Постанова

від 31.01.2015 по справі 826/20096/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2015 року № 826/20096/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Данилишин В.М. Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни Державної реєстраційної служби України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 08.08.2014 №15032871; зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: Київська область Васильківський район Великосолтанівська сільська рада, кадастровий номер 3221480900:04:003:0015, стягнення судового збору, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, наявністю яких обґрунтовано оскаржене рішення, не відповідають дійсності.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що при вирішення заяви позивача про державну реєстрацію права власності, в результаті пошуку програмне забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно показало відсутність інформації.

Відповідач - Державна реєстраційна служба України - заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 представником позивача подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою Київська область, Васильківський район с/рада Великосалтанівська кадастровий номер 3221480900:04:003:0015.

За результатом розгляду вказаної вище заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав ат їх обтяжень від 08.08.2014 №15032871, якою відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку.

Оскаржене рішення вмотивовано тим, що відсутня державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3221480900:04:003:0015. Подані документи не дають змоги внести до запису про нерухоме майно відомості необхідні для проведення державної реєстрації прав передбачені п. 20 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту Порядок).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є: 1) договори, укладені у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтва про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішення судів, що набрали законної сили; 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до картки прийому заяви №14863172 від 01.08.2014, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що представником позивача для проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку подано наступні документи: паспорт та ідентифікаційний номер представника позивача, рішення Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2013 у справі №1008/5654/12, виписку з ЄДРПОУ, витяг з ЄДРПОУ, статут ПАТ «Омега банк».

Отже, в даному випадку документом, що підтверджує перехід права власності на земельну ділянку є рішення Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2013 у справі №1008/5654/12.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2013 у справі №1008/5654/12 задоволено частково позов ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2709/0407/88-123 від 26.04.2007, та звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 4,9213 га під розміщення об'єкту оптово-роздрібної торгівлі для обслуговування жителів територіальних громад, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосолтанівська сільська рада кадастровий номер 3221480900:04:003:0015, власником якої на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №329631 від 07.02.2008 є ОСОБА_3 шляхом визнання права власності на неї за ПАТ "Сведбанк" за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п. 4 Порядку державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із п. 43 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку було зареєстровано до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, з огляду на викладене, відсутність у Державному реєстрі прав відомостей про земельну ділянку кадастровий номер 3221480900:04:003:0015 не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності позивача на таку земельну ділянку.

Суд зазначає, що у рішенні рішенням Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2013 у справі №1008/5654/12 мітиться достатньо відомостей щодо земельної ділянки, як то адреса, кадастровий номер, попередній власник, дата та номер Державного акту на право власності на земельну ділянку попереднього власника (іпотекодавця), які дують змогу ідентифікувати земельну ділянку та провести державну реєстрацію права власності.

Щодо посилання позивача на п. 20 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 метою проведення державної реєстрації виникнення права власності державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості щодо земельної ділянки: дата державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площа земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; місцезнаходження земельної ділянки; підстава для внесення запису про нерухоме майно: назва рішення; дата формування рішення;індексний номер рішення; прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Зі змісту Державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2013 у справі №1008/5654/12 вбачається, що земельна ділянка має цільове призначення для під розміщення об'єкту оптово-роздрібної торгівлі для обслуговування жителів територіальної громади.

Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» набув чинності після реєстрації земельної ділянки та визначення її цільового призначення, отже посилання відповідача на вказаний наказ як на підставу для відмови у державній реєстрації права власності на думку суду є необґрунтованим.

В даному випадку, на думку суду, державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку має відбуватися відповідно до ч. 2 п. 43 Порядку.

Підсумовуючи викладене, оскільки право власності на земельну ділянку попереднього власника зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, отже державна реєстрація права власності позивача на земельну ділянку проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру, в даному випадку відсутність реєстрації земельної ділянки в Державному реєстрі прав не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності на таку земельну ділянку, що свідчить про необґрунтованість оскарженого рішення та є підставою для скасування такого рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: Київська область Васильківський район Великосолтанівська сільська рада, кадастровий номер 3221480900:04:003:0015, суд зазначає наступне.

Відповідно пункту 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2013 № 868, орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

У разі коли заявник особисто отримує зазначені документи, він пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. На примірнику рішення, що залишається для формування облікової справи, проставляються дата його отримання та підпис заявника.

Після отримання документів особисто заявник у разі видачі йому картки прийому заяви повертає органові державної реєстрації прав таку картку з відміткою про отримання відповідних документів, яка підписується заявником із зазначенням дати отримання.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус не повертає заявнику заяву, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, і документ про сплату державного мита.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, під час реєстрації заяв (запитів) кожній заяві (запиту) присвоюється реєстраційний номер, фіксується дата і час її (його) реєстрації. Реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяв (запитів) є ідентифікатором відповідної заяви (запиту).

Згідно з пунктом 9 Порядку за результатами розгляду заяви (запиту) державний реєстратор робить у відповідному записі в базі даних про реєстрацію заяв і запитів відмітку про розгляд такої заяви (запиту) та зазначає реквізити прийнятого ним рішення.

Отже, повернення матеріалів заяви про державну реєстрацію прав заявнику унеможливлює повторне вирішення такої заяви.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено повноважень державних реєстраторів Укрдержреєстру щодо повторного розгляду заяв про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22.10.2014 № К/800/21310/14.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності прямо вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки реєстрація права власності позивача на земельну ділянку в даному випадку прямо залежить від реалізації позивачем права на подачу заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправним та скасування рішення від про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.08.2014 №15032871. в решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08.08.2014 №15032871.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді В.М. Данилишин

І.А. Качур