Постанова

від 13.11.2014 по справі 814/2985/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 листопада 2014 року Справа № 814/2985/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАФІНСЕРВІС» (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54003)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014р. № 0008012208, від 16.05.2014р. № 0008022208,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАФІНСЕРВІС», звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) № 0008012208 та № 0008022208 від 16.05.2014 року.

В обґрунтування позову ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» зазначає, що зазначені у акті перевірки обставини та висновки є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства України, а оскаржені повідомлення-рішення є таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що задекларовані операції між ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» та його контрагентами-постачальниками фактично не здійснювались, отже податкові повідомлення-рішення № 0008012208 та № 0008022208 від 16.05.2014 року були винесені на підставі чинного законодавства України (т. 2 арк. спр. 1 - 3).

Представники позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 2 арк. спр. 43). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 15.04.2014 року по 22.04.2014 року спеціалістами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2013 року по 01.03.2014 року та з податку на прибуток за 2013 рік по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «ПК УНІТЕК» (код ЄДРПОУ 38385492) за 2013 рік, ТОВ «ТБК «ФАВОРІ-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 38251558) за період з 1.01.2013 року по 01.03.2014 оку та контрагентами-покупцями.

За результатами перевірки було складено акт № 329/14-03-22-08/36954963 від 25.04.2014 року (т. 1 арк. спр. 18 - 88, далі - Акт перевірки) у якому, зокрема, встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПК України) в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року на суму ПДВ 35 191 грн., січень 2014 року на суму ПДВ 19 434,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет всього 86 104,00 грн., в т.ч. за грудень 2013 року на суму ПДВ 50 913,00 грн., за січень 2014 року на суму ПДВ 15 757,00 грн., за лютий 2014 року на суму ПДВ 19 434,00 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134. ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 122 918,00 грн.;

- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» з отримання товарів від ТОВ «ПК УНІТЕК» за серпень 2013 року на загальну суму ПДВ у розмірі 64 953,16 грн. та подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців на загальну суму ПДВ 70 011,70 грн., а саме: ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» ДЗТІП «ПРОМОБОРОНЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 25662328) в лютому 2014 року на суму ПДВ 28 887,08 грн.; ДП «МИКОЛАЇВСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД «НАРП» (код ЄДРПОУ 09794409) на суму ПДВ 41 124,62 грн., в т.ч. в серпні 2013 року на 20 158,19 грн., в жовтні 2013 року - на 13 169,40 грн., в листопаді 2013 року - на 7 682,93 грн., в грудні 2013 року - 114,10 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0008012208 від 16.05.2014 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86 104,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 21 526,00 грн. (т. 1 арк. спр. 14);

- № 0008022208 від 16.05.2014 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 122 918,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 30 730,00 грн. (т. 1 арк. спр. 16).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Посилання в Акті перевірки на те, що контрагентами позивача не підтверджені податкові зобов'язання, як на порушення податкового законодавства з боку позивача є безпідставними, оскільки жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Дана правова позиція також грунтується на практиці Європейського суду (Справа «Інтерсплав» проти України»), де зазначено, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування ПДВ повинні застосовуватися саме до того суб'єкта, який порушив це законодавство.

Платник податків не може вважатися недобросовісним, якщо на момент укладання угоди запис про його контрагента присутня в Єдиному держреєстрі і він був зареєстрований як платник ПДВ. Цей висновок підтверджується Постановою В АСУ від 09.12.2009 року № К-10075/7, визначення від 29.05.2008 року № К-18083/07, від 17.12.2009 року № К-1035/08 і від 13.10.2009 року № К-22330/07.

На думку ВАСУ, особа, яка видає податкову накладну, має бути зареєстроване як платник ПДВ на момент здійснення відповідної господарської операції. Також ВАСУ рекомендує враховувати обізнаність про статус контрагента (відсутність реєстрації платника ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб або представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, тощо.). На думку Суду, ці дані можна з'ясувати за допомогою Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених відомостей про анульовані свідоцтва платників ПДВ.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти відповідача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 арк. спр. 44 - 49) та мали свідоцтва платників ПДВ.

На підтвердження товарності угод укладених та реалізованих із підприємствами-контрагентами, ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» надає первинні документи бухгалтерського обліку передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме:

1) по взаємовідносинам з ТОВ «ПК УНІТЕК»:

- договір на постачання продукції № 0508 від 05.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 232 - 234), рахунок-фактура № УН-0000059 від 05.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 227), видаткова накладна № 050803 від 05.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 228), Акт прийому-передачі № 1 від 05.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 229), податкова накладна № 27 від 05.08.2013 року на суму 52 487,52 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 8 747,92 грн. (т. 1 арк. спр. 230), довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) № 22 від 05.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 231);

- договір на постачання продукції № 0708 від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 224 - 226), рахунок-фактура № УН-000060 від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 218), видаткова накладна № 070803 від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 219), Акт прийому-передачі ТМЦ від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 220), податкова накладна № 28 від 07.08.2013 року на суму 46 31,46 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 7 671,91 грн. (т. 1 арк. спр. 221), товарно-транспортна накладна № 56 від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 222), довіреність на отримання ТМЦ № 23 від 07.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 223);

- договір на постачання продукції № 1208 від 12.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 215 - 217), рахунок-фактура № УН-0000061 від 12.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 210), видаткова накладна № 120801 від 12.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 211), Акт прийому-передачі ТМЦ від 12.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 212), податкова накладна № 29 від 12.08.213 року на суму 54 586,92 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 097,82 грн. (т. 1 арк. спр. 213), довіреність на отримання ТМЦ № 24 від 12.08.213 року (т. 1 арк. спр. 214);

- договір на постачання продукції № 1408 від 14.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 207 - 209), рахунок-фактура № УН-0000062 від 14.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 203), видаткова накладна № 140801 від 14.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 204), Акт прийому-передачі ТМЦ від 14.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 205), податкова накладна № 30 від 14.08.2013 року на суму 50 387,88 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 8 397,98 грн. (т. 1 арк. спр. 206), довіреність на отримання ТМЦ № 25 від 14.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 206а);

- договір на постачання продукції № 1508 від 15.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 200 - 202), рахунок-фактура № УН-0000063 від 15.08.2013 оку (т. 1 арк. спр. 194), видаткова накладна № 150801 від 15.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 195), Акт прийому-передачі ТМЦ від 15.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 196), податкова накладна № 31 від 15.08.2013 року на суму 31 492,44 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 248,74 грн. (т. 1 арк. спр. 197), товарно-транспортна накладна № 58 від 15.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 198), довіреність на отримання ТМЦ № 26 від 15.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 199);

- договір на постачання продукції № 2108 від 21.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 183 - 185), рахунок-фактура № УН-0000065 від 21.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 178), видаткова накладна № 210801 від 21.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 179), Акт прийому-передачі ТМЦ від 21.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 180), податкова накладна № 33 від 21.08.2013 року на суму 30 862,56 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 143,76 грн. (т. 1 арк. спр. 181), довіреність на отримання ТМЦ № 28 від 21.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 182);

- договір на постачання продукції № 2208 від 22.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 175 - 177), рахунок-фактура № УН-000066 від 22.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 170), видаткова накладна № 220801 від 22.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 171), Акт прийому-передачі ТМЦ від 22.08.2013 року (т.1 арк. спр. 172), податкова накладна № 34 від 22.08.2013 року на суму 31 492,38 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 248,73 грн. (т. 1 арк. спр. 173), товарно-транспортна накладна № 61 від 22.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 174);

- договір на постачання продукції № 2808 від 28.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 167 - 169), рахунок-фактура № УН-0000067 від 28.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 162), видаткова накладна № 280802 від 28.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 163), Акт прийому-передачі ТМЦ від 28.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 164), податкова накладна № 35 від 28.08.2013 року на суму 33 591,90 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 598,65 грн. (т. 1 арк. спр. 165), товарно-транспортна накладна № 64 від 30.08.2013 року (т. 1 арк. спр. 166);

2) по взаємовідносинам з ТОВ «ТБК «ФАВОРІ-СТРОЙ»:

- договір на постачання продукції № 2911-р від 29.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 157 - 159), протоколи погодження договірної вартості продукції (т. 1 арк. спр. 160 - 161), рахунок-фактура № СФ-0000044 від 25.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 150), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 14529 (т. 1 арк. спр. 143), приймально-здавальні акти (т. 1 арк. спр. 144, 145 - 146, 152, 153)№ 12023 (т. 1 арк. спр. 151), товарно-транспортні накладні № 339054 від 30.11.2013 року (т. 1 арк. спр. 147 - 148), № 88 від 25.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 154), № 339055 від 02.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 155), податкові накладні № 12023 від 25.12.2013 року на 259 704,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 43 284,00 грн. (т. 1 арк. спр. 156), № 14529 від 30.12.2013 року на 516 624,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 86 104,00 грн. (т. 1 арк. спр. 149);

- договір на постачання продукції № 01/1012 від 10.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 140 - 142), рахунки-фактури № СФ-0000024 від 10.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 130), № СФ-0000037 від 20.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 135), видаткові накладні № 4502 від 10.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 131) та № 9503 від 20.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 136), товарно-транспортні накладні № 71 від 10.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 133) та № 84 від 20.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 138), довіреності на отримання ТМЦ № 67 від 10.12.2013 року (т. 1 арк. спр. 134) та № 68 від 20.12.2013 року (т.1 арк. спр. 139), податкові накладні № 4502 від 10.12.2013 року на суму 40 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 6 666,66 грн. (т.1 арк. спр. 132) та № 9503 від 20.12.2013 року на суму 59 952,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 992,00 грн. (т. 1 арк. спр. 137).

Окрім викладеного, суд звертає увагу на той факт, що отримані від ТОВ «ПК УНІТЕК» та ТОВ «ТБК «ФАВОРІ-СТРОЙ» ТМЦ, після проведення відповідної обробки, на підставі договору № 5-06/13/25А-13 від 05.06.2013 року (т. 1 арк. спр. 122 - 124) були реалізовані Державному підприємству «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» та Дочірньому підприємству Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного зовнішньо-торгівельного інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» відповідно до договору поставки № POE-30.3-9D/K-14 від 21.02.2014 року (т. 1 арк. спр. 99 - 103).

Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Керуючись статтями 2, 11, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0008012208 від 16.05.2014 року, відповідно до якого ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 153 648,00 грн., з яких: 12 2918,00 грн. - за основним зобов'язанням, 30 730,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0008022208 від 16.05.2014 року, відповідно до якого ТОВ «АВІАФІНСЕРВІС» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 107 030,00 грн., з яких: 86 104,00 грн. - за основним зобов'язанням, 21 526,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих