 02.09.2013р. на 1 арк. в 1 прим.; копія договору купівлі-продажу №1339 від 16.10.2013р.; копія акту приймання-передачі по договору купівлі-продажу №1339 від 16.10.2013р.; копія видаткової накладної №713-414 від 19.10.2013р.; копія податкової накладної №414 від 19.10.2013р.; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ516840; копія довіреності № 2 від 22.01.2015р.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" договір містить основні типові положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписані постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, оприбуткування та використання придбаного товару (дизельного палива) у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.125-250, том1; 1-37, том 2).

Щодо посилань відповідача на акт №196/2200/38475635 від 10.07.2014 року про результати зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" із платником податків ТОВ "Торговий дім "Ветек", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року, ТОВ "Готика ЛТД" за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року, Представництво "Сопрема Трейдінг ЛТД" за період з 01.12.2013 року по 28.02.2012 року, яким встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та їм не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при розрахунку податкового кредиту за листопад 2013 року, правомірно враховано суму ПДВ у розмірі 31335,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "ЕКОН ТРЕЙД" реальність яких, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання нафтопродуктів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0005462201/2121 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 39168,75 грн., з яких 31335,00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем та 7833,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вказує на те, що податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, на надав належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 816/4474/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.