Постанова

від 04.02.2015 по справі 813/8718/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/3638/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Фостяка О.Я.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Сомо» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за його позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2013 року приватне підприємство «Сомо» (далі - ПП «Сомо») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ) від 16.10.2013 року:

№ 0000532200 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 580222,50 грн., з яких 464178,00 грн. за основним платежем та 116044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000642200 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 76791,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 813/8718/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено позивачем ПП «Сомо», яке у апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не було порушено норми п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит з ПДВ було сформовано у зв'язку із ввезенням на митну територію України товарів та сплатою податкових зобов'язань з ПДВ при такому ввезенні.

Апелянт зазначає, що підписи на видаткових накладних про отримання товару зі сторони контрагентів позивача здійснені керівниками цих підприємств, що можна встановити порівнявши їх з підписами на договорах.

Щодо відсутності довіреностей на отримання товару, то апелянт зазначає, що керівники підприємств особисто здійснювали приймання товару у ПП «Сомо», а тому довіреності на отримання товару у них не вимагались.

З приводу відсутності товарно-транспортних накладних, апелянт стверджує, що відвантаження товару здійснювалось зі складу позивача, транспортування товару здійснювалось контрагентами власним чи орендованим транспортом за власний рахунок, а тому товарно-транспортних накладних не повинно бути.

На думку апелянта, суд безпідставно надав перевагу опосередкованим доказам фактичного здійснення господарських операцій (довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні), при цьому не врахувавши прямих доказів фактичного здійснення господарських операцій, а саме: договорів, вантажно-митних декларацій, накладних на відвантаження товару, банківських виписок, якими підтверджується факт імпорту товару та подальшої його реалізації і отримання коштів за цей товар.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача обґрунтованість доводів апелянта заперечив, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Миколаївською МДПІ ДПС у Львівській області у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сомо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, валютного та іншого законодавства за вказаний період (акт № 22/22-00/37059809 від 03.07.2013 року) було встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.3, 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим занижено зобов'язання з ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 464809,00 грн.

На підставі вказаних висновків Миколаївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422200 від 10.07.2013 року.

За наслідками адміністративного оскарження, на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Львівській області № 10564/10/10-8005/594 від 16.09.2013 року Миколаївською ОДПІ 16.10.2013 року було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0000532200 та № 0000642200 на підставі висновку про безтоварність та нереальність укладених позивачем договорів з ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі» з поставки товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), ввезених на митну територію України.

При цьому суд зазначає, що позивачем з ТзОВ «БК Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі» укладались договори на поставку скла термічно полірованого (флоат-скла), прозорого, неармованого, незабарвленого, без покривних шарів, не обробленого іншим способом, листового), факт реальності придбання та ввезення якого на митну територію України ПП «Сомо» сторонами не оспорюється та матеріалами справи доведено.

На думку суду першої інстанції, для підтвердження реальності здійснених операцій між ПП «Сомо» та ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі» позивачу слід було би подати такі первинні документи, як товарно-транспортні накладні, акти про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акти приймання - передачі товару.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Миколаївської ОДПІ від 16.10.2013 року № 0000532200 та № 0000642200 немає.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сомо», результати якої оформлені актом № 22/22-00/37059809 від 03.07.2013 року, податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які оспорюються у рамках даної справи.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до відсутності, на думку податкового органу, у ПП «Сомо» документів, необхідних для підтвердження реального характеру господарських операції з ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з 189.1. ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього ж Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ж Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтвердженімитними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт ввезення позивачем на митну територію України товару, придбаного у нерезидента ТзОВ «Пілкінгтоп Польща», та сплати при ввезенні на митну територію України ПДВ підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями і не заперечується представником податкового органу у ході апеляційного розгляду, що підтверджує дотримання позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту у зв'язку із ввезенням на митну територію України товарів.

Щодо правовідносин ПП «Сомо» із контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі», суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Позивачем з ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» було укладено договір купівлі-продажу товарів № С-2 від 01.01.2013 року, на виконання якого підписано видаткові накладні та проведено оплату шляхом безготівкового розрахунку.

На підтвердження правовідносин із ТзОВ «Укрміксі» у позивача є договору купівлі-продажу товарів № С-1 від 01.01.2013 року та видаткові накладні. Оплата за договором проведена у формі безготівкового розрахунку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ТПК Груп» суду надано договір купівлі-продажу товарів № С-3 від 01.02.2013 року та видаткові накладні. Оплата проведена у формі безготівкового розрахунку.

Окрім того, позивачем з ТзОВ «БК Аструм» укладено договір купівлі-продажу товарів № С-4 від 01.03.2013 року та представлено видаткові накладні і докази проведення розрахунку у безготівковій формі.

На підтвердження правовідносин із ТзОВ «Континент Профі» позивачем представлено договір купівлі-продажу товарів № 15-04/13 від 15.04.2013 року, видаткова накладна та докази проведення безготівкового розрахунку.

Окрім того, ПП «Сомо» укладено договір поставки скла ТзОВ «Європа-Трейд Транс», на підтвердження чого надано податкову накладну № 13 від 29.03.2013 року на суму 72000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12000,00 грн. та відповідну їй видаткову накладну і документи у підтвердження проведення оплати у безготівковій формі.

При цьому податковий орган у акті перевірки № 22/22-00/37059809 від 03.07.2013 року дійшов висновку про те, що з огляду на відсутність у позивача документів про фактичне транспортування товару, проведення розвантажувально-навантажувальних робіт відбулося списання товару зі складу без фактичної реалізації покупцям ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі», що свідчить про використання його не у господарській діяльності.

Такі висновки відповідача, на переконання апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відсутність у позивача товарно-транспортних накладних за наявності документів, які підтверджують фактичну передачу товару (видаткова накладна) не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт здійснення послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Певні недоліки при оформленні видаткових накладних, на переконання апеляційного суду, не свідчать про їх недійсність чи відсутність з огляду на принцип переваги змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.

Таким чином, висновок податкового органу про списання ПП «Сомо» товарно-матеріальних цінностей зі складу без фактичної їх реалізації покупцям ТзОВ «Будівельна компанія Адена», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Європа Трейд Транс», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Континент Профі» ґрунтується на припущеннях і не може бути покладений в основу рішення суб'єкта владних повноважень.

Щодо встановлених розбіжностей у Системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Сомо» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 813/8718/13-а та прийняти нову, якою задовольнити позов приватного підприємства «Сомо».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 16 жовтня 2013 року № 0000532200 та № 0000642200.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Сомо» 2894 (дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 81 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 06 лютого 2015 року.