Рішення

від 12.02.2015 по справі 920/95/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 Справа № 920/95/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Прокопенко Н.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/95/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські курчата", м.Суми

про стягнення 1073193,09 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до ТОВ "Слобожанські курчата" про стягнення 1073193,09 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином.

Тому, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

14.02.2013 року ТОВ "Слобожанські курчата" було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок №2600 на підставі письмової заяви про відкриття поточного рахунку (далі Заява) -а.с.11-12.

Підписавши зазначену заяву, ТОВ "Слобожанські курчата" погодилось з умовами та правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті банку), тарифами банку (далі - Умови), яка разом із Заявою складають договір банківського обслуговування (надалі - договір)

Відповідно до ч. 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Таким чином, між позивачем та відповідачем 14.02.2013 року був укладений відповідний договір банківського обслуговування.

Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів ( далі - «гарантований платіж» або "заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.74 Умов).

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.75 Умов).

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Іnternet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некридитоспроможності платника (п. 3.1.1.76. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день -заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Починаючи з 18 жовтня 2013 року відповідач почав користуватись послугою ПАТ КБ "Приватбанк" кредит за послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується, в тому числі заявками на гарантований платіж (меморіальні ордери), виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Як вбачається зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок. Здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Але починаючи з 12.12.2013 року відповідач припинив здійснювати погашення заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором, станом на 24.11.2014 року відповідач має заборгованість у сумі 1021136,28 грн., у тому числі:

- 614889,54 грн. заборгованості за кредитом,

- 335440,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 70806,20 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Крім того, відповідно до п.3.2.2.10.8 Умов в разі порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення ПАТ КБ "Приватбанк" до судових органів, відповідач сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" штраф, який розраховується за такою формулою: 1 000, 00 гривень + 5 % від суми встановленої в Заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Таким, чином відповідач повинен сплатити на користь ПАТ КБ "Приватбанк" штраф у розмірі 1000,00 гривень + 42552,69 гривень (1021136,28*5/100 = 51056,81), що разом складає 52056,81 грн.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлені сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості заявленої позивачем до стягнення.

Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 21463,86 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські курчата" (40009, м.Суми, вул.Чернігівська, 12; ід. код 37846129) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ід. код 14360570) заборгованість у сумі 1073193,09 грн., в тому числі: 614889,54 грн. заборгованості за кредитом, 335440,54 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 70806,20 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 52056,81 грн. штрафу; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 21463,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.02.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова