Ухвала

від 09.02.2015 по справі 489/1536/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/1536/14-к 09.02.2015 09.02.2015 09.02.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючої ОСОБА_1

Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160040003920 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_5 на виправдувальний вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.09.2014р.

за обвинуваченням за ч. 3 ст. 191 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Провадження № 11кп/784/9/15 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_7

Категорія: ч. 3 ст. 191 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_3

Прокурор в апеляційній скарзі просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий, яким визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із керівництвом підприємством, строком на 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, та виправданий за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що висновки суду про недоведеність вини обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що його вина доведена у повному обсязі дослідженими в суді доказами, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , актом комісії ТОВ «Промсервіс», висновком експерта про не оприбуткування знятих ОСОБА_6 грошових коштів за даними обліку ТОВ «Промсервіс». Зазначає, що суд 1-ої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги докази обвинувачення, що потягло за собою необґрунтоване виправдання ОСОБА_6 . Зважаючи на викладене, просить у ході апеляційного розгляду в порядку ч.3 ст. 404 КПК України повторно дослідити обставини встановлені під час розслідування кримінального провадження, а саме допитати свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та дослідити письмові докази, надані стороною обвинувачення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину за наступних обставин:

В лютому 2013р. у ОСОБА_6 , який перебував на посаді директора ТОВ «Промсервіс» з 01.11.2012р., виник умисел на привласнення майна підприємства. Реалізуючи умисел, він, зловживаючи своїм службовим становищем,

06.02.2013р. з розрахункового рахунку вказаного підприємства зняв для закупівлі товару грошові кошти в сумі 9700 грн. ( чек № ЛЄ6747276), після чого відповідний товар не закупив, а гроші підприємства привласнив;

07.02.2013р., діючи повторно, з розрахункового рахунку вказаного підприємства зняв для закупівлі товару грошові кошти в сумі 16000 грн., а також на повернення фінансової допомоги 8000грн. ( чек № ЛЄ6747277), після чого зазначені гроші в сумі 24000 грн. привласнив;

11.02.2013р., діючи повторно, з розрахункового рахунку вказаного підприємства зняв для закупівлі товару грошові кошти в сумі 1200 грн.( чек № ЛЄ6747278), після чого зазначені гроші підприємства привласнив;

14.02.2013р., діючи повторно, з розрахункового рахунку вказаного підприємства зняв для закупівлі товару грошові кошти в сумі 1000 грн.( чек № ЛЄ6747280), після чого відповідний товар не закупив та зазначені гроші підприємства привласнив;

28.02.2013р., діючи повторно, з розрахункового рахунку вказаного підприємства зняв для повернення тимчасової допомоги грошові кошти в сумі 1000 грн.( чек № ЛЄ6747281), після чого зазначені гроші підприємства привласнив;

Таким чином, ОСОБА_6 первинно спричинив ТОВ «Промсервис» матеріальну шкоду на загальну суму 36900 грн., однак після вимоги бухгалтера ТОВ «Промсервис» прозвітувати про витрати знятих грошових коштів ОСОБА_6 частину коштів повернув в сумі 10358,12 грн. (шляхом переказу готівки 19.02. та 27.02.2013р.), а решту в сумі 26541, 88грн. привласнив. Таким чином, ОСОБА_6 в період з 01.02. по 28.02.2013р. було завдано ТОВ «Промсервис» матеріальну шкоду на загальну суму 26541,88грн.

Суд 1-ої інстанції виправдав за цим обвинуваченням ОСОБА_6 , вважаючи його недоведеним. При цьому суд у вироку зазначив, що жодним з досліджених судом доказів, поданих прокурором, не доведено, що ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинив повторно привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем. Надані прокурором докази суд не вважав такими, що доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину поза розумним сумнівом.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, виправданого ОСОБА_6 , який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 404 КПК України, та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. А саме, рішення має бути ухвалене згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1). вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, 2). кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3). в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Ці вимоги Закону судом виконані.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується за ч.3 ст. 191 КК України у привласненні чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно.

Висновки суду щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, при обставинах, зазначених органом досудового слідства, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які детально викладені у вироку та яким надано належну оцінку.

