Рішення

від 27.01.2015 по справі 910/26555/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26555/14 27.01.15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛКОМЕРС"

про стягнення заборгованості за кредитним договором 379 211,40 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

Від позивача: Хоменко Г.В. (дов.№184 від 25.12.2014)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЙЛКОМЕРС" про стягнення заборгованості за кредитним договором 379 211,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» зазначає, що у відповідача рахується сума заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №28К-14Ю від 11.09.2013, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. Одночасно керуючись нормами статей 546,549 ЦК України позивачем заявлено до стягнення сума пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 порушено провадження у справі №910/26555/14 та призначено її до розгляду на 18.12.2014 року.

За наслідками судового засідання 18.12.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.01.2015 у зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання.

До судового засідання 27.01.2015 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Так, на адресу суду 11.12.2014 та 29.12.2014 повернуто поштові відправлення, адресовані ТОВ «Ойлкомерс» безпосередньо на юридичну адресу, із відміткою про неможливість вручення конвертів - «інші причини, що не дали змоги виконати».

Положеннями статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

За приписами п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (кредиор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» (позичальник) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №28К-14Ю (далі - договір), відповідно до якого, з врахуванням змін, внесених до договору додатковою угодою №1 від 11.12.2013, банк відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у сумі 500 000,00 грн., зі сплатою процентів та користування кредитом у розмірі 19,0 % річних, з кінцевим строком дії кредитної лінії - до 10.09.2014 року.

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що позивач відкриває відповідачу позичковий рахунок № 220620023127001, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) на цілі, визначені в п.1.1, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника № 26000023127001 на підставі його письмової заяви.

Згідно п.2.2 кредитного договору, моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок №26000023127001 суми відповідного траншу кредиту.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи банківської виписки про рух грошових коштів на позичковому рахунку позивача та меморіальних ордерів, банк належним чином виконав договірні зобов'язання та на виконання договору здійснив перерахування грошових коштів у загальному розмірі 500 000,00 грн., на підставі заяв позичальника, а саме від 11.09.2013 на суму 400 000,00 грн. та 26.09.2013 на суму 100 000,00 грн.

Пунктами 3.3.4 та 3.3.5 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти та комісії на умовах цього договору та повернути в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений пунктом 1.1. кредитного договору.

Відповідно до п.2.4 договору термін користування позичальником кожним траншем не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Кінцевий термін погашення кредиту настав 10.09.2014 року.

Пунктом 2.8 кредитного договору визначено, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, на рахунок № 220686023127001, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п.1.1.кредитного договору.

У порушення умов договору, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за його користування.

На момент закінчення строку дії договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №28К-14Ю від 11.09.2013, зобов'язання за даним договором відповідачем не виконані, зокрема, не виконані зобов'язання щодо погашенню кредиту, порушено порядок та строки сплати відсотків, що спричинило виникнення заборгованості у розмірі 379 211,40 грн., з яких: 323 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 32 901,12 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 500,00 грн. - заборгованість за комісіями та 15 810,28 грн. - пені, за порушення строків повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, яку позивач просив суд стягнути з відповідача у судовому порядку у межах даного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 500 000,00 грн., з яких відповідачем повернуто 177 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух коштів на позичковому рахунку відповідача.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення грошових коштів за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №28К-14Ю від 11.09.2013 та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 323 000,00 грн. та 32 901,12 грн. заборгованості зі сплати процентів.

До того ж, згідно абзацу 2 пункту 2.9 договору сплата щомісячної комісії здійснюється щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, на рахунок №35789023127001.

Відповідачем порушено зобов'язання, передбачене пунктом 2.9. договору про надання кредитної лінії, у зв'язку із чим за ТОВ «Ойлкомерс» рахується сума заборгованості за комісіями у розмірі 7 500,00 грн.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені кредитором факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що, суд вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Південкомбанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» 323 000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 32 901,12 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 500,00 грн. - заборгованість за комісіями є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно п.4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених кредитним договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. Нарахування пені за кредитним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредитної лінії, є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «КБ «Південкомбанк» щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, яка становить 15 810,28 грн. відповідно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, на день вирішення спору зобов'язання за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №28К-14Ю від 11.09.2013 не виконано, та прострочено позичальником виконання свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача визнаються судом правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 7 584,23 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» про стягнення заборгованості за кредитним договором 379 211,40 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» (04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалки, 10/8; ідентифікаційний код 36800612) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» (83015, місто Донецьк, проспект Ватутіна, 33-а; ідентифікаційний код 19358767) 323 000 (триста двадцять три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за основним зобов'язанням, 32 901 (тридцять дві тисячі дев'ятсот одну) гривню 12 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за комісіями та 15 810 (п'ятнадцять тисяч вісімсот десять) гривень 28 копійок - пені, за порушення строків повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойлкомерс» (04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалки, 10/8; ідентифікаційний код 36800612) у дохід Державного бюджету України 7 584 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 23 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.01.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 03.02.2015 року

Суддя К.В. Полякова