Ухвала

від 11.02.2015 по справі 826/15263/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15263/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.09.2014 року № 0051281701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2014 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог законодавства про здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, отриманого від продажу частки в статутному капіталі, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 27.08.2014 року № 2072/17-2757719469.

Перевіркою встановлено, що декларування ОСОБА_3 в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік фактів отримання інвестиційного доходу від операцій з інвестиційними активами, а саме - від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Фармюніон», в сумі 1 771 800,00 грн. та понесення сум витрат за аналогічними операціями та на таку саму суму коштів. Разом з тим, перевіркою були підтвердженні лише витрати на придбання частки статутного фонду названого підприємства лише в сумі 1 021 800,00 грн. (згідно даних прибуткових касових ордерів підприємства про отримання готівкових коштів від ОСОБА_3 протягом 2009 і 2011 років). Натомість сума витрат у розмірі 750 000,00 грн. (придбання частки в статутному фонді товариства у фізичної особи ОСОБА_4) визнання такою, що документально не підтверджена платником податків (надані не всі документи, без наведення переліку документів, які мали бути подані платником податків для підтвердження факту понесення витрат від операцій з інвестиційними активами).

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № 0051281701, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 159 088,25 грн. (в т.ч. 127 270,60 грн. за основним платежем і 31 817,65 грн. за штрафними санкціями).

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

За пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пп. 163.1.1 і 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 розділу IV Податок на доходи фізичних осіб ПК України об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 розділу IV Кодексу.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (абз. 1 - 3 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 цього Кодексу)

При цьому пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Зокрема, в розумінні норми пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 вказано, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку врегульований спеціальними нормами ПК України - нормами п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу.

Згідно із пп. «а» 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України для цілей п. 170.2 цього Кодексу термін інвестиційний актив трактується як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно абз. 5 і 6 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Також придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Нормою пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

В силу норм пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у п. 170.2.4, 170.2.5 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Так, згідно п. 5.4 статуту ТОВ «Фармюніон», затвердженого 24 грудня 2007 року протоколом Загальних зборів учасників даного товариства за № 4 від 24.12.2007 року та зареєстрованого 27 грудня 2007 року в органі державної реєстрації, (в редакції 2007 року) статутний капітал цього Товариства складав 1 500 000,00 грн., що був розподілений між двома учасниками - громадянином Німеччини Гунтером Хейко (50 %) та ОСОБА_4 (50 %, що складало 750 000,00 грн.).

03 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Фармюніон», за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язувався передати позивачу свою частку в статутному капіталі зазначеного товариства номінальною вартістю 750 000,00 грн. та в розмірі 50% статутного капіталу товариства, а ОСОБА_3, в свою чергу, - прийняти та оплатити цю частку.

На підтвердження факту придбання у ОСОБА_4 корпоративних прав в сумі 750 000,00 грн. позивач надав суду копії наступних документів: договору купівлі-продажу (відступлення) частки від 03.12.2008р.; акта за № 1 від 03.12.2008р., оформленого сторонами за результатами проведення розрахунків за договору від 03.12.20085р. та передачі-прийняття частки в статутному капіталі ТОВ в розмірі 50% вартістю 750 000,00 грн.; розписки ОСОБА_4, виданої 03 грудня 2008 року на підтвердження факту отримання від ОСОБА_3 готівкових коштів в сумі 750 000,00 грн. в рахунок оплати відчуженої частки в статутному капіталі ТОВ "Фармюніон" (ідентифікаційний код 33945406) у відповідному розмірі.

В своїх письмових поясненнях від 27.10.2014р. та 30.10.2014 року, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_4 підтвердив вищенаведені обставини в повному обсязі та надав суду оригінал своєї нотаріально посвідченої заяви від 30.09.2014 року, в якій зазначено про виконання сторонами всіх умов договору від 03.12.2008 року (в т.ч. про отримання готівкових коштів від ОСОБА_3, в сумі 750 000,00 грн. в оплату відчужуваної частки в статному капіталі товариства).

Цього ж дня між учасниками ТОВ «Фармюніон» були погоджені питання щодо виходу зі складу учасників цього товариства громадянина ОСОБА_4 на підставі поданої ним нотаріально завіреної заяви від 03.12.2008 року і відступлення ним належної йому частки в статному фонді на користь ОСОБА_3, а саме - в розмірі 50 % статутного капіталу, що становить 750 000,00 грн.

Прийняти до складу учасників ТОВ «Фармюніон» ОСОБА_3 було вирішено з 10 грудня 2008 року. Вказані обставини зазначені в протоколі Загальних зборів Учасників ТОВ «Фармюніон» № 6 від 03.12.2008 року.

За даними статуту ТОВ «Фармюніон» в редакції 2008 року, затвердженого 03 грудня 2008 року протоколом Загальних зборів учасників даного товариства за № 6 від 03.12.2008 року та зареєстрованого 11 грудня 2008 року у відповідних державної реєстрації. Так, ОСОБА_3 увійшла до складу засновників ТОВ «Фармюніон», частка в статутному капіталі товариства, що належала позивачу на праві власності, складала 50 %, що дорівнювало 750 000,00 грн.

В 2009 році частка ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ "Фармюніон" збільшилась до суми 1 771 800,00 грн., що відображено в п. 5.4 статуту ТОВ "Фармюніон" в редакції 2009 року, затвердженого 19 січня 2009 року протоколом Загальних зборів Учасників даного Товариства за № 7 від 19.01.2009р., та зареєстрованого 02 лютого 2009 року в органі державної реєстрації, та підтверджується іншими матеріалами справи (а саме: копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів ТОВ "Фармюніон" за № 31 від 09.08.2011р., № 6 від

27.09.2009р., № 7 від 28.07.2009р., № 8 від 25.08.2009р., № 21 від 09.06.2011р., № 23 від 20.06.2011р., виданих ОСОБА_3 на загальну суму 1 021 800,000 грн.) Факт сплати позивачем готівкових коштів в сумі 1 021 800,000 грн. до каси підприємства в якості внесків до статутного фонду Товариства відповідачем в межах даного провадження не заперечується.

15 січня 2013 року згідно договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Фармюніон», посвідченого нотаріально та зареєстрованого в Реєстрі за № 53, продала свою частку в статутному капіталі названого товариства в розмірі 50 % номінальною вартістю 1 771 800,00 грн. за ціною 1 771 800,00 грн. на користь громадянина Німеччини ОСОБА_7.

Факт відчуження позивачем корпоративних прав в 2013 році на суму 1 771 800,00 грн. визнається відповідачем, а відомості про суми витрат і доходів, отриманих від придбання і продажу корпоративних прав у розмірі 1 771 800,00 грн. відображені у додатку 3 до декларації ОСОБА_3 про майновий стан і доходи за 2013 рік (вх. від 30.04.2014 року).

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, що зазначені вище документи складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених операцій. Натомість апелянтом не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про фальсифікацію первинних документів. Достовірність наведених в даних документах відомостей про господарські операції не спростовано.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що фактичні обставини щодо понесення позивачем витрат протягом 2008 - 2009 років при придбанні та отриманні доходу в 2013 році за результатами продажу ним корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Фармюніон» підтверджені матеріалами справи.

При цьому, оскільки позитивна різниця між доходом, отриманим ОСОБА_3 від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, то відповідно жодний інвестиційний прибуток у позивача не виникав.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 року по справі № К/800/26216/14, від 02.06.2014 року по справі № К/800/63529/13 та від 16.05.2013 року по справі № /800/14744/13.

Наведене свідчить про неправомірність доводів апелянта щодо отримання позивачем прибутку від операцій з інвестиційними активами (корпоративними правами) позивача в 2013 році.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.