Рішення

від 10.02.2015 по справі 916/3217/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2015 р.Справа № 916/3217/14

За позовом Приватного підприємства „ТАЙФУН АЗС</a>"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар"

про стягнення 95872,50 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар"

до Приватного підприємства „ТАЙФУН АЗС</a>

про стягнення 612115,50 грн. та розірвання договору купівлі-продажу від 10.07.2013 року № 000021/Д

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Кутуза В.В. - довіреність ; Недяк А.В. - довіреність від 10.07.2014 р.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лакотош Д. В. - довіреність від 08.09.2014 р.

СУТЬ СПОРУ : Приватне підприємство „ТАЙФУН АЗС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар" (далі - відповідач) про стягнення 95872,50 грн. за договором купівлі-продажу №000021/Д від 10.07.2013 року, з яких: 75050,00 грн. боргу; 9340,37 грн. інфляційних; 3259,23грн. сплати 3% річних ; 7475,08 грн. штрафу та 798,10 грн. пені.

Відповідач позов не визнав про що зазначив у відзиві на позов від 10.10.2014 року.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом та заявою про зменшення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з ПП „ТАЙФУН АЗС" грошові кошти у розмірі 537065,50 грн. та розірвати, укладений між сторонами, договір купівлі-продажу від 10.07.2013 року № 000021/Д.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2014 року по справі призначалась судова експертизу підпису.

Позивач відзиву на зустрічний позов не надав, проте, у письмових поясненнях від 10.02.2015 року просить в задоволені зустрічного позову відмовити.

09.02.2015 року у судовому засіданні оголошувалась перерва.

В С Т А Н О В И В :

10.07.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 000021/Д.

Відповідно до предмету Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача нафтопродукти (товар), а відповідач прийняти його та оплатити, відповідно до умов Договору та додатковими угодами до нього.

При укладенні договору сторони встановили базисні умови, порядок та строки поставки. Так, поставка продукції здійснювалась партіями. На кожну партію поставленої продукції сторонами укладались специфікації, які є невід'ємними частинами договору, з зазначенням в ній найменування, асортимент, кількість, ціни та вартості поставки продукції, на вимогу Покупця при поставці товару. Відповідно до пункту 4.2. розділу 4 Договору, оплата товару повинна здійснюватись банківським переводом на розрахунковий рахунок Позивача.

В обґрунтування позову про стягнення з відповідача 95872,50 грн. позивач посилається на те, що в період з 12.07.2013 року по 04.03.2014 року ним було поставлено відповідачу товар, за який відповідач розраховуюся за не в повному обсязі.

Розмір заборгованості яку позивач просить стягнути з відповідача становить 75050 грн.

В якості доказів поставки товару та отримання його Відповідачем, Позивач посилається на видаткові накладі та довіреності на отримання товару, копії яких є в матеріалах справи.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України та умови договору позивачем також розраховано 9340,37 грн. - інфляційні; 3% річних - 3259,23 грн.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 7475,08 грн. штрафу та 798,10 грн. пені за не належне виконання грошових зобов'язань.

Відповідач позов не визнав, вказавши у відзиві на позов, що взагалі ніякого товару від позивача отримано не було, хоча авансові платежі в рахунок майбутніх поставок відповідачем здійснювались регулярно та належним чином.

Обґрунтовуючи зустрічний позов відповідач посилається на те, що ним здійснювались авансові платежі на розрахунковий рахунок позивача за нафтопродукти. Усі платежі були здійснені в рахунок погашення майбутніх поставок, відповідно до умов Договору.

За розрахунками відповідача загальна сума сплачених ним авансових платежів, за поставку товару становить 537065,50 грн. Оскільки, за твердженням відповідача, товар на вказану суму від позивача отримано не було, відповідач просить суд стягнути з позивача 537065,50 грн. та розірвати, укладений з позивачем договір купівлі-продажу від 10.07.2013 року № 000021/Д.

