Ухвала

від 11.02.2015 по справі 282/1595/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №282/1595/14-ц Головуючий у 1-й інст. Замега І. І.

Категорія 53 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Галацевич О.М., Коломієць О.С.,

при секретарі судового

засідання Ковальській Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» Києво-Житомирської Дієцезії про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначала, що з вересня 2013 року її було прийнято на посаду адміністратора дитячого центру денної опіки дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» Києво-Житомирської Дієцезії. Наказом директора фонду №30 від 01.07.2014 року її звільнено з посади адміністратора у зв'язку з закінченням терміну дії трудової угоди за п.2 ст.36 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки вона не могла бути звільнена 01 липня 2014 року, так як до 16 липня 2014 року продовжувала виконувати свої обов'язки; у трудовій книжці відсутній запис про підставу та дату звільнення; копію наказу про звільнення вона отримала лише 26 серпня 2014 року; вона одинока мати, на утриманні якої троє неповнолітніх дітей, а за змістом ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Враховуючи вищевикладене просила поновити її на займаній до звільнення посаді адміністратора дитячого центру денної опіки дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес», визнавши її звільнення незаконним, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі, а також понесені судові витрати.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 487 грн. 20 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно зі ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2013 року між благодійним фондом «Карітас-Спес» та ОСОБА_2 укладено строкову трудову угоду, згідно з якою остання взяла на себе зобов'язання виконати певну роботу, а саме очолювати роботу дитячого центру денної опіки в строк з 01.11.2013 року до 01.07.2014 року. Наказом директора фонду «Карітас-Спес» №27 від 25.10.2013 року прийнято ОСОБА_2 в дитячий центр денної опіки св.Йосипа адміністратором на період з 01.11.2013 року по 01.07.2014 року на підставі трудової угоди від 25 жовтня 2013 року.

ОСОБА_2 наказ № 27 від 25.10.2013 року, яким її було прийнято на роботу по строковому договору не оскаржувала.

Позивачці щомісячно нараховувалася заробітна плата, з якої відраховувалися відповідні податки, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Наказом директора фонду «Карітас-Спес» ОСОБА_3 №30 від 01.07.2014 року звільнено з 01.07.2014 року адміністратора дитячого центру денної опіки ДБФ «Карітас-Спес» ОСОБА_2 у зв'язку з закінченням терміну дії трудової угоди за п.2 ст.36 КЗпП України.

Тобто вбачається, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів про працю України.

У відповідності до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що звільнення ОСОБА_2 з роботи проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, так як остання була прийнята на роботу та звільнена з роботи в строки передбачені трудовою угодою (трудовим договором), а тому правильно постановив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При звільненні позивача з роботи відповідачем були дотримані норми трудового законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Положеннями п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58 визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Встановлено, що в день звільнення з роботи позивачці не була видана трудова книжка, оскільки як вбачається з акту від 01.07.2014 року трудову книжку ОСОБА_2 до Дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» не надавала.

За неналежне виконання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що виразилось у неналежному зберіганні та оформленні трудових книжок працівників дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» бухгалтеру ОСОБА_4 оголошено попередження про неповну службову відповідальність.

В апеляційній інстанції представник відповідача пояснив, що ОСОБА_4 наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності не оскаржувала.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона працювала у відповідача до 16 липня 2014 року матеріалами справи не підтверджуються. Так, згідно індивідуальної відомості про застраховану особу виданої управлінням Пенсійного фонду у Любарському районі 10.10.2014 року позивачці нарахована заробітна плата лише з січня по травень 2014 року.

Відповідно до листа управління Києво-Житомирської дієцезії №728/14 від 02.12.2014 року вищим органом, що регулює діяльність дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» Римсько-Католицької Церкви є Кодекс Канонічного Права. Директор дієцезіального благодійного фонду «Карітас-Спес» Києво-Житомирської Дієцезії несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань. Організовує роботу Фонду, затверджує стуктуру і штатний розпис, видає накази на прийом та звільнення працівників з роботи. Призначений на посаду директора «Карітас-Спес» Києво-Житомирської Дієцезії отець ОСОБА_3 приступив до виконання своїх посадових обов'язків 01.07.2014 року.

Тому, доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 мав право представляти юридичну особу з моменту реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а саме з 05 серпня 2014 року є безпідставними.

Згідно із ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Укаїни від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визнано, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленному порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Згідно свідоцтв про народження батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_7 Шлюб між ОСОБА_7 та позивачкою розірваний 15.02.2007 року. Батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_9, шлюб з яким позивачка розірвала 19.03.2013 року.

Представник ОСОБА_2 в апеляційній інстанції пояснив, що за судовим рішенням з ОСОБА_7 на користь позивачки на утримання двох дітей стягнуто аліменти. Також стягнуто судовим рішення аліменти з ОСОБА_9 на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Виконавчі листи перебувають на виконанні. Як ОСОБА_7, так і ОСОБА_9 не позбавлені батьківських прав.

Оскільки батьки неповнолітніх дітей сплачують на користь позивачки аліменти, а отже, беруть участь в утриманні неповнолітніх дітей, а тому ОСОБА_2 не підпадає під категорію одинокої матері і на неї не поширюються вимоги ч. 3 ст. 184 КЗпП України .

Під час установлення зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалене в справі судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді