Постанова

від 06.02.2015 по справі 821/4767/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4767/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача -Лашевич В.С.,

представника відповідача - Юсіфова Н.Ч.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІКО"

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" (далі - позивач, ТОВ «ІВІКО» ) з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.08.2014 року № 0001002200 та №0001012200.

06.02.2015 р. у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою судом допущено процесуальне правонаступництво первинного відповідача Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області належним відповідачем - Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товарів та їх подальшої реалізації, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов та зазначив, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Івіко» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торгова фірма «Прайс» за серпень 2013 р. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. встановлено, що ТОВ «Івіко» мало взаємовідносини з придбання запасних частин та інших товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Торгова фірма «Прайс» на загальну суму 201838,72 грн. у т.ч. ПДВ 33639,81 грн. В порушення вимог пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «Івіко» віднесено до складу валових витрат придбання товару та формування податкового кредиту без мети реального настання правових наслідків від ТОВ «Торгова фірма «Прайс» серпень 2013 р. Вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними та такими, що винесені на підставі діючого законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" зареєстроване Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 12.10.2001 року №1499105000005477. Взято на податковий облік в Цюрупинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (голо пристанське відділення) 12.10.2001 р. за №4770.

У період з 01.07.2014 р. по 03.07.2014 р. контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Івіко" (код ЄДРПОУ 31653048) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торгова фірма «Прайс» (код ЄДРПОУ 38605027) за серпень 2013 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 08.07.2014 року №294/22/31653048 (далі - акт). (а.с. 9-26).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на суму 31958,00 грн.

- п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33640,00грн. (а.с. 26).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення фінансово - господарських операцій з задекларованим контрагентом - продавцем ТОВ ТФ «Прайс» в серпні 2013 р., з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2014 року № 0001012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 42050,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 33640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8410,00 грн. ( а.с.28).

Також, прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.08.2014 року №0001002200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 39948,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 31958,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7990,00 грн. ( а.с. 27).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями- рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ТОВ "ІВІКО" відсутні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ ТФ "Прайс" судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У серпні 2013 року позивачем придбано у ТОВ ТФ "Прайс" ТМЦ (зірочка, ступиця, диск, ніж та інше) на загальну суму 201838,72 у т.ч. ПДВ 33639,81 грн. На підтвердження здійснення операцій з придбання ТМЦ суду надані наступні докази, а саме: Акти приймання - передачі від 13.08.2013 р., 14.08.2013 р., 22.08.2013 р.,29.08.2013 р., 30.08.2013 р.; товарно - транспортні накладні №632 від 14.08.2013 р.,№643 від 22.08.2013 р.,№651 від 30.08.2013 р.; податкові накладні №164 від 13.08.2013 р. на загальну суму 3689,93 грн. у т.ч. ПДВ 614,99 грн., №205 від 14.08.2013 р. на загальну суму 56433,65 грн. у т.ч. ПДВ 9405,61 грн., №206 від 22.08.2013 р. на загальну суму 59341,57 грн. у т.ч. ПДВ 9890,26 грн., №207 від 29.08.2013 р. на загальну суму 45748,37 грн. у т.ч. ПДВ 7624,73 грн., №208 від 30.08.2013 р. на загальну суму 36625,30 грн. у т.ч. ПДВ 6104,22 грн. (а.с. 39-50).

Факт оплати підтверджується наданими суду копіями банківських виписок (а.с.147-148).

Суд зазначає, що для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Івіко» було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 03.09.2012 р. з ПАТ Управління механізації. (а.с.145-146). Предметом даного договору є те, що Орендодавець здає, а Орендатор приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення за адресою м. Херсон, вул.. Макарова , буд.44 строком на 1 рік.

Суд звертає увагу, що придбані позивачем ТМЦ були обліковані на склад за адресою м. Херсон, вул.. Макарова, буд. 44, що підтверджується картками складського обліку товару №8/2013 від 14.08.2013 р., №9/2013 від 22.08.2013 р., №10/2013 від 30.08.2013 р. (а.с.149-151).