Позивач у письмових поясненнях вказує, що „довіреність на одержання цінностей є первинним документом, який підтверджує факт передачі товару або цінностей", а тому товар відповідачу було передано, на суму вказану в позові.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, а зустрічний позову задовольнити, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, 10 липня 2013 року між ПП „Тайфун АЗС" та ТОВ „Автостар" було укладено договір купівлі-продажу №000021/Д. Відповідно до предмету Договору, ПП „Тайфун АЗС" зобов'язалося передати у власність ТОВ „Автостар" нафтопродукти, а останній зобов'язувався прийняти його та оплатити відповідно до умов договору. При укладенні договору сторони встановили базисні умови, прядок та строки поставки, відтак поставка продукції повинна була здійснюватися партіями.

Як вказано в п.4.2. оплата товару здійснюється банківським перерахунком на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% передоплати, якщо інше не передбачено додатками.

Позивач зазначає, що поставив відповідачу товар, проте, відповідач розрахувався не повністю, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 75050,00 грн. перед позивачем.

В свою чергу, відповідач стверджує, що не отримував від позивача товар взагалі, однак, здійснив низьку авансових платежів на загальну суму 534065,60 грн.

Суд, керуючись принципом належності та допустимості доказів, зазначає.

Належним доказом поставки товару позивачем та отримання товару відповідачем по Договору купівлі-продажу № 000021/Д, укладеного між сторонами 10.07.2013 року, слід вважати належним чином оформлену видаткову накладу.

Проте, з 51 копії видаткових накладних, наданих позивачем до позову, суд встановив, що 44 з них не підписані з боку відповідача, тобто отримувача товару, а факт підписання 7-ми накладних уповноваженою особою ТОВ „Автостар" відповідачем не визнається.

За наслідками призначеної судом експертизи, встановлено, що підпис на видаткових накладних: № РН-0474 від 12.07.2013р.; № РН-0477 від 17.07.2013р.; № РН-0480 від 22.07.2013р.; № 0483 від 29.07.2013р.; № 0484 від 29.07.2013р.; № 0489 від 01.08.2013р.; № РН-0491 від 05.08.2013р. виконано не Брагіним С. Б. (директор Відповідача), а іншою особою.

Тобто, позивачем, у якості доказів поставки товару відповідачу, надано суду 44 накладні на загальну суму 457,115,05 грн. без жодного підпису та без печаток з боку відповідача та 7 накладних, які підписані не встановленою особою.

Суд враховує позицію викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 в якому зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем товару від позивача по Договору купівлі-продажу № 000021/Д.

Тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову Приватного підприємства „ТАЙФУН АЗС</a>" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар" про стягнення 75050,00 грн. боргу. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 9340,37 грн. - інфляційних; 3% річних - 3259,23 грн.; 7475,08 грн. штрафу та 798,10 грн. пені, як похідні від стягнення основного боргу.

Згідно з ст.693 п.2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 3 частини третьої вищевказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача, сплачених в якості попередньої плати грошових коштів в сумі 537065 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Стаття 651 ЦК України встановлює підстави для зміни або розірвання договору за рішенням суду, де зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач, не отримавши від позивача товару на виконання умов Договору купівлі-продажу, за який було сплачено авансом позбавлений тим, на що розраховував при укладанні Договору купівлі-продажу № 000021/Д від 10.07.2013 року, а тому - порушення умов договору з боку позивача було істотним, що є підставою для розірвання договору.

З огляду на наведене, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, зустрічний позов слід задовольнити у повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволені позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства „ТАЙФУН АЗС</a>" (код - 34943944, вул. Центральна, буд. 222, м. Іллічівськ, с. Бурляча Балка, Одеська обл., 68094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автостар" (код - 31040148, вул. Шевченка, буд. 7А, м. Іллічівськ, 68001): 537065 гривень 50 коп. боргу та 12242 гривень 31 коп. судового збору.

4. Розірвати договір купівлі-продажу від 10.07.2013 року № 000021/Д, укладений між Приватним підприємством „ТАЙФУН АЗС" (код - 34943944, вул. Центральна, буд. 222, м. Іллічівськ, с. Бурляча Балка, Одеська обл., 68094) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автостар" (код - 31040148, вул. Шевченка, буд. 7А, м. Іллічівськ, 68001).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 лютого 2015 р.

Суддя О.А. Демешин