Постанова

від 06.02.2015 по справі 803/2452/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 року Справа № 803/2452/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання - Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Остапчука Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД (далі - ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 4 листопада 2014 року за №0011042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 33 135 грн., в тому числі за основним платежем на суму 22 090 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 045 грн.; від 4 листопада 2014 року №0011052201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 33 580 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму 22 387 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 193 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту від 21 жовтня 2014 року №8462/22.1/02760212 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД з питань здійснення фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Енергосталь» (далі - ПП «Енергосталь») за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий комплекс «Візіт» (далі - ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт») за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року». Перевіркою встановлено: порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» на загальну суму 22 387 грн., в тому числі за червень 2012 року - 3 443 грн., липень 2012 року - 4 788 грн., березень 2013 року - 1 354 грн., квітень 2013 року - 3 242 грн., травень 2013 року - 5 159 грн., червень 2013 року - 4 401 грн.; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 22 090 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року на 3 615 грн. та ІІІ квартал 2012 року на 5 027 грн., 2013 рік на 13 448 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, зазначає, що акти від 9 жовтня 2012 року №1131/226/34059958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енергосталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року та травень, червень 2012 року» та від 28 жовтня 2013 року №437/22-01/38432015 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень - липень 2013 року», якими встановлено порушення податкового законодавства ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У зв'язку з чим вважає, що податкові повідомлення-рішення від 4 листопада 2014 року за №0011042201 та №0011052201 винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у даній справі допущено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС).

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні пред'явленні позовні вимоги заперечив, мотивуючи тим, що враховуючи матеріали перевірки, документи, надані позивачем та матеріали зустрічних перевірок, які були використані Луцькою ОДПІ ГУ ДФС в ході перевірки, неможливо встановити фактичне здійснення операцій з придбання товару від ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт».

Посилається на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 листопада 2014 року за №0011042201 та №0011052201.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД 25 жовтня 1990 року зареєстроване як юридична особа, з 2 серпня 1994 року перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ ГУ ДФС, що підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10 вересня 2014 року.

Судом встановлено, що в період з 8 жовтня 2014 року по 14 жовтня 2014 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Енергосталь» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 21 жовтня 2014 року №8462/22.1/02760212.

Перевіркою встановлено: порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по взаємовідносинах з ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» на загальну суму 22 387 грн., в тому числі за червень 2012 року - 3 443 грн., липень 2012 року - 4 788 грн., березень 2013 року - 1 354 грн., квітень 2013 року - 3 242 грн., травень 2013 року - 5 159 грн., червень 2013 року - 4 401 грн.; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 22 090 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року на 3 615 грн. та ІІІ квартал 2012 року на 5 027 грн., 2013 рік на 13 448 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: від 4 листопада 2014 року за №0011042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 33 135 грн., в тому числі за основним платежем на суму 22 090 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 045 грн.; від 4 листопада 2014 року за №0011052201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 33 580 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем на суму 22 387 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 193 грн. 50 коп.

Висновки перевірки базуються на акті перевірки державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС) від 9 жовтня 2012 року №1131/226/34059958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енергосталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року та травень, червень 2012 року» та акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС від 28 жовтня 2013 року №437/22-01/38432015 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період травень - липень 2013 року», якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт». Відтак, податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарські операції по придбанню ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД товарно-матеріальних цінностей у ПП «Енергосталь» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 203 року та у ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2014 року не підтверджуються.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ ГУ ДФС, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 липня 2012 року між ПП «Енергосталь» (продавець) та ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу №30/7, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: підшипники по ціні та кількості згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Сума договору складає 600 000 грн. Поставка товару здійснюється перевізником за рахунок продавця. Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов договору від 3 липня 2012 року №30/07 ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД за період червень - липень 2012 року було придбало у ПП «Енергосталь» підшипників на суму 49 385 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 8 230 грн. 92 коп., що підтверджується податковими та видатковими накладними, накладною на повернення товару.

Позивачем проведено оплату придбаного товару в безготівковій формі в сумі 49 385 грн. 52 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Поставку товару здійснено відповідно до укладеного між ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД та товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі - ТзОВ «Делівері») договору на транспортно-експедиторські послуги від 21 листопада 2006 року №ЛЦ-1, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Крім того, як встановлено судом, за період березень - червень 2013 року ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» було поставлено ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД підшипників на суму 84 936 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 14 156 грн. 04 коп., що підтверджується податковими та видатковими накладними.

Оплата за придбаний від ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Поставку товару здійснено ТзОВ «Делівері» відповідно до договору на транспортно-експедиторські послуги від 21 листопада 2006 року №ЛЦ-1, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Придбаний ТзОВ ТД «Укрзахідпідшипник» ЛТД товар у ПП «Енергосталь» та ТзОВ «Промисловий комплекс «Візіт» реалізований на ТзОВ «Мінерал-Груп», ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», ПАТ «Волинь-цемент», ТзОВ «Агротехніка», ПрАТ «Кримський титан» філія «Іршанський ГЗК», ТДВ «Сокирянський машинобудівний завод», ВАТ «Жидачівський ЦПК», що підтверджується копіями накладних та укладених договорів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, тому позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка передбачає, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10, який зазначив, що «чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту». Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі ««БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (пункт 49) Європейський суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пунктах 50-51 згаданого рішення Європейського суду з прав людини зазначено: «Найпершою та найбільш важливою вимогою статті 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті від 21 жовтня 2014 року №8462/22.1/02760212 висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 листопада 2014 року за №0011042201 та №0011052201.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 4 листопада 2014 року за №0011042201 та №0011052201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Укрзахідпідшипник» ЛТД (43000, Волинська область, м. Луцьк, пр. Перемоги, 34/305, код ЄДРПОУ 02760212) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк