Постанова

від 09.02.2015 по справі 906/1395/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 906/1395/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.2014 р. у справі №906/1395/14

за позовом прокурора Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Топорищенської сільської ради

до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол"

про стягнення 94792,46 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Содель В.Ф.,

відповідача - Ковальчук О.А.,

прокурора - Грицак А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Топорищенської сільської ради звернувся до місцевого господарського суду із позовом до підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" про стягнення 94792,46 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.12.2014 року (суддя Давидюк В.К.) в задоволенні позову відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що рішення Топорищенської сільської ради 19 сесії 5 скликання "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сіл Топорищенської сільської ради" від 23.12.2008 р. не було офіційно оприлюднено в друкованих засобах масової інформації, а тому враховуючи приписи ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати дане рішення таким, що набрало чинності. За таких обставин, суд вказав на відсутність законних підстав для прийняття Топорищенською сільською радою рішення від 20.01.2009р. щодо встановлення орендної плати за землю та внесення змін в договір оренди, укладений з відповідачем. З огляду на вказане, суд послався на доведеність законних підстав для затвердження нового розміру нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки та задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора Житомирської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задоволити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Апелянт зокрема вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що рішення Топорищенської сільської ради від 23.12.2008 р. оприлюднене і публічно обговорено громадськістю на загальних зборах мешканців, проведених 31.03.2009 року, на підтвердження чого надано 3 протоколи проведення указаних зборів у різних населених пунктах. Вважає, що судом неправомірно не прийнято до уваги положення ст. 6 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування України засобами масової інформації" та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині можливості оприлюднення документів в будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної територіальної громади.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що 15.06.2005 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування строком на 15 років земельну ділянку площею 0,2099 га, в тому числі сіножать 0,2099 га для будівництва автозаправної станції, яка знаходиться в межах села Комарівка Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (п.п.1,2,8).

Однією з істотних умов договору оренди, відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 2, 3 ст.21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як встановлено ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5, п. 9, п. 11 зазначеного договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі, у розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 42783,0 грн. ( 42783,0 х 0,10 = 4278,3 грн.).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК України).

Як слідує зі змісту п. 13 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Топорищенської сільської ради "Про затвердження документації з нормативної грошової оцінки земель сіл Топорищенської сільської ради" від 23.12.2008 року , з 01.01.2009 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель сільської ради, зокрема, с. Комарівка та яка підлягає використанню сільрадою, зокрема, для визначення земельного податку, орендної плати за землю.

Рішенням Топорищенської сільської ради від 20.01.2009 року "Про встановлення орендної плати за землю та внесення змін у договори оренди землі" у зв'язку з введенням в дію з 01.01.2009 року нових розмірів плати за землю для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до рішення Топорищенської сільської ради від 23.12.2008 року , для підприємства з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир - Петрол" (договір оренди землі від 15.06.2005р., зареєстрований у Вол.-Волинському райвідділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 15.06.2006р. за №040520600001) на 2009 рік було встановлено орендну плату за землю в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на положення ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", за якими рішення ради нормативно - правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації , надавши на підставі ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" вірну оцінку правовій природі рішенню Топорищенської сільської ради від 23.12.2008 року, як регуляторному акту та рішенню Топорищенської сільської ради від 20.01.2009 року, як нерегуляторному акту, дійшов цілком правильного висновку про те, що не будучи опублікованим у засобах масової інформації, вказаний регуляторний акт не набрав чинності, що узгоджується з ч. 2 ст. 57 Конституції України та правовою позицією Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1997 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про дотримання порядку оприлюднення зазначеного регуляторного акту на дошках оголошень територіальної громади, що на думку останнього відповідає вимогам ч. 5 ст. 13 Закону України " Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ". При цьому, апеляційний суд вважає, що стаття 13 вказаного Закону регулює способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності, тобто проектів регуляторних актів, звіту про відстеження результативності регуляторного акту, на відміну від статті 12 цього ж Закону, яка регулює порядок та спосіб оприлюднення саме регуляторного акту , у зв'язку з чим, судом першої інстанції вірно застосовано ч. 5 ст. 12 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а не ч. 5 ст. 13 Закону.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання апелянта на положення ст. 6 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування України засобами масової інформації", оскільки відповідно до ст. 1 вказаного Закону, він регулює одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів, а не порядок оприлюднення регуляторних актів, прийнятих органом місцевого самоврядування.

Визначена у ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов'язковість актів органів місцевого самоврядування є прямо залежною та похідною від набрання такими актами чинності, умовою чого є їх оприлюднення у визначений законом спосіб.

Отже, за обставин не набрання чинності рішенням Топорищенської сільської ради "Про затвердження документації з нормативної грошової оцінки земель сіл Топорищенської сільської ради" від 23.12.2008 року, суд позбавлений можливості констатувати факт зміни нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, як підстави збільшення розміру орендної плати.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про наявність додаткових підстав для відмови в задоволення позову.

Згідно з ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому і визначаються розмір та умови внесення орендної плати, що також узгоджується з положенням ч. 2, 3 ст.21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 36 договору оренди землі від 15.06.2005 року сторони погодили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконкомом Топорищенської сільради Володарсько-Волинського району Житомирської області на адресу відповідача неодноразово надсилались пропозиції щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 15.06.2005 року у зв'язку із прийняттям наведеного вище рішення сільської ради від 20.01.2009 року.

Судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що зміни в договір оренди в частині збільшення розміру орендної плати сторонами внесено не було, й з позовом про зміну умов договору оренди до суду позивач не звертався.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як слідує зі змісту п. 2.19 постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Отже, враховуючи відсутність внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для стягнення з відповідача вказаної позивачем заборгованості, нарахованої відповідно до нової нормативної грошової оцінки орендованої землі, що є додатковою підставою для відмови в позові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст. 49 ГПК України та з урахуванням постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги прокурора покладаються на Топорищенську сільську раду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.2014 р. у справі №906/1395/14 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.

2. Стягнути з Топорищенської сільської ради (12134, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с. Топорище, вул. Леніна, 86-А, код ЄДРПОУ 04347574) в дохід державного бюджету (код 38012714, банк отримувача - ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, рахунок 31213206782002, код класифікації доходів бюджету (м.Рівне) - 22030001) 947,92 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Житомирської області видачу судового наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

5. Справу №906/1395/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.