Ухвала

від 11.02.2015 по справі 826/12641/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12641/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Топ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Топ» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000731530 від 11.03.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 16 вересня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2013 року за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Ніка Топ» у податковій звітності з податку на додану вартість ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт № 115/1-1530-36959081 (далі - Акт перевірки), яким встановлено завишення суми задекларованого податкового кредиту за липень 2012 року на суму у розмірі 2 820,15 грн.

11.03.2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000731530, яким у зв'язку з порушенням ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 820,15 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 705,01 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі договору № 8 від 26.06.2012 року з ТОВ «Еко-Преміум» (далі - Договір) у липні 2012 року поставлено відповідні канцелярські та господарчі товари (біндери, пластмасові лінійки, клей, мило рідке, олівці, папір, ручки, маркери тощо) на загальну суму у розмірі 16 920, 87 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 2 820,15 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач вказані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ у розмірі 2 820, 15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з відповідними відмітками.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завишення суми задекларованого податкового кредиту за липень 2012 року на суму у розмірі 2 820,15 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок отримання акту ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 13.11.2012 року № 5204/22-521/38013236 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еко-Преміум» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, в якому зазначено про незнаходженням посадових осіб ТОВ «Еко-Преміум» за адресою реєстрації, а також встановлено, що усі операції купівлі-продажу вказаного товариства не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Колегія суддів з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором між ТОВ «Ніка Топ» та ТОВ «Еко-Преміум» виконувались сторонами у повному обсязі.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

видатковими та податковими накладними, які підтверджують факт подальшої реалізації поставленого позивачу ТОВ «Еко-Преміум» товару, на користь третіх осіб; договором оренди від 03.10.2011 року № 63, актом прийому-передачі нежилого приміщення до нього, фотокартками такого приміщення, а також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, в тому числі наявність місця для зберігання, сортування тощо поставленого ТОВ «Еко-Преміум» товару та можливість транспортування такого товару, а саме, під час подальшої реалізації на користь третіх осіб.

Колегія суддів вважає правильним те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Дніпровському районі міста Києва від 13.11.2012 року № 5204/22-521/38013236 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Еко-Преміум», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-третє, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, незважаючи на вимогу суду відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд звертає увагу на те, що вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Еко-Преміум» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірного Договору інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 року у справі № К/9991/34364/12.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 2 820,15 грн., віднесена ТОВ «Ніка Топ» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 1379.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Еко-Преміум» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим винесене відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення № 0000731530 від 11.03.2013 року є безпідставним та незаконним, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.