Ухвала

від 04.02.2015 по справі 810/5566/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5566/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Логістіка» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Логістіка» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000531520 від 25.04.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки від 08.04.2014 року №31/10-04-15-20/38636301 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки, на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, визначених позивачем у податковій звітності, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 року №0000531520, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 5 453,75 грн.

Не погоджуючись оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні докази, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для виконання податкового обов'язку, а тому обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання є виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу на належний рахунок.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем у порядок, спосіб та строки, визначені податковим законодавством до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року, відповідно до яких позивач самостійно визначив суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оплату зазначених податкових зобов'язань позивач здійснив наступними платіжними дорученнями: від 30.10.2013 № 48 сума сплати 15 260,00 грн. призначення платежу - ПДВ за жовтень 2013 року; від 27.11.2013 № 80 сума сплати 10 000,00 грн., призначення платежу - ПДВ за жовтень 2013 року; від 24.12.2013 №125 сума сплати 25 250,00 грн., призначення платежу - ПДВ за листопад 2013 року; від 28.01.2013 №176 сума сплати 97 833,00 грн., призначення платежу - ПДВ за грудень 2013 року; від 25.02.2014 №236 сума сплати 22 350,00 грн., призначення платежу -ПДВ за січень 2014 року; від 19.03.2014 №272 сума сплати 38 900,00 грн., призначення платежу - ПДВ за лютий 2014 року (а.с.44-54).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, при здійсненні перерахування узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 15 260,00 грн. позивачем у платіжному дорученні від 30.10.2013 № 48 було невірно зазначено розрахунковий рахунок відповідача.

У зв'язку із виявленням даної помилки, 13.11.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою вих. №34 про перерахування помилково сплачених коштів у розмірі 15 260,00 грн. (платіжне доручення від 30.10.2013 №48) з рахунку №31114029700004 на рахунок №31112029700103 (а.с.55).

14.11.2013 Бориспільською ОДПІ підготовлено висновок №4470-20 про перерахування коштів у сумі 15 260,00 грн. на рахунок №31112029700103 для погашення податкового зобов'язання ТОВ «Ай Ті Логістіка» з платежу 14010100 - податок на додану вартість (а.с.90).

Зазначений висновок отриманий Бориспільським управлінням Державної казначейської служби України 18.11.2013, про що свідчить дата на штемпелі вхідної кореспонденції.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статтею 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункту 43.1 статті 43 ПК України.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пп. 43.4 та 43.5 статті 43 ПК України).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів зобов'язаний був до 25.11.2013 року здійснити перерахування коштів, які позивачем були помилково перераховані на інший розрахунковий рахунок на погашення самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, термін сплати по якому був до 01.12.1013.

Проте, як зазначено податковим органом, зарахування грошових коштів у сумі 15 260,00 грн. на рахунок №31112029700103 відбулось лише 01.04.2014 року, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки в даному випадку має негативні фінансові наслідки саме до останнього.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.