Суд зазначає, що придбані у ТОВ ТФ "Прайс" ТМЦ (зірочка, ступиця, диск, ніж та інше) були реалізовані ТОВ «Єнисей - Юг», ПП «Торговий дім Агроальянс», ТОВ «Агротехмаркет», що підтверджується наданими суду документами, а саме: видатковими накладними №РН - 0000060 від 20.08.2013 р. на загальну суму 7000,00 грн. у т.ч. ПДВ 1166,66 грн., №РН - 0000063 від 22.08.2013 р. на загальну суму 4480,00 грн. у т.ч. ПДВ 746,67 грн., №РН - 0000065/1 від 29.08.2013 р. на загальну суму 6500,00 грн. у т.ч. ПДВ 1083,34 грн., №РН - 0000069 від 03.09.2013 р. на загальну суму 2556,50 грн. у т.ч. ПДВ 426,09 грн., №РН - 0000070 від 04.09.2013 р. на загальну суму 42000,00 грн. у т.ч. ПДВ 7000,00 грн., №РН - 0000057 від 15.08.2013 р. на загальну суму 3600,00 грн. у т.ч. ПДВ 600,00 грн., №РН - 0000078 від 30.08.2013 р. на загальну суму 47500,00 грн. у т.ч. ПДВ 7916,67 грн., №РН - 0000062 від 22.08.2013 р. на загальну суму 32247,20 грн. у т.ч. ПДВ 5374,54 грн., №РН - 0000061-1 від 22.08.2013 р. на загальну суму 15156,00 грн. у т.ч. ПДВ 2526,00 грн., №РН - 0000062-1 від 22.08.2013 р. на загальну суму 1500,00 грн. у т.ч. ПДВ 250,00 грн., №РН - 0000061 від 22.08.2013 р. на загальну суму 13885,21 грн. у т.ч. ПДВ 2314,20 грн., №РН - 0000054 від 14.08.2013 р. на загальну суму 448,00 грн. у т.ч. ПДВ 74,66 грн., №РН - 0000056 від 14.08.2013 р. на загальну суму 7539,46 грн. у т.ч. ПДВ 1256,58 грн., №РН - 0000052 від 14.08.2013 р. на загальну суму 16600,00 грн. у т.ч. ПДВ 2766,67 грн., №РН - 0000065 від 28.08.2013 р. на загальну суму 19960,00 грн. у т.ч. ПДВ 3326,67 грн., №РН - 0000050 від 14.08.2013 р. на загальну суму 8039,98 грн. у т.ч. ПДВ 1340,00 грн., №РН - 0000059 від 16.08.2013 р. на загальну суму 8932,00 грн. у т.ч. ПДВ 1488,67 грн., №РН - 0000065-2 від 29.08.2013 р. на загальну суму 1528,00 грн. у т.ч. ПДВ 254,66 грн., №РН - 0000063-1 від 22.08.2013 р. на загальну суму 10550,00 грн. у т.ч. ПДВ 1758,33 грн., Довіреність №0203 від 15.08.2013 р., №0213 від 21.08.2013 р., №0188 від 07.08.2013 р. №РН - 0000064 від 28.08.2013 р. на загальну суму 1419,14 грн. у т.ч. ПДВ 236,52 грн., №РН - 0000067 від 02.09.2013 р. на загальну суму 16650,00 грн. у т.ч. ПДВ 2775,00 грн., довіреність №0221 від 02.09.2013 р., №РН - 0000068 від 02.09.2013 р. на загальну суму 900,00 грн. у т.ч. ПДВ 150,00 грн., №РН - 0000072 від 09.09.2013 р. на загальну суму 29010,00 грн. у т.ч. ПДВ 4835,00 грн., довіреність №0228 від 09.09.2013 р.; актами приймання передачі від 30.08.2013 р., 22.08.2013 р., від 16.08.2013 р., від 09.09.2013 р., від 02.09.2013 р., від 02.09.2013 р., від 22.08.2013 р., 15.08.2013 р., від 14.08.2013 р., 28.08.2013 р., від 04.09.2013 р., 20.08.2013 р., 29.08.2013 р., 03.09.2013 р., (а.с.52-66, 157- 199 ).

Крім цього, економічне обґрунтування господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується Довідкою щодо обґрунтування економічної вигоди від продажу товару, який був придбаний ТОВ «Івіко» у ТОВ «ТФ Прайс». (а.с. 152-156).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг та використання їх у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував Акт перевірки від 01.11.2013 року № 2058/26-55-22-01/38605027 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ «Прайс» (код ЄДРПОУ 38605027) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за серпень 2013 р.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 33640,00грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо п. 198.1 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на суму 31958,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах із контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам із контрагентами, у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення 05.08.2014 року № 0001002200 та №0001012200, прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.08.2014р. №0001012200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" визначено грошове зобов'язання з податку на добавлену вартість в сумі 42050,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 33640,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 8410,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.08.2014р. №0001002200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39948,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 31958,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7990,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІКО" ( код ЄДРПОУ 31653048 ) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 лютого 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.1