Так, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, показав, що, коли працював директором ТОВ «Промсервіс», свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , намагались скористатись довірливими відносинами з ним та за його допомогою приховати фінансові махінації, а, коли він відмовився, представник засновника ОСОБА_8 за згодою другого засновника ОСОБА_12 звільнили його з посади директора та безпідставно почали звинувачувати у привласненні коштів підприємства. Щодо зняття ним грошових коштів з рахунку ТОВ "Промсервіс", пояснив, що бухгалтер цього підприємства ОСОБА_9 займалась закупівлею необхідних товарів на підприємстві, тому на її прохання він знімав гроші з банківського рахунку підприємства, оскільки дозвіл на зняття коштів з рахунку був тільки у нього. Після того, як знімав грошові кошти, приносив їх до бухгалтерії та віддавав ОСОБА_9 , яка вела касову книгу та вносила відомості до електронної системи. Корінців до прибуткового ордеру вона йому не видавала. Чекова книжка та печатка підприємства також знаходились у ОСОБА_9 .. Без її відому чекову книжку та печатку підприємства він не брав.

Свідок ОСОБА_8 показав, що ТОВ "Промсервіс" було засновано близько 12 років назад. Засновниками були ОСОБА_12 та його донька ОСОБА_15 , яка в 2012р. довірила йому право керування підприємством. Після смерті директора ОСОБА_16 , його син - ОСОБА_6 був призначений на посаду директора ТОВ "Промсервіс". Після того, як ОСОБА_6 став директором, на нього почали надходили скарги про невиплату заробітної плати. Після надходження скарг він запросив у бухгалтера звітність по руху грошових коштів, в яких було виявлено, що грошові кошти від замовників поступали на банківський рахунок підприємства, але були зняті ОСОБА_6 та не оприбутковані в касі підприємства. Показав,що до правоохоронних органів звернувся через те, що ОСОБА_6 не передав в касу підприємства грошові кошти, зняті ним з банківського рахунку.

Свідок ОСОБА_17 показав, що працював директором ТОВ "Промсервіс". При прийнятті на посаду ОСОБА_8 пояснив йому, що він не може знайти попереднього директора ОСОБА_6 , а на підприємстві існує заборгованість, через що потрібно провести інвентаризацію. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_6 з рахунку підприємства були зняті грошові кошти в сумі близько 40000 грн., але бухгалтер ОСОБА_18 повідомила, що до каси гроші не надходили. Перевірка щодо зняття грошових коштів тривала близько одного місяця. Під час перевірки фактичний залишок в касі не перевірявся, оскільки бухгалтер прозвітувала про те, що по касі грошові кошти не проводились. Перевірку проводили бухгалтер ОСОБА_9 та працівники підприємства. Бухгалтер повідомила що знімав гроші директор ОСОБА_6 , які ним не повернуто.

Свідок ОСОБА_9 бувший бухгалтер підприємства показала, що в листопаді 2012р. на посаду директора ТОВ "Промсервіс" було призначено ОСОБА_6 . Пояснила, що працювала під керівництвом обвинуваченого на посаді головного бухгалтеру. Відповідала за бухгалтерський облік, але не мала права підпису на банківських документах. В лютому 2013 р. на рахунок підприємства поступили грошові кошти, після чого їй стало відомо про те, що ОСОБА_6 знімав ці гроші. Зверталась до ОСОБА_6 , щоб він відчитався за зняті гроші, але він так цього не зробив. В квітні 2013 р. ОСОБА_6 був звільнений з просади директора загальними зборами засновників. Також показала, що по факту не оприбуткування ОСОБА_6 грошових коштів, на підприємстві проводилась перевірка. Перевірку проводили за її участю ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 .. Перевірка проводилась на підставі банківських виписок по видатковим та приходним документам касової книги, яка формується в комп`ютерній програмі "1С", в електронному вигляді за кожний місяць. На момент перевірки в касі підприємства знаходилось близько 470 грн., а касовий ліміт становив 850 грн.. Чекова книжка та печатка підприємства знаходилась в бухгалтерії, та видавалась ОСОБА_6 на його прохання. Показала, що коли ОСОБА_6 здавав в касу підприємства готівку, корінець прибуткового ордеру вона не видавала, як і не видавала його ОСОБА_11 , коли той виконував обов`язки директора, оскільки такий порядок склався на підприємстві. Окрім того, пояснила, що якщо руху грошових коштів не було, то й листи касової книги не роздруковувались. Лише за проханням слідчого на досудовому розслідуванні вона роздруковувала листи касової книги, які були нею відредаговані, оскільки фактичного руху коштів не було. Показала, що грошові кошти з рахунку підприємства знімались на закупівлю матеріалів виробництва, чим займався ОСОБА_6 , але документів про їх придбання в бухгалтерію не надав. Також показала, що ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 4100 грн. вніс на рахунок підприємства після її вимог відчитатись по знятим коштам, а грошові кошти в сумі 6258,12 грн. було нею оприбутковано після того, як ОСОБА_6 сплатив робітникам підприємства зарплатню.

Допитана в суді 1-ої інстанції свідок ОСОБА_10 показала, що приймала участь в перевірці на ТОВ "Промсервіс" за запрошенням ОСОБА_8 .. В ході перевірки було встановлено що гроші, які були зняті з банківського рахунку підприємства директором ОСОБА_6 не були оприбутковані в касовій книзі. Перевірка проводилась на підставі касової книги, яка велась в електронному вигляді, з комп`ютерної програми. До складу комісії входила бухгалтер ТОВ "Промсервіс" ОСОБА_9 .. Наявність готівки в касі підприємства не перевірялась. Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 працівники ПАТ "Креді Агріколь Банк", пояснили що ТОВ "Промсервіс" обслуговується у них в банку. Показали що надавала довідку директору ОСОБА_11 за його запитом, з приводу зняття грошових коштів з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. з рахунку підприємства ТОВ "Промсервіс". В довідці було зазначено, що грошові кошти було знято 5 чеками на загальну суму 36900 грн. ОСОБА_6 , який на той час займав посаду директора ТОВ "Промсервіс".

Як вбачається з досліджених судом 1-ої інстанції письмових доказів, згідно протоколу № 11 загальних зборів учасників ТОВ "Промсервіс" від 19.04.2013р. було ухвалено припинити трудові обов`язки ОСОБА_6 , який займав посаду директора товариства з 01.11.2012р. по 19.04.2013р., та призначено на посаду директора підприємства ОСОБА_11 з 22.04.2013р..(а.с. 111).

Директором ОСОБА_11 та гол. бухгалтером ОСОБА_9 доповідною від 17.06.2013р. було повідомлено засновників ТОВ "Промсервіс" пре те, що попереднім директором ОСОБА_6 за період 01.02.2013 р. по 19.04.2013 р. без відома бухгалтера були зняті грошові кошти, зараховані на рахунок підприємства від замовника "Олімпекс Купе Інтернейшнл" в сумі 36900 грн. В касу підприємства надійшла лише сума 6258,12 грн. для виплат заробітної плати працівників. Решта грошових коштів в сумі 30641 грн. до каси не надходили. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Промсервіс" № 13 від 18.06.2013 р. було ухвалено призначити комісію для перевірки достовірності даних наведених в доповідній записці від ОСОБА_11 та ОСОБА_9 від 17.06.2013 р. Перевірку було проведено 19.06.2013р., за результатами якої 31.07.2013р. ОСОБА_11 , на той час директор ТОВ «Промсервіс», звернувся до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області з заявою про незаконне заволодіння попереднім директором ОСОБА_6 грошовими коштами підприємства в сумі 36641,88 грн. (а.с. 116, 117).

Згідно довідки ПАТ "Креді Агріколь Банк" з поточного рахунку № НОМЕР_1 в національній валюті, який належить ТОВ "Промсервіс" (код ЄДРПОУ 31159737) за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. було знято готівкових коштів на суму 36900 грн., а саме: 06.02.2013р. за грошовим чеком № ЛЄ 6747276 на суму 9700,00 грн., чек виписаний на ім`я ОСОБА_6 , кошти зняті на закупівлю товару; 07.02.2013р.за грошовим чеком № ЛЄ 6747277 на суму 24000,00 грн., чек виписаний на ім`я ОСОБА_6 , кошти в сумі 8000,00 грн. зняті на повернення фінансової допомоги, в сумі 16000,00 грн. - на закупівлю товару; 11.02.2013р. за грошовим чеком № ЛЄ 6747278 на суму 1200,00 грн., чек виписаний на ім`я ОСОБА_6 , кошти зняті на закупівлю товару; 14.02.2013р. за грошовим чеком № ЛЄ 6747280 на суму 1000 грн., грошовий чек виписаний на ім`я ОСОБА_6 , кошти зняті на закупівлю товару; 28.02.2013р. за грошовим чеком № ЛЄ 6747281 на суму 1000.00 грн., грошовий чек виписаний на ім`я ОСОБА_6 , кошти зняті на повернення тимчасової допомоги. (а.с. 163)

Згідно висновку експерта № 373 від 07.11.2013р. підписи розташовані в графі "підписи" лицьової сторони та в графах "Підписи", "Зазначену в цьому грошовому чеку суму одержав" зворотної сторони грошових чеків №№ ЛЄ 6747276, ЛЄ 6747277, ЛЄ 674278, ЛЄ 6747280, ЛЄ 674281, виконані ОСОБА_6 , що останній не заперечує.

Як вбачається з висновку експерта № 2/147 від 27.11.2013р., факт неоприбуткування грошових коштів за даними касового обліку ТОВ "Промсервіс" за період з 01.02.2013 р. по 19.04.2013 р., отриманих в установі банку ПАТ "Креді Агріколь Банк", документально підтверджується. Відповідно до проведеного дослідження вказана сума неоприбуткування становить - 30641,88 грн. Неоприбуткування відбувалося у період часу з 05.02.2013 р. по 28.02.2013 р. Проведеним дослідженням також встановлено, що на рахунок ТОВ "Промсервіс" у ПАТ "Креді Агріколь банк" надійшли кошти у виді грошової фінансової допомоги 19.02.2013 р. у сумі 4100 грн. Експерт ОСОБА_21 , який склав зазначений висновок, в суді 1-ої інстанції пояснив, що при дослідженні було встановлено, що сума коштів знятих з банківського рахунку підприємства в зазначений період складала 36900 грн. Ці кошти згідно бухгалтерського обліку не були оприбутковані на підприємстві. Пояснив, що оприбуткування коштів повинен робити касир, або та особа, на яку покладено відповідні обов`язки. Роз`яснив, що не оприбуткування - це, коли грошові кошти були зняті з рахунку банку, але до каси підприємства не поступили, В тому випадку, коли грошові кошти були оприбутковані в касі, а потім зникли, тоді це вважається нестачею.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення суду 1-ої інстанції, вважає обґрунтованими висновки суду про те, що жодним з досліджених доказів, поданих стороною обвинувачення, не доведено, що ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинив повторно привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.91, 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора. Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Надані прокурором докази, суд не вважає такими, що доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину поза розумним сумнівом.

Так, в ході всього судового розгляду ОСОБА_6 послідовно поясняв, що не мав умислу на привласнення коштів підприємства, оскільки це був сімейний бізнес. Як директор, він займався питаннями виробництва, а саме: укладенням договорів з замовниками та їх виконанням. Грошові кошти він знімав з банківського рахунку підприємства з відома головного бухгалтера ОСОБА_9 та передавав їй разом з чековою книжкою та печаткою підприємства, оскільки до її обов`язків входило ведення бухгалтерського обліку. Корінець прибуткового ордеру від ОСОБА_22 він не отримував та не вимагав через довірительні на той час відносини. Проте, після звільнення з посади директора через конфлікт з ОСОБА_9 , та засновниками підприємства з`ясувалось, що ОСОБА_9 зняті з банківського рахунку гроші в касі підприємства не оприбутковувала.

Показання ОСОБА_6 не спростовані жодним із наданих прокурором доказів.

А зазначені в обвинувальному акті обставини, що ОСОБА_6 первинно спричинив ТОВ «Промсервіс» матеріальну шкоду на загальну суму 36900 грн., однак після вимоги бухгалтера ТОВ «Промсервіс» прозвітувати про витрати знятих грошових коштів ОСОБА_6 частину коштів повернув в сумі 10358,12 грн. (шляхом переказу готівки 19.02. та 27.02.2013р.), а решту в сумі 26541, 88грн. привласнив, не відповідають фактичним обставинам, які були встановлено в ході судового розгляду.

Так, встановлено, що 6258,12 грн. заробітна плата, яка була виплачена працівникам підприємства в лютому 2013 року, а 4100 грн. 19.02.2013р. поступили на банківській рахунок ТОВ "Промсервіс" у ПАТ "Креді Агріколь банк" у виді зворотної фінансової допомоги, коли ОСОБА_6 працював на посаді директора, тобто до того, як виявлено не оприбуткування готівкових коштів в касі бухгалтером підприємства.

Докази, на які посилається прокурор на підтвердження своїх доводів про доведеність винуватості ОСОБА_6 у привласненні не оприбуткованих грошових коштів, а саме: показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 ,. ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , доповідна директора ОСОБА_11 та гол. бухгалтера ОСОБА_9 від 17.06.2013 р., акт комісії від 19.06.2013р.(а.с.216), грошові чеки № ЛЄ6747276 від 06.02.2013 р., № ЛЄ6747277 від 07.02.2013 р., № ЛЄ6747278 від 11.02.2013 р., № ЛЄ6747280 від 14.02.2013 р., довідка ПАТ "Креді Агріколь Банк" про рух коштів ТОВ "Промсервіс" за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р., висновки експертів № 2/147 від 27.11.2013 р. та № 373 від 07.11.2013 р. лише доводять факт зняття обвинуваченим грошових коштів з банківського рахунку підприємства, що він не заперечує, проте, не спростовують його тверджень про те, що він вказані кошти не привласнював.

З показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_6 не здавав зняті з банківського рахунку підприємства грошові кошти до каси, а тому вони не були оприбутковані в касовій книзі підприємства, вбачається, що про це їм відомо лише зі слів головного бухгалтера ОСОБА_9 ..

При цьому суд 1-ої інстанції правильно критично поставився до показань ОСОБА_9 про причини не оприбуткування грошових коштів, оскільки вона є заінтересованою особою, яка відповідала на підприємстві за бухгалтерський облік.

Так, встановлено,що, хоча право підпису на банківських документах було лише у директора підприємства, однак чекова книжка та печатка зберігалися в бухгалтерії у ОСОБА_9 .. Дані обставини спростовують те, що ОСОБА_6 без її відома знімав грошові кошти з банківського рахунку підприємства, як вона спочатку стверджувала.

Допитана в суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 показала, що їй було відомо про зняття коштів директором підприємства ОСОБА_6 , який закупляв матеріали для виробництва. Цех на той час працював, виконував замовлення. Проте, ОСОБА_6 в бухгалтерію документів про це не надавав, тому вона касову книгу не вела. Всі дані про касові операції знаходились в комп`ютерній програмі в електронному вигляді.

Як вбачається з показань ОСОБА_9 , касова книга на підприємстві не велась. А тому є слушними твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про те, що корінці до прибуткових касових ордерів в бухгалтерії підприємства не видавались.

З цього приводу сумнівними є пояснення ОСОБА_22 про те, що грошові кошти в сумі 6258,12 грн. було нею оприбутковано після того, як ОСОБА_6 особисто сплатив працівникам підприємства зарплатню. Ці її твердження суперечать її показанням про те, що заробітна плата виплачувалась згідно відомості за розрахунком бухгалтерії.

Даючи оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок експерта № 2/147 від 27.11.2013р. про документальне підтвердження неоприбуткування грошових коштів на суму 30641,88 грн, отриманих в банку ПАТ "Креді Агріколь Банк" за період з 01.02.2013р. по 19.04.2013р., оскільки такий висновок зроблено на підставі листів касової книги, до яких штучно вносились корегування ОСОБА_9 .. Допитана в ході судового розгляду ОСОБА_9 показала, що корегування листів касової книги, наданих на експертизу, зробила на вимогу слідчого, який вимагав від неї надати відповідні документи для проведення експертизи.

Крім того, сам по собі факт неоприбуткування грошових коштів в касі підприємства не є доказом їх привласнення. Оскільки, у зв`язку із неналежною організацією ведення бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ «Промсервіс» неможливо однозначно стверджувати, що грошові кошти до каси підприємства не надходили.

Виходячи з того, що досліджені докази не доводять вину обвинуваченого поза розумним сумнівом, суд 1-ої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_6 за обвинуваченням за ч.3 ст. 191 КК України у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

А тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 404, 405, 407 КПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуюча

Судді