Постанова

від 18.05.2015 по справі 826/20096/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20096/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення від 08 серпня 2014 року №15032871, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни (відповідач 1), Державної реєстраційної служби України (відповідач 2), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про відмову в державній реєстрації прав та обтяжень від 08 серпня 2014 року №15032871 та зобов'язати останнього повторно розглянути заяву представника позивача про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосолтанівська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 08 серпня 2014 року №15032871.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна, подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Під час апеляційного розгляду справи відповідача - Державну реєстраційну службу, замінено правонаступником - Міністерством юстиції України.

В судовому засіданні представник відповідача - Міністерства юстиції України, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 29 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним банком «Сведбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк») (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець), який є майновим поручителем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань, передбачених кредитним договором від 26 квітня 2007 року №2709/0407/88-123, укладено іпотечний договір №2709/0407/88-123-Z-2, предметом якого є земельна ділянка площею 4,9213 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосолтанівська сільська рада; цільове призначення - під розміщення об'єкту оптово - роздрібної торгівлі для обслуговування жителів територіальних громад; яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності серії НОМЕР_2 від 07.02.2008 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2013 року у справі №1008/5654/12 (провадження №2/362/349/13), яке набуло чинності 14.02.2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, задоволено частково, вирішено в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №2709/0407/88-123 від 26.04.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ПАТ «Сведбанк» на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосолтанівська сільська рада, та належить ОСОБА_3, за вартістю, визначеною на момент такого набуття, на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

01.08.2014 року позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вищенаведену земельну ділянку за ПАТ «Омега Банк». До заяви позивачем подано: паспорт та копію ідентифікаційного номеру представника позивача; копію довіреності; копію рішення суду у справі №1008/5654/12 від 30.05.2013 року; виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; статут ПАТ «Омега Банк».

За результатом розгляду вказаної вище заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонською Іриною Володимирівною прийнято рішення від 08.08.2014 №15032871, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку.

В обґрунтування відмови відповідач 1 посилався на те, що судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку, з цільовим призначенням під розміщення об'єкту оптово - роздрібної торгівлі для обслуговування жителів територіальних громад, що не відповідає класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548. Також в рішення зазначено, що відповідно до частини десятої статті 79 1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюються після державної реєстрації земельних ділянок у державному земельному кадастрі, тому подані документи не дають змоги внести до запису про нерухоме майно відомості необхідні для проведення державної реєстрації прав, що передбачені пунктом 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку було зареєстровано до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, тому відсутність у Державному реєстрі прав відомостей про земельну ділянку не є підставою для відмови у її державної реєстрації.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Пунктом першим та другим частини другої статті 9 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Положеннями статті 15 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пункту 8 1 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме, зокрема, на земельну ділянку. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до пункту 37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією (підпункт 7); державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею (підпункт 9); рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (підпункт 10).

Відповідно до пункту 43 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстроване до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, та не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться у спеціальному розділі зазначеного Реєстру.

Отже, для державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, передбачений певний порядок.

Частиною десятою статті 79 1 ЗК України визначено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно пункту 3 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно пункту 12.1 іпотечного договору від 29 грудня 2008 року №2709/0407/88-123 іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Як було вище зазначено, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2013 року у справі №1008/5654/12 (провадження №2/362/349/13), яке набуло чинності 14.02.2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ПАТ «Сведбанк» на земельну ділянку.

Отже, право власності позивача на спірну земельну ділянку, яка була предметом іпотечного договору від 29 грудня 2008 року №2709/0407/88-123-Z-2, виникло після 01 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, позивач не зареєстрував земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосолтанівська сільська рада, у Державному земельному кадастрі, відповідно Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонською Іриною Володимирівною правомірно відмовлено у реєстрації вказаної земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 22.05.